26 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1870/5474/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на ухвалу та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. по справі № 2а-1870/5474/11
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми
до ФОП ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р. відмовлено в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення доказів по адміністративній справі № 2а-1870/5474/11.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми до Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у розмірі 1756,80 грн. задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 1756, 80 грн. заборгованості за 2010 рік зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
ФОП ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду та постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р. скасувати , винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст.ст.41, 19, 22 Конституції України, ст.ст.142 Господарського кодексу України, п.3 ст.11, п.5 ст.14, п.3 ст.15, пп.3 п.1 ст.16, п.4 ст.18, п.9 ст.19, 20, п.1 ст.105, ст.106, абз.1 п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.1, 14, 15, 16 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст.4 «Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків, що не включаються до складу податків, абз.19 пп. «б»п.1 ст.14 Розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.2.1.2 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1 ч. І ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що Пенсійний фонд України, у розумінні Закону України «Про систему оподаткування», не є державним цільовим фондом, сплата внесків до нього позивачкою як суб'єктом підприємницької діяльності, є добровільною. Зазначає, що здійснює підприємницької діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування та є платником єдиного податку, а відтак, звільнена від сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Наполягає на тому, що не є платником страхових внесків, оскільки нею до органів Пенсійного фонду України не подавалась відповідна заява про реєстрацію її як страхувальника. Крім того, стверджує, що жодною нормою закону органам Пенсійного фонду України не надано право на звернення до суду з таким позовом.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.
Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення доказів по адміністративній справі № 2а-2а-1870/5474/11, суд першої інстанції виходив з того , що підстави для її задоволення в розумінні вимог КАС України відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1. про забезпечення доказів, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, 11.08. 2011 року ФОП ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення доказів, в якій вона просить вжити заходів забезпечення доказів шляхом витребування у позивача заяви про доплату до мінімального страхового внеску, звіту за 2010 рік, номеру окремого рахунку виконавчого територіального органу у м. Суми Пенсійного фонду, документ про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в управлінні Пенсійного фонду України в м. Суми. В обґрунтування якого зазначив не подання до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми ні заяви про реєстрацію платником внеску, ні звітності за 2010 рік.
Згідно ч.1 статті 73 КАС України особи, які беруть участь у справі та обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити ці докази.
Забезпечення доказів може здійснюватися також за заявою заінтересованої особи до відкриття провадження у справі.
Стаття 74 КАС України, передбачає забезпечення судом докази шляхом допиту свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
Відповідно ч.1 статті 75 КАС України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, які необхідно забезпечити; обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами; обставини, які свідчать про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази, або з якою метою потрібно їх забезпечити.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в заяві про забезпечення доказів заявник не довів суду обґрунтованості тверджень та обставин, що надання заяви про доплату до мінімального страхового внеску, звіту за 2010 рік, номеру окремого рахунку виконавчого територіального органу у м. Суми Пенсійного фонду, документ про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в управлінні Пенсійного фонду України в м. Суми стане згодом неможливим або ускладненим в розумінні ч.1 ст.73 та ч.1 ст.75 КАС України.
Крім того, зазначені документи додані позивачем до позову.
На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає, а ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 року підлягає залишенню без змін у відповідності до вимог ст. 200 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, відповідно до п.1 ч.І ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є страхувальником та зареєстрований як платник страхових внесків в управлінні Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, що підтверджується заявою про реєстрацію платником страхових внесків.
Відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є страхувальником та сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до закону.
Згідно поданого до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми звіту за 2010 рік, відповідачем, як платником фіксованого податку, самостійно були нараховані страхові внески в сумі 1828,80 грн., виходячи із вищезазначеного мінімального страхового внеску, які частково сплачені відповідачем в розмірі 72,0 грн.
Згідно розрахунку позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, з урахуванням часткової сплати в розмірі 72,0 грн., заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків за 2010 рік складає 1756,80 грн., що також підтверджується витягом з особової картки платника та не заперечується відповідачем.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1756,80 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зазначена сума страхових внесків самостійно узгоджена відповідачем , але не сплачена на час розгляду справи, тому підлягає стягненню..
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003р. (далі по тексту -Закон № 1058).
Згідно зі статтею 5 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
У відповідності до п.3 ст.11, п.5 ст.14 Закону № 1058, страхувальниками, відповідно до цього Закону, є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними
органами Пенсійного фонду.
Таким чином, відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач є страхувальником та сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до закону.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктами 3, 4 статті 18 Закону № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до п.п. 4 п. 8 розділу XV "Перехідних положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 08.07.2010року N 2461-УІ) фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно, при цьому сума страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 р. № 2154- VI мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі : з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня 2010 року -907 грн. 00 коп., з 1 грудня 2010 року -922 грн. 00 коп., таким чином мінімальний страховий внесок на місяць у третьому кварталі 2010 року становив 294 грн. 82 коп., у жовтні - листопаді 2010 року-301 грн. 12 коп., у грудні 2010 року-306 грн. 10 коп.
Частинами четвертою та шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача є квартал.
Згідно п.3 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98, відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують відповідні суми внесків до Пенсійного фонду України.
Положеннями частини 6 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (діючої на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Виходячи зі змісту частини 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Колегія суддів відмічає, що відповідачем 28.03. 2011 року самостійно подано до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми розрахунок страхових внесків за 2010 рік, в якому визначено суму страхових внесків, що підлягає сплаті, в розмірі 1828,80 грн., при цьому на час подання розрахунку відповідачем фактично сплачено страхових внесків на суму 72,0 грн.
Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача зі сплати страхових внесків становить 1756,80 грн.
Частиною 2 статті 106 Закону № 1058 регламентовано, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Станом на час розгляду справи судом першої інстанції та на час подання апеляційної скарги заборгованість по сплаті страхових внесків, стягнення якої є предметом розгляду по даній справі, відповідачем не сплачена.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в розмірі 1756,80 грн.
Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 199, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.08.2011р. по справі № 2а-1870/5474/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Мельнікова Л.В.
Судді< підпис >
< підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М.
< Список > < Текст >
< повний текст >