29 листопада 2011 р.Справа № 1819/2а-1050/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2011р. по справі № 1819/2а-1050/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
За наслідками розгляду справи постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.11р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано відповідача виплатити позивачу суму щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену ст.ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України № 796-ХІІ), за період 2005,2007,2008,2009,2010р.р., виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а відповідач здійснив виплату зазначеної допомоги у розмірі меншому, ніж це передбачено відповідним Законом.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач віднесений до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України Закону України № 796-ХІІ.
В 2010 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 100 грн., (03.12.10р.
Відповідачем у 2010 році щорічна разова грошова допомогу на оздоровлення проведена в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України № 796-ХІІ в редакції до 01.01.2007 року, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;
Відповідно до ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінет Міністрів України у 2010 році не скористався наданим йому правом і не прийняв жодного нормативно-правового акту щодо проведення виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України №796.
Посилання відповідача, як на правомірність свої дій щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року є безпідставним, оскільки дана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України в той час, коли такі повноваження у нього були відсутні.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2010 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
А тому, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення повинна бути виплачена в розмірі встановленому ч.4 ст. 48 Закону України №796.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру разової грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають положення ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Проте, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 24.02.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав зокрема за 2005,2007,2008,2009 роки.
В 2009 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення 15.09.2009р.
З набуттям чинності 30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ строк звернення з позовом до адміністративного суду становить шість місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів зазначає, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду з вимогами про перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007,2008,2009 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2005,2007,2008,2009 роки., у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області задовольнити частково.
Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2011р. по справі № 1819/2а-1050/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог за 2005,2007,2008,2009 роки.
Позов ОСОБА_1 < Список > < Текст > до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст > про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії за 2005,2007,2008,2009 роки, залишити без розгляду.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис)
(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О.
< Список > Кононенко З.О.