24 листопада 2011 р.Справа № 2а-1100/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011р. по справі № 2а-1100/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова, та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0003181520/0 від 31.12.2010 року на суму 101301,99 грн. та №0003171520/0 від 31.12.2010 року на суму 29123,07 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2011р. по справі №2а-1100/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова № 0003181520/0 від 31.12.2010 року на суму 101301,99 грн. та № 0003171520/0 від 31.12.2010 року на суму 29123,07грн.
Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2011р. по справі №2а-1100/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати таприйняти нову постанову, якю в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2011р. по справі №2а-1100/11/2070 прийнята у відповідності до вимог чинноо законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова 31.12.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт за № 3490/15-02-36.
За висновками акту перевірки встановлено, що підприємство несвоєчасно сплатило суму узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість за деклараціями листопад 2009р. № 74518, грудень 2009р. № 83088, січень 2010р. № 3828, лютий 2010р. № 6051, березень 2010р. № 15315, квітень 2010р. №22694, травень 2010р. № 25348, уточнюючого розрахунку по ПДВ за червень 2009р. № 40, листопад 2009р. № 42, жовтень 2009р. № 43, березень 2008р. № 3847, листопад 2008р. № 33330, грудень 2009р. № 33322, квітень 2009р. № 33323 на строк, що не перевищує та перевищує 90 календарних днів.
На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0003181520/0 від 31.12.2010 року та №0003171520/0 від 31.12.2010 року, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання підприємству нараховано штраф у розмірі на суму 101301,99 грн. та 29123,07грн. відповідно.
На час сплати податкових зобов'язань і за поданими позивачем деклараціями та уточнюючими розрахунками підприємство мало податковий борг з податку на додану вартість за результатами господарської діяльності у минулих податкових періодах.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Згідно з п.5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) ті інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Відповідно до п.5 ст.139 Господарського кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Згідно з п.1 ст.134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Отже позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.
Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний .період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.
Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб адавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Отже право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.
Ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачені джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійною погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.
Фактично у даному випадку відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами".
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу і виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Крім цтого слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом №2181- III заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
Приєднані до матеріалів справи банківські виписки свідчать про те, що підприємство частково сплатило податкові зобов'язання по податку на додану вартість за деклараціями за листопад, грудень 2009, січень 2010 року, сплатило податкові зобов'язання по податку на додану вартість за деклараціями за лютий - травень 2010 року, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. З довідки ТОВ «Сатп-2001» б/н від 26.04.2011 року вбачається, що позивач не здійснював інших платежів за вказаними деклараціями та уточненими розрахунками.
Отже висновок відповідача в акті перевірки та прийнятих податкових повідомленнях рішеннях про порушення позивачем граничних строків сплати зазначеного податку не відповідає фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011р. по справі № 2а-1100/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >