25 листопада 2011 р. Справа № 2а-4399/11/1615
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.07.2011р. по справі № 2а-4399/11/1615
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області < Текст >
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування додаткової пенсії,
26 квітня 2011 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування додаткової пенсії.
За наслідками розгляду справи у порядку скороченого провадження постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 липня 2011 року адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області в перерахунку та виплаті позивачу додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та доплати за понаднормований стаж відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон України №796-ІІІ)
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці Полтавської області провести перерахунок та виплату призначеної позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 22.05.2008 року по 18.06.2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до чинного законодавства, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Крюківського району м.Кременчука Полтавської області провести перерахунок та виплату позивачу щомісячної доплати за понаднормований стаж, починаючи з 01.01.2010 року відповідно до ч.2 ст.56 Закону України №796-ІІІ.
В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: судом не враховані приписи ст.ст. 51, 62, 63, 67 Закону України № 796-ХІІ; положення Постанови КМУ N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", Постанови КМУ № 530 від 28.05.08р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та Постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які діяли на час виплати; приписи ч. 3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, крім того, на думку відповідача, судом не повно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
На думку апелянта, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 процент його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України №796-ІІІ, не взяв до уваги, що призначення і виплата пенсій за віком особам, що мають статус поетрпілих 2,3,4 категорій, внаслідок аварій на ЧАЕС, проводиться у відповідності із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому підстави для застосування збільшення пенсії за стаж понад 20 років відсутні.
Виходячи з приписів п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у період з 22.05.2008 року по 18.06.2011 року для обчислення додаткової пенсії відповідач мав керуватися нормами ст. 51 Закону України № 796-ХІІ у редакції 06.06.1996р., відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому відмова відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача. Також суд дійшов висновку про обов'язок відповідача у період з 01.01.2010 року нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 % його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України №796-ІІІ.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Разом з тим, позивач у 1986 році приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача у період з 01.01.2010 року нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до його пенсії за кожний повний рік стажу його роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 % його заробітку за кожний рік роботи понад 20 років але не вище за 75% заробітку, відповідно до вимог п. 2 ст. 56 Закону України №796-ІІІ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України №796-ІІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1,2,3,4, за умови стажу роботи для чоловіків не менш як 20 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку.
Разом з тим, згідно із ст. 10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, з 28.04.2005 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області та отримує пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Враховуючи наведене, колегія зазначає, що оскільки позивач обравши умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, не має права на застосування, для проведення перерахунку основної пенсії, положень ч.2 ст.56 Закону України №796-ІІІ.
Щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести позивачу з 22.05.2008 року по 18.06.2011 року перерахунок та виплату призначеної позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до чинного законодавства, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На дату звернення позивача до відповідача про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, діяла норма ст. 51 Закону України № 796-ХІІ, яка набрали чинності з 22.05.2008р., відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, відповідно до якої розрахунок проводиться виходячи з розміру 19,91 грн. Проте, згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсій в розмірі, визначеному Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Проте, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення суд першої інстанції невірно встановив період, за який зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 26.04.2011 року, в якому просив задовольнити позовні вимоги з 22.05.2008 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії і вищевказані норми Закону до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 26.10.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів не вбачає підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
Докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги позивача за період з 22.05.2008 року по 25.10.2010 року слід залишити без розгляду, як подані з пропуском встановленого законом строку звернення до суду.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених постановами уряду, колегія суддів зазначає, що в пункті 2 постанови КМУ від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, в частинах 4, 6 постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та в п. 2 ч.1 постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначеного Закону 796-ХІІ, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, якими, зокрема, є пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтями 17 та 19 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком та, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст. 51 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно не правильного застосування судом першої інстанції норм ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.51 Закону України N 796-XII.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області задовольнити частково..
Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку звернення до суду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування додаткової пенсії за період з 22.05.2008 року по 25.10.2010 року -залишити без розгляду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах визначених ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м. Кременчуці Полтавської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 26.10.2010 року по 11.07.2011 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.
Судді(підпис)
(підпис)Сіренко О.І. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.