28 листопада 2011 р. Справа № 1813/2а-7006/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.
< за участю секретаря судового засідання > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка, ОСОБА_1 на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2011р. по справі № 1813/2а-7006/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання проведення нарахування пенсійного забезпечення відповідно до норм чинного законодавства,
Позивач, 08.08.2011 року звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив суд визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка неправомірними в часин неповного нарахування та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю. Зобов'язати відповідача, Управління пенсійного фонду України в м. Охтирка нарахувати та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасліле Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 2 категорії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за період з 01.06.2004 року по 31.12.2010 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року та з 01.01.2011 року виходячи з розміру пенсії за віком визначеної ст. 28 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести вілповілні виплаті негайно з моменту винесення постанови по справі з урахування виплачених коштів та з урахуванням компенсації втрати частини лохолів.
Ухвалою суду першої інстанції відкрито скорочене провадження у справі з період з 08.02.2011 року. В інші частині період позовних вимог позов залишено без розгляду.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 5 вересня 2011 року позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської обласні, протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирка здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров 'ю, ОСОБА_1 з підвищенням її на ЗО у мінімальної пенсії за віком відповідно до сіп. 51 Закону України «-Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати : 08.02,2011 р. з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову за весь період, що зазначений в позові.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посила.чиь на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Виходячи з приписів ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційних скарг.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для обчислення додаткової пенсії відповідач мав керуватися нормами ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ), у редакції 06.06.1996р., відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому відмова відповідача здійснити перерахунок пенсій у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення та копіями відповідних документів в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Станом на час звернення позивача до пенсійного фонду з заявою про перерахунок додаткової пенсії діяли норми статті 51 Закону № 796-ХІІ, які набрали чинності з 22.05.2008р., відповідно якої особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірах, встановлених постановами уряду, які діяли на час призначення, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати пенсій в розмірах, визначених Законом № 796-ХІІ, призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності нарахування та виплати додаткової пенсії в розмірах, встановлених постановами уряду, колегія суддів зазначає, що в пункті 2 постанови КМУ від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”, в частинах 4, 6 постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та в п. 2 ч.1 постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначеного Закону 796-ХІІ, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, якими, зокрема, є пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтями 17 та 19 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком та, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не правильного застосування судом першої інстанції норм ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі-Закон N 1058-IV) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону N 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону N 1058-IV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону N 1058-IV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст.50, 54 Закону N 796-XII.
Між тим, колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції частково порушено норми матеріального права, що призвело до еправльного вирішення справи, виходячи з наступних підстав.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
З огляду на викладене до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягає положення статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, з 23 липня 2011 року Управління Пенсійного фонду, при нарахуванні додаткової пенсії передбаченої до ст.51, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", повинно виходити з розмірів встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо проведення нарахування та сплати додаткової пенсії підлягають задоволенню по 22.07.2011 року.
Доводи апеляційної скарги позивача, стосовно необґрунтованої відмови в задоволенні позову за період з 01.06.2004 року, колегія суддів зазначає, що вказана частина періоду, була залишена без розгляду окремо іншим рішенням суду першої інстанції, а саме ухвалою, яка в межах заявлених апеляційних скарга окремо не оскаржена.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що позовна вимога провсетси виплати сум додаткової пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягає, оскільки пенсія позивачу виплачувалася своєчасно, що підтверджується матеріалами справи, тому відсутні передбачені Законом України "Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підстав для її компенсації та сплати 3% річних від простроченої суми..
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка задовольнити частково.
Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.09.2011р. по справі № 1813/2а-7006/11 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, ОСОБА_3 з підвищенням її на 30 у мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести відповідні виплати, за період з 08.02,2011 по 22.07.2011 року, з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
< Звіт про виконання >
Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис)
(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О.
< Список > Кононенко З.О.
< повний текст > < Дата > < р. >