28 вересня 2011 р.Справа № 2а-11079/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.
при секретарі -Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року по справі за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, Управління державного казначейства у Красноградському районі Головного управління державного казначейства України у Харківській області за участю прокуратури Харківської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення та стягнення бюджетного відшкодування, -
У серпні 2007 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФО-П ОСОБА_2.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом яким, з урахуванням змін до позовних вимог, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000011600/0 від 30.05.2007 року; відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 55769,00 грн.; стягнення з Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі Красноградська МДПІ) судового збору у розмірі 561,09 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі -ПДВ) визначена обґрунтовано, відповідно до вимог п. 1.2, п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, ст. 2, п. 7.2, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 задоволені у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач Красноградська МДПІ в апеляційній скарзі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Красноградської МДПІ задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець зареєстрований розпорядженням виконавчого комітету Красноградської районної ради Харківської області від 17.10.2005 року № 2 463 000 0000 000608, та є платником податку на додану вартість (свідоцтво від 18.10.2005 року № 80913376). В період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року та з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року - перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, був платником ПДВ.
17.05.2007 року ФО-П ОСОБА_2 подав до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007 року, де зазначив суму бюджетного відшкодування в розмірі 55.769,00 грн., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Другому відповідачу, Красноградському районному відділенню державного казначейства у Харківській області, надав копію декларації за квітень 2007 року для ведення реєстру податкових декларацій по платникам.
Таким чином, відповідно до декларації по ПДВ за квітень 2007 року позивач заявив до відшкодування податок на додану вартість у сумі 55.769,00 грн. після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом перерахування на рахунок в установі банку 100%. Строк відшкодування вказаної суми настав 17.06.2007 року.
27.07.2007 року фахівцями Красноградської МДПІ проведена позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за періоди квітень-травень 2007 року, за результатами якої складено акт № 762/17-013-2879101936 від 27.07.2007 року.
Вказаною перевіркою податковим органом було встановлено, що позивачем порушено п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), ст. 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування , обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) в наслідок чого завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на 55.769,00 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення: №0000011600/0 від 30.05.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 55.769,00 грн.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетному відшкодуванню підлягає різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до поданої декларації така різниця складає 73 626,00 грн.
Згідно п.п. 7.7.2 та п.п. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Відповідно до поданого розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачем фактично сплачено 65.284 грн. залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та дорівнює 55.769,00 грн.
Виходячи з положень ст. 2 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" - суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом тримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або п. 8.1.2 ст. 8.1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід.
Колегія суддів зазначає, що позивач зареєстрований платником податку на загальних умовах та сплачує податок у розмірі 20 відсотків бази оподаткування, а отже має право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Деметра»укладено договори купівлі-продажу з № ДМ-0000027 від 15.03.2007 року на суму 62.500 грн., ПДВ 10.416,67 грн. та № ДМ-0000023 від 22.02.2007 року на суму 264.000 грн., ПДВ 44.000 грн. відповідно до яких продавцем - ПП "Деметра" передано у власність покупцю - ФОП ОСОБА_2 сільськогосподарську техніку, згідно специфікації.
Відповідно до зазначених договорів ПП «Деметра»передало позивачу товар, а позивач прийняв та сплатив його вартість за договірними цінами з додаванням 20 % податку на додану вартість платіжними дорученнями зі свого рахунку у Харківській філії КБ «Приватбанк», що підтверджується матеріалами справи.
З метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ в бюджет, Красноградською МДПІ надіслано запит до ДПІ у Петровському районі м. Донецька (листи № 1352/7/16-016 від 06.07.2007 року та № 1198/7/16-016 від 19.06.2007 року) щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Деметра" з питань взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_2
Листом № 21311/7/23-113 від 03.07.2007 року Красноградською МДПІ до ДПІ у Петровському районі м. Донецька направлена довідка про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Деметра" код за ЄДРПОУ 31225060 з питань правових відносин з ФОП ОСОБА_2 код НОМЕР_1 за березень та квітень 2007 року, в якій зазначається що за березень та квітень 2007 року ПП "Деметра" згідно договорів № ДМ-0000027 від 15.03.2007 року та № ДМ-0000023 від 22.02.2007 року відвантажено ФОП ОСОБА_2 ТМЦ, на що виписані податкові накладні: № 126 від 23.02.2007 року, № 144 від 01.03.2007 року, № 186 від 15.03.2007 року, № 193 від 19.03.2007 року, № 270 від 17.04.2007 року, № 275 від 23.04.2007 року, № 218 від 23.03.2007 року, № 238 від 30.03.2007 року. Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включено до податкового зобов'язання відповідного періоду, відображено у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ за березень та квітень 2007 року. Фактичне відвантаження товару підтверджується видатковими накладними: від 19.03.2007 року, від 01.03.2007 року, 23.04.2007 року, 30.03.2007 року. Реалізовану продукцію одержували по довіреностям особисто: ЯКЯ № 288688 від 15.03.2007 року, ЯКЯ № 288689 від 26.03.2007 року, ЯКЯ № 288693 від 16.04.2007 року - ОСОБА_2. Розрахунки між суб'єктами господарювання приводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за товар отримано (або передплати) кошти згідно виписок банку, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, ПП "Деметра" склав податкові накладні у момент виникнення податкових зобов'язань і оригінали податкових накладних надіслав позивачу. Податкові накладні є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.
