22 листопада 2011 р.Справа № 2а - 4380/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Ульяненко А.Г.,
в присутності:
представників позивача Льон Ж.М., Бідного С.В., Бідного Б.Т.,
представника відповідача Кучеренко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. по справі № 2а - 4380/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач - ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'єктів”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000330700 від 13.04.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 377146,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що завищення сум бюджетного відшкодування по ПДВ не відбулося, оскільки позивач правомірно здійснив розрахунок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітних (податкових) періодів та сумою податкового кредиту звітних (податкових) періодів. Окрім того, податок на додану вартість за спірними операціями були сплачені у повному обсязі у складі ціни товарів (послуг).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 13.04.2011р. №0000330700.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Системне обслуговування та логістика об'єктів”(код ЄДРПОУ 34861144, місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. О. Яроша,14) судові витрати в сумі 3 ( три) грн. 40 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1.8 ст. 1, п.7.1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'єктів” подано до ДПІ у встановленому законодавством порядку податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010р. (вх. до ДПІ від 20.12.2010р. №9005749145) та розрахунок суми бюджетного відшкодування із задекларованою сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на потчний рахунок платника у банку у розмірі 164328 грн.
Позивачем було також надано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010р. (вх. №9005856203 від 27.12.2010р.) та розрахунок суми бюджетного відшкодування із задекларованою сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника у банку у розмірі 1129249 грн.
Актом виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “С.О.Л.О.” від 07.02.2011р. №261/07-0/34861144 з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за листопад 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні 2010р. та уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за жовтнеь 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період травень 2010р., липень 2010р. -вересень 2010р., було зменшено суму бюджетного відшкодування, яка задекларована згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за жовтень 2010р. у розмірі 708970 грн.
Крім того, в акті виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “С.О.Л.О.”від 07.02.2011р. №261/07-0/34861144 визначено, що при отриманні матеріалів про результати зустрічних перевірок, що не підтверджують дані обліку підприємства, яке перевіряється, у разі встановлення фактів проведення господарських операцій з суб'єктами господарювання, по яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, угоди або первинні документи визнано судовими органами недійсними, буде складено додатковий акт до даного акту перевірки (на підставі Податкового кодексу України).
За матеріалами справи працівниками Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'єктів”з питань правових відносин з ТОВ НВП “АЛЬЯНС-Д”, ТОВ НВП “ЕЛЕКОН”, ЗАТ “ЕЛЕХКОМ”, ТОВ “МІДІЕЛ МЕ”за період з 01.05.2010р.-30.11.2010р.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 30.03.2011р. №859/07-0/34861144. 13.04.2011р. відповідач, ДПІ з посиланням на названий акт перевірки виніс податкове повідомлення-рішення №0000330700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 377146,00 грн. (в т.ч. за листопад 2010р. -123534,00 грн. та за жовтень 2010р. -253612,00 грн.).
Також судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 30.03.2011р. №859/07-0/34861144 висновок суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ “С.О.Л.О.”п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у звєязку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010р. у розмірі 253612,00 грн.; зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації з ПДВ за листопад 2010р. у розмірі 123534,00 грн.; зменшено суму залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за серпень 2010р. у розмірі 166125,00 грн.
Зазначені висновки базуються виключно на відповідях по зустрічним перевіркам контрагентів позивача, якими не підтверджена надмірна сплата податку на додану вартість.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011р. №0000330700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 377146,00 грн. (в т.ч. за листопад 2010р. -123534,00 грн. та за жовтень 2010р. -253612,00 грн.).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки від 08.02.2011р. №136/23-3/34534251 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено зустрічну звірку даних бухгалтерських та інших документів ТОВ “МІДІЕЛ МЕ”(код за ЄДРПОУ 34534251) з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'єктів”за липень 2010р.
Звіркою ТОВ “МІДІЕЛ МЕ” встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'ктів”та не встановлено розбіжностей.
На підставі зазначених обставин ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зроблено висновок щодо ненадання по ТОВ “МІДІЕЛ МЕ” доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.
Отже, з позиції податкового органу дана відповідь не дає можливості встановити надмірну сплату ТОВ “С.О.Л.О.”податку на додану вартість.
