29 листопада 2011 р.Справа № 9/60
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" на постанову Господарського суду Полтавської областi від 29.09.2011р. по справі № 9/60
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" (далі- ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія"), звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними недійсними податкові повідомлення-рішення №0000132201/0 від 04.06.2007 p., № 0000132201/1 від 15.08.2007 р., №0000132201/2 від 26.10.2007 р. та №0000132201/3 від 11.01.2008 p., за якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 82500,12 грн., в тому числі, основний платіж-55000,08 грн. та штрафна (фінансова) санкція -27500,04 грн.
Постановою Господарського суду Полтавської областi від 29.09.2011р. по справі № 9/60 адміністративний позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Полтавської областi від 29.09.2011р. по справі № 9/60 та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в травні 2007 року ДПІ у м. Полтаві проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна інвестиційна компанія» за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2007 р.
Результати перевірки оформлені актом № 904/22-1/32908363 віл 23.05.2007 р.
Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем, в тому числі, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з неправомірним включенням позивачем до складу податкового кредиту 55 000,08 грн. податку на додану вартість.
За результатами перевірки та на підставі висновків, викладених в акті, ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132201/0 від 04.06.2007 р., за якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сум: 82 500,12 грн., в т.ч. основний платіж - 55 000,08 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 27 500,04 грн.
В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення сума податкового зобов'язання була залишена без змін, податкове повідомлення- рішення набрало форму наступних податкових повідомлень-рішень: рішенням ДПІ у м. Полтаві 15806/10/25-038 від 10.08.2007 р. про результати розгляду первинної скарги сума податкового зобов'язання залишена без змін, податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення № 0000132201/1 від 10.08.2007 р.; рішенням ДПА у Полтавській області № 3130/10/25-017 від 19.10.2007 р. про результати розгляд: повторної скарги податкові повідомлення-рішення № 0000132201/0 від 04.06.2007 р. та № 0000132201/1 віл 10.08.2007 р. залишені без змін, податкові повідомлення-рішення набрали форму податкового повідомлення- рішення № 0000132201/2 від 26.10.2007 р.; рішенням ДПА України № 12918/6/25-0515 від 25.12.2007 р. про результати розгляду повторної скарги скарга платник-позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення набрали форм податкових повідомлень-рішень № 0000132201/3 від 11.01.2008 р.
При цьому контролюючий орган ґрунтує свої висновки неправомірністю включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за отримані позивачем юридичні послуги, а саме :юридичні послуги на загальну суму 290 000, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 48 333, 40 грн.) надані позивачу Спільним підприємством "Біомашприлад-Україна", м. Харків на виконання укладеного між останніми договору № 2006/03-01ю від 03.01.2006 р.; юридичні послуги на загальну суму 20 000, 04 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333,34 грн.) надані позивачу Приватним підприємством "Автора 2005», м. Кіровоград на виконання укладеного між останніми договору №23/11 від 01.11.2006 р.
Позивач не погодився з такими висновками контролюючого органу, звернувшись до суду із даним адміністративним позовом.
Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва.
Отже, при вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.
Відповідно до приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно матеріалів даної справи за висновками планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія", м. Полтава за період з 01.07.2005 р. по 31.12.2007 р., що набрали форму акту № 904/22-1/32908363 від 23.05.2007 р., ДПІ констатувала завищення позивачем загальної суми валових витрат на 241 711,80 грн., в тому числі за 9 місяців 2006 року на 221 922,38 грн. та за 2006 рік - 241 711,80 грн., чим порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Наслідком таких висновків стало прийняття ДПІ у м. Полтаві податкового повідомлення-рішення № 0000122201/0 від 04.06.2007 р., за якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 73 088,30 грн., в т.ч. основний платіж 60 448,88 грн. та штрафна (фінансова) санкція 12 639,42 грн..
В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень :рішенням ДПІ у м. Полтаві 15806/10/25-038 від 10.08.2007 р. про результати розгляду первинної скарги сума податкового зобов'язання залишена без змін, податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення № 0000422301/1 від 10.08.2007 р.; рішенням ДПА у Полтавській області № 3130/10/25-017 від 19.10.2007 р. про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення № 0000122201/0 від 04.06.2007 р. та № 0000422301/1 від 10.08.2007 р. залишені без змін, збільшено суму штрафної санкції на 5 000,00 грн., податкові повідомлення - рішення набрали форму податкових повідомлень-рішень № 0000122201/2 від 26.10.2007 р. та № 0000232201/2 від 26.10.2007 р.; рішенням ДПА України № 12918/6/25-0515 від 25.12.2007 р. про результати розгляду повторної скарги скарга платник-позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення набрали форму податкових повідомлень-рішень № 0000122201/3 від 11.01.2008 р. та № 0000232201/3 від 11.01.2008 р.
