18 листопада 2011 р.Справа № 1614/2а-2219/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.04.2011р. по справі № 1614/2а-2219/11
за позовом ОСОБА_2 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
17.03.2011 року, позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області, в якому просив поновити строк звернення до суду, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області в перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог абз. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30-відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області провести з 24 травня 2003 року перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 2, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог абз. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом. Відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області в нарахуванні та виплаті щомісячного додаткового збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області нарахувати та виплатити з 24 травня 2003 року щомісячну доплату до пенсії за кожний повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12. Відповідні виплати провести за вищевказаний період з рахуванням виплачених за цей період сум щомісячних доплат за понаднормативний стаж роботи згідно абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-УІ.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.04.2011 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог абз. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 % розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом на час виплат за період з 24 травня 2003 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області перерахувати ОСОБА_2 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 2 категорії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог абз.1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, починаючи з 24 травня 2003 року з урахуванням проведених виплат.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного додаткового збільшення пенсії на відсоток його заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для ОСОБА_2 мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 795-12, з 24 травня 2003 р.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 24 травня 2003 року щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75 % заробітку, відповідно до вимог п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12. Відповідні виплати провести за вищевказаний період з урахуванням виплачених йому за цей період сум щомісячних доплат за понаднормований стаж роботи згідно абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-УІ.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач - ОСОБА_2- перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням серії А №НОМЕР_1 від 11.07.1993 року. (а.с. 11)
На звернення позивача Управлінням Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області листом від 14.03.2011 року за вих. №822 повідомлено позивача, що відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір додаткової пенсії особам віднесеним до 2 категорії з числа ліквідаторів становить 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та повідомлено, що йому пенсія нарахована за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до п. 1 ст. 28 якого, за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до ст. 27 цього Закону, але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї статті. (а.с. 13-14)
Задовольняючи позов, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст. ст. 51, 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” над постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.
Також судом першої інстанції визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 17.03.2011 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 24.05.2003 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 17.09.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 17.09.2010 року підлягає скасуванню, з залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову відповідача в перерахунку позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ч.1 ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат та зобов'язання відповідача провести виплати з 17.09.2010 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Статтею 49 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.51 цього ж Закону, особам, віднесеним до 2 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.28 розділу 11 ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” статтю 51 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у такій редакції: особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими внесено зміни до ст. 51 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” дію статті 51 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не було зупинено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, які отримують пенсії, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Так, ст. 4 зазначеної постанови передбачена особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 2 - 15 відсотків.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час вирішення цього спору судом першої інстанції правомірно застосовані норми Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не Постанови КМУ № 530 від 28 05 2008 року .
Крім того, положення ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог абз. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 % розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом на час виплат за період з 17.09.2010 року та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області перерахувати ОСОБА_2 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 2 категорії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог абз.1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, починаючи з 17.09.2010 року, з урахуванням проведених виплат - є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування в цій частині.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмову відповідача в нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до його пенсії та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 17.09.2010 року щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75 % заробітку, відповідно до вимог п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 з урахуванням виплачених йому за цей період сум щомісячних доплат за понаднормований стаж роботи згідно абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає наступне.
Пільги щодо обчислення стажу роботи для призначення пенсії визначені статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зокрема, за змістом пункту 2 цієї норми, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 відсотків заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 відсотків заробітку.
Аналіз викладеного положення закону свідчить про те, що воно визначає особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Позивач має право вибору виду пенсійного забезпечення. Це право не було враховано відповідачем при перерахунку пенсії у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на 25 років, тоді як статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена інша межа - після 20 років стажу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відмова у збільшенні пенсії позивача на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років порушує його права, встановлені статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Апеляційна скарга не містить доводів з посиланням на норми законодавства, якими скасовано право учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на збільшення пенсії за спеціальними нормами права.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 196, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області - задовольнити частково.
Постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.04.2011 року по справі № 1614/2а-2219/11 скасувати в частині визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог абз. 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, виходячи із 30 % розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом на час виплат за період з 24 травня 2003 року по 16.09.2010 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області перерахувати ОСОБА_2 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 2 категорії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог абз.1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відповідним законом, починаючи з 24 травня 2003 року по 16.09.2010 року з урахуванням проведених виплат, визнання неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного додаткового збільшення пенсії на відсоток його заробітку за кожний повний рік стажу його роботи понад установлений для ОСОБА_2 мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії в повному розмірі відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 795-12, з 24 травня 2003 р. по 16.09.2010 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 24 травня 2003 року по 16.09.2010 року щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 відсоток його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75 % заробітку, відповідно до вимог п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12, залишивши адміністративний позов в цій частині без розгляду.
В іншій частині постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14.04.2011 року по справі № 1614/2а-2219/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.