Також матеріалами справи встановлено, що згідно довідки Дніпропетровської МДПІ від 13.01.2011р. №12/234/30425613 про результати зустрічної звірки ТОВ НВП “Альянс Д” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з плаником податків ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'єктів”за період липень, серпень, жовтень 2010р. встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'ктів”та не встановлено розбіжностей.
На підставі зазначених обставин відповідачем, ДПІ зроблено висновок щодо ненадання по ТОВ НВП “Альянс Д”доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.
Отже, з позиції податкового органу дана відповідь не дає можливості встановити надмірну сплату ТОВ “С.О.Л.О.”податку на додану вартість.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на дату проведення перевірки та розгляду даної справи оформленої належним чином відповіді від ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, у якій знаходиться на податковому обліку ТОВ НВП “ЕЛЕКОН”, не отримано.
Однак, на підставі зазначених обставин ДПІ зроблено висновок щодо ненадання по ТОВ НВП “ЕЛЕКОН” доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.
Отже, з позиції податкового органу відсутність відповіді не дає можливості встановити надмірну сплату ТОВ “С.О.Л.О.”податку на додану вартість.
Згідно довідки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 17.01.2011р. №14/07-024/31555656 про результати зустрічної звірки ЗАТ “Елтехком”з ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'єктів”за серпень-жовтень 2010р. встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ “Системне обслуговування та логістика об'ктів”та не встановлено розбіжностей
Дослідивши зміст акту перевірки від 30.03.2011р. №859/07-0/34861144, колегія суддів зазначає, що спірна перевірка була проведена фактично на підставі даних, зазначених у інформаційних базах, в документах обов'язкової податкової звітності та довідках про результати проведених зустрічних звірок.
При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що за правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про ПДВ”датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У відповдності до приписів п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З аналізу положень наведених норм закону вбачається, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, або ж відвантаження товарів є обставинами, з наявністю яких законодавець до набрання чинності нормами Податкового кодексу України (тобто до 01.01.2011р.) пов'язував виникнення у платника податку обов'язку визначити податкове зобов'язання по ПДВ.
З іншого боку списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є юридичними фактами, з якими законодавець пов'язує виникнення права платника податку на податковий кредит.
Відтак, у разі, коли в діяльності платника податків наявні зазначені вище обставини іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ закон не передбачав.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без фактичного дослідження первинних документів та при ігноруванні висновків зустрічних звірок постачальників позивача зробив висновок про ненадання доказів можливості здійснення досліджуваних операцій.
Разом з тим колегія суддів зауважує, що викладені в акті від 30.03.2011р. №859/07-0/34861144 судження суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.
У зазначеному акті податковим органом вказано про ненадання по ТОВ “МІДІЕЛ МЕ”, ТОВ НВП “АЛЬЯНС-Д”, ТОВ НВП “ЕЛЕКОН”доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.
Однак, висновків щодо недотримання позивачем під час укладення угод зі своїми контрагентами положень ст.203 Цивільного кодексу України податковим органом не зроблено.
Як свідчать матеріали справи, протягом перевіряємого періоду між ТОВ “С.О.Л.О.”(в якості покупця) та його контрагентів (в якості продавця) укладались угоди поставки обладнання.
Претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище суб'єктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.
Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з контрагентами ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Витребувані судом першої інстанції документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.
З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи.
При цьому, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), матеріали справи не містять.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що копії первинних документів, складених в межах укладених позивачем зі своїми контрагентами господарських операцій протягом перевіреного періоду, в тому числі і податкові накладні не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Крім того, усі договори та первинні фінансово-господарські документи засвідчені печатками суб'єктів господарювання, які є сторонами правочинів.
Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на правте відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.
Ч.1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, колегія суддів зазначив, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.
При цьому, в акті перевірки від 30.03.2011р. не викладено жодних фактів стосовно фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, відсутності оплати з боку позивача вартості отриманого товару, збитковості господарських операцій з придбання та подальшого продажу товару, несумісності придбаних у контрагентів товарів з напрямком господарської діяльності позивача, невикористання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, пов'язаності позивача та його контрагентів в розумінні норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, вчинення позивачем та контрагентами спільних взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення інтересів Держави тощо.