При цьому контролюючий орган ґрунтував свої висновки тим, що отримані позивачем юридичні послуги не пов'язані з господарською діяльністю останнього.
Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві :№0000122201/0 від 04.06.2007 р., № 0000122201/1 від 15.08.2007 р., №0000122201/2 від 26.10.2007 р. та №0000122201/3 від 11.01.2008 р., за якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 73 088,30 грн., в т.ч. основний платіж 60 448,88 грн. та штрафна (фінансова) санкція 12 639, 42 грн.; № 0000232201/2 від 26.10.2007р. та № 0000232201/3 від 11.01.2008 р., за якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 5 000, 00 грн. в вигляді штрафної (фінансової) санкції.
25.08.2009 р. постановою господарського суду Полтавської області у справі № 10/101-08 позовні вимоги було задоволено частково, а саме : визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000122201/0 від 04.06.2007 р., № 0000122201/1 від 15.08.2007 р., № 0000122201/2 від 26.10.2007 р. та № 0000122201/3 від 11.01.2008 р., в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 73 010,30 грн., в т.ч. основний платіж 60 396,88 грн. та штрафна (фінансова) санкція 12 613,42 грн. ; 2) визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ,ЗДІ у м. Полтаві № 0000232201/2 від 26.10.2007р. та № 0000232201/3 від 11.01.2008 р., за якими ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загал сумі 5 000, 00 грн. в вигляді штрафної (фінансової) санкції та 3) стягнуто з Державного бюджету відповідного бюджетного рахунку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" - 1,70 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. 01.10.2009 господарським судом Полтавської області винесено додаткову постанову у справі № 10/101-08 згідно стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ "Регіональна інвестиційна компанія" - 4 650,00 судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2010 р. зaдoвoлено апеляційні скарги ДПІ у м. Полтаві та скасовано постанову господарського суду Полтавської області від 25.08.2009 року та додаткову постанову господарського суду Полтавської області від 01.10.2009 у справі № 10/101-08, у позові відмовлено повністю.
Апеляційним судом встановлено, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат відповідних періодів 241 711,80 грн., сплачених позивачем за отримані ним юридичні послуги на загальну суму 290 000,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 48 333, 40 грн.), надані позивачу СП "Біомашприлад-Україна", м. Харків згідно договору № 2006/03-01ю від 03.01.2006 р.; юридичні послуги, на загальну суму 20 000,04 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 333,34 грн.), надані позивачу ПП "Автора 205», м. Кіровоград згідно договору № 23/11 від 01.11.2006 р., оскільки понесені позивачем витрати на юридичні послуги не мають прямого відношення до господарської діяльності позивача.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2010 року набрала законної сили з моменту її проголошення.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
В силу наведеної процесуальної норми зазначені обставини щодо неправомірності включення позивачем складу валових витрат відповідних періодів вартості юридичних послуг в сумі 241 711,80 грн. не доказуються при розгляді цієї справи.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного період; зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготов; матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарської діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), включається до складу податкового кредиту.
Таким чином, позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту за період, лютого 2006 р. по грудень 2006 р. 55 000,08 грн. ПДВ, що були сплачені позивачем за юридичні послуги від СП "Біомашприлад-Україна", м. Харків згідно договору № 2006/03-01ю 03.01.2006 р. та від ПП "Автора 2005", м. Кіровоград згідно договору № 23/11 від 01.11.2006 р..
Щодо розрахунку штрафних санкцій за вказане правопорушення, то відповідно до пункту 1.5. статті1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначене відповідними законами.
Зокрема, пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладенню підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на як припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення рід контролюючого органу, але більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Судом встановлено, що TOB "Регіональна інвестиційна компанія" порушило правила оподаткування, таким чином штрафні (фінансові) санкції в сумі 27 500,04 грн. застосовані до нього ДПІ у м. Полтаві на законних підставах та у розмірі відповідно приписів пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
З приводу доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі про неправомірність судового рішення у зв'язку з тим, що суду першої інстанції належало зупинити провадження у справі до розгляду касаційної скарги позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, колегія суддів відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.09.2008 р. провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі судовим рішенням по справі № 10/101-08.
Відповідно до п. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України віл 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, оскарження судового рішення, яке набуло законної сили до суду касаційної інстанції, не може бути підставою для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Крім того, в разі задоволення Вищим адміністративним судом України касаційної скарги позивача та скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2010 р., відповідно до ст. 254 КАС України позивач не позбавлений права звернутись до суду з заявою про перегляд даної судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Полтавської областi від 29.09.2011р. по справі № 9/60 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С.
< Список > < Текст >