Законодавець передбачає обмеження щодо включення будь-яких витрат по сплаті ПДВ, які визначені у п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У відповідності з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату за придбаний товар (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, отримавши від продавця товарів ПП "Деметра" податкові накладні: № 126 від 01.03.2007 року, № 144 від 01.03.2007 року, № 186 від 15.03.2007 року, № 193 від 19.03.2007 року, № 270 від 17.04.2007 року, № 275 від 23.04.2007 року, № 218 від 02.04.2007 року, № 238 від 02.04.2007 року, позивач правомірно відніс зазначену в них суму до податкового кредиту.
Зважаючи на те, що у виписаних податкових накладних були допущені неточності, позивач звернувся до ПП «Деметра»з проханням виправити допущені помилки (описку в адресі) та надати позивачеві. Виписуючи податкові накладні, ПП «Деметра»зробило на податкових накладних напис «Дублікат».
Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки, позивачем, по всі господарським операціям, надано «Дублікати»податкових накладних. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Отже, на думку відповідача, чинним законодавством не передбачено дублікат податкової накладної, тому позивачем не підтверджено суму віднесену до складу податкового кредиту по операціям податкових накладних на суму 55.769 грн.
Слід зазначити, що ПП "Деметра" складені податкові накладні у момент виникнення податкових зобов'язань і саме оригінали податкових накладних були надіслані позивачу та стали підставою для віднесення зазначених накладних сум до податкового кредиту.
Крім того, недоліки в заповненні оригіналів податкових накладних, а саме в рядку «Місцезнаходження покупця», зазначена неповна адреса, також, в рядку «особа -покупець», вказано ініціали покупця, а не його ім'я по батькові не роблять ці накладні не дійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість, як доказів, оскільки дають можливість ідентифікувати сторін та визначають зміст господарських операцій, сплату податку на додану вартість.
Згідно тлумачення терміну, дублікат документу, має однакову юридичну силу з оригіналом та може виготовлятися в разі втрати або пошкодження оригіналу документу.
Суд зазначає, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Відповідачем не заперечується факт здійснення господарської операції, на підставі якої позивачу видано "дублікат" податкової накладної та не доведено факту не здійснення зазначеної господарської операції та не надходження до бюджету сум податку на додану вартість, зазначених в дублікаті накладної.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до п.п. 7.7.11 Закону України "Про податок на додану вартість" не має права на отримання бюджетного відшкодування тільки особа, яка: 1) зареєстрована як платник податку менш ніж за 12 місяців до місяця, за наслідками якого подається заява про бюджетне відшкодування або мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування; 2) не провадила діяльність останні 12 календарних місяців; 3) платник єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату ПДВ у спосіб, відмінний від встановленого за законом про ПДВ або звільнені від такої сплати.
До позивача ні одна з цих підстав не відноситься.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання Красноградської МДПІ на те, що позивач, будучи платником єдиного податку, не мав права на здійснення зовнішньоекономічних операцій, судом до уваги не приймається, оскільки Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не містить заборон та обмежень щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктам малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування та звітності.
Частиною 2 ст. 5 Закону України від 16.04.1991 року № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.
Оскільки позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, то при визначенні суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету України, оподаткування експортних операцій застосовуються норми Закону України «Про податок на додану вартість». Вищезазначений Закон - це спеціальний закон з питань податку на додану вартість, тому інші закони використовуються у частині, що не суперечать Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, посилання відповідача на порушення ФО-П ОСОБА_2 вимог ст. 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»є безпідставними.
Аналізуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 2 ст. 71 КАС України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_2, підстав визначених ст. 202 КАС України для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області -залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 03 жовтня 2011 року.
Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.