Щодо відсутності по ТОВ “МІДІЕЛ МЕ”, ТОВ НВП “АЛЬЯНС-Д”, ТОВ НВП “ЕЛЕКОН”доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин колегія суддів зазначає, що сам факт відсутності зазначених доказів не може автоматично свідчити про фізичну неможливість здійснення даних операцій.
Крім того, ДПІ жодним чином не доведено суду відсутність у ТОВ “МІДІЕЛ МЕ”, ТОВ НВП “АЛЬЯНС-Д”, ТОВ НВП “ЕЛЕКОН” необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності.
В даному контексті колегія суддів зазначає, що ДПІ необґрунтовано ні нормативно, ні фактично обов'язкову наявність зазначених чинників господарської діяльності, яких саме та у якій кількості для здійснення відповідного виду господарської діяльності.
Аналізуючи наведені вище нормативні та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.
Таким чином, встановивши недотримання при укладені позивачем правочинів зі своїми контрагентами протягом перевіреного періоду такої вимоги, як спрямованість таких правочинів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, податковий орган повинен був вирішувати питання недійсності зазначених правочинів у судовому порядку.
При цьому, матеріали не містять доказів про визнання недійсними (нікчемними) правочинів, укладених позивачем з контрагентами.
Оглянувши первинні документи, що були складені в межах правочинів між позивачем та його контрагентами, колегія суддів зазначає, що згадані правочини були укладені між право та дієздатними суб'єктами права, предметом згаданих правочинів є необмежені у цивільному обороті речі.
З огляду на викладене, умови договору з постачання позивачу його контрагентами обладнання були виконані у повному обсязі, операції з продажу товарів за договорами направлені на настання реальних правових наслідків, відсутні факти, які б свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані виключно на отримання вигоди у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ.
Матеріалами справи встановлено, що фактично податковим органом було зменшено заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ на підставі неможливості встановити надмірну сплату ПДВ до бюджету, тобто сплату окремими посередниками відповідних сум ПДВ до бюджету.
Враховуючи викладене, колегія суддів відмічає, що відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту “а”підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.
Колегія суддів зазначає, що податковим органом не встановлено за результатами перевірки порушення позивачем п.п.7.7.1., п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України “Про ПДВ”, якими і регламентується порядок бюджетного відшкодування ПДВ.
Крім того, відповідачем, ДПІ у акті перевірки від 30.03.2011р. зроблено висновок щодо порушення позивачем положень п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про ПДВ”.
Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 зазначеного законодавчого акту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про ПДВ”).
При цьому, ДПІ не доведено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого позивачем заявлено до відшкодування оспорювані суми ПДВ.
Встановлений матеріалами справи факт реального здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку, підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, в тому числі податковими накладними.
Доводи податкового органу про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету не береться колегією суддів до уваги з наступних підстав.
Згідно п. 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.
Аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що термін “сплата податку”вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1-7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, пункт 1.3 статті 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.
З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з відсутністю доказів виконання іншими платниками податку -постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.
Окремо колегія суддів зауважує, що відповідачем, ДПІ не доведено факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань, оскільки на момент перевірки та розгляду даної справи відповідачем, ДПІ не було отримано відповіді на запит про проведення зустрічної перевірки ТОВ НВП “Елекон”, а по іншим контрагентам позивача довідки про результати зустрічних звірок підтверджують наявність фінансово-господарських операцій між підприємствами та сплату позивачем ПДВ у складі ціни ТМЦ.
При цьому, саме по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.
На підставі системного аналізу норм діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства колегія суддів зазначає, що визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, яка позивачем здійснена з підтвердженням матеріалами справи. При цьому попередній податковий період вважається будь-який податковий період, що передує звітному, а не безпосередньо попередній звітний місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано податковому органу всі належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування, що є підставою для його одержання. При цьому податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
Отже, належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про “безтоварність” операцій з поставки товарів згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ, дат виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а також розміру бюджетного відшкодування згідно з ст.7 Закону України “Про ПДВ” акт перевірки не містить.
За таких обставин, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковим.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Системне обслуговування та логістика об'єктів", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 року по справі № 2-а-4380/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. по справі № 2а - 4380/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Катунов В.В.
Судді< підпис >
< підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.