18 листопада 2011 р.Справа № 1819/2а-1382/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.04.2011р. по справі № 1819/2а-1382/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
23.03.2011р. ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Шосткінському районі Сумської області щодо не виплат додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 28.02.2011 року , зобов'язати відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 09.07.2007р. по день постановлення рішення.
Постановою Шосткінського районного суду Сумської області від 18.04.2011 року, розглянутої у порядку скороченого провадження, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шосткінському районі Сумської області щодо відмови проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 09.07.2007року по 31.12.2007року та з 22.05.2008 року по 18.04.2011 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в у Шосткінському районі Сумської області (надалі Відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Шосткінського районного суду Сумської області від 18.04.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме: судове рішення прийняте з порушенням бюджетного законодавства; судом не враховані приписи ст.ст. 54, 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі- Закон №796-ХІІ); положення Постанови КМУ N 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", Постанови КМУ № 530 від 28.05.08р. “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та Постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", які діяли на час виплати; приписи ч. 3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення спору. Також відповідач зазначив, про порушення судом першої інстанції ст.ст.99, 100 КАС України.
Виходячи з приписів п.3 ч.1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність застосування судами строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Правовідносини в даній справі повинні розглядатися, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень, на звернення для оскарження яких Кодексом адміністративного судочинства передбачено шість місяців.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду (23.03.2011р.), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом, період часу за який позивач просить відновити його порушене право, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 09.07.2007р. по 22.09.2010р.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять. Судом першої інстанції також не зазначено наявність яких саме поважних причин перешкоджала позивачу своєчасно звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушені вимоги ст. 100 КАС України, а тому постанова суду в частині відмови в задоволенні позову та в задоволені позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 22.09.2010р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача за цей період слід залишити без розгляду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що для обчислення додаткової пенсії позивачу відповідач мав керуватися нормами ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, відповідно до яких розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІІ категорії, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 25% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому відмова відповідача здійснити перерахунок пенсій у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи третьої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.02.2001р. та копією посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 5, 6).
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шосткінському районі Сумської області та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, по інвалідності відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На час виникнення спірних правовідносин діяли норми статті 51 Закону № 796-ХІІ, відповідно яким розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІІ категорії, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених постановами уряду, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Шосткінському районі Сумської області № 154/М-153 від 12.03.2011р. (а.с. 4)
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно правомірності нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленими постановами уряду, колегія суддів зазначає, що Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком, тому колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії з серпня 2010р. у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 51 Закону № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсій в розмірах, визначених Законом № 796-ХІІ, з 23.09.2010р. є протиправними, призвели до порушення прав позивача а тому і підлягають захисту в судовому порядку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 100,, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області задовольнити частково.
Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.04.2011р. по справі № 1819/2а-1382/11 скасувати в частині відмови в позові, задоволені позову в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Шосткінському районі Сумської області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку, виплати додаткової пенсії у відповідності зі ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Шосткінському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 і виплату додаткової пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період з 09.07.2007р. по 22.09.2010р.
Позов ОСОБА_1 < Список > < Текст > до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст > про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 09.07.2007р. по 22.09.2010р. залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Шосткінського міськрайонного суду Сумської області від 18.04.2011р. по справі № 1819/2а-1382/11 залишити беззмін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Русанова В.Б.
Судді< підпис >
< підпис >Сіренко О.І. Любчич Л.В.
< Список > < Текст >