24 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/5409/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2011р. по справі № 2а-1870/5409/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центролит" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції в м. Суми < Текст > третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс" < за участю > < Текст >
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення,-
Публічне акціонерне товариство "Центролит" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Центролит") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Суми), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс" (далі по тексту - третя особа, ТОВ "ГП "Промсервіс"), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 00000102301/0/55937 від 13.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових санкцій), по податку на додану вартість в розмірі 26 668, 00 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2011р. по справі № 2а-1870/5409/11 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Центролит» до Державної податкової інспекції в м.Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 00000102301/0/55937 від 13.07.2011 р. про збільшення суми грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових санкцій), по податку на додану вартість в розмірі 26 668, 00 грн.
Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування обставин у справі, не вірне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2011р. по справі № 2а-1870/5409/11 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ПАТ "Центролит" в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.2 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, ст.ст.203, 215, 216, 234, 664 Цивільного кодексу України. З вказівкою на висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Центролит" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., стверджує, що позивачем внаслідок порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.ст.662, 655, 656 ЦК України, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 26667 грн. по господарським операціям з ТОВ "ГП «Промсервіс". Такого висновку відповідач дійшов через встановлення факту нікчемності правочинів по постачанню природного газу по контрагентам ТОВ «Газторг Україна» та ТОВ «Компанія Укргазбуд». Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ «Газторг Україна» та ТОВ «Компанія Укргазбуд» зазначені податкові зобов'язання не були задекларовані.
Представник позивача в судовому засіданні не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином та завчасно, надав до суду письмові заперечення проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції розглянути справу в свою відсутність.
Представник третьої особи в судовому засіданні не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином з дотриманням вимог ст.35 КАС України, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ДПІ в м. Суми від 21.06.2011 р. № 3304 старшим державним податковим ревізором-інспектором Строкач В.В. згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2011 року.
За результатами вказаної перевірки, 23 червня 2011 р. складений акт № 4724/2301/00217875/47 (а.с. 6-11), згідно якого ДПІ в м. Суми дійшла висновку про порушення ПАТ "Центролит" ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України та п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 26 667, 00 грн.
На підставі висновків акту перевірки, 13 липня 2011 року ДПІ в м. Суми було прийняте податкове повідомлення-рішення № 00000102301/0/55937 (а.с. 12), яким ПАТ "Центролит" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 26 668, 00 грн., з яких: 26 667, 00 грн. -за основним платежем, 1, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення № 00000102301/0/55937 від 13.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових санкцій), по податку на додану вартість в розмірі 26 668, 00 грн. суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в лютому 2011 року ПАТ "Центролит" віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 26 667, 00 грн. по здійсненій господарській операції з купівлі природного газу у ТОВ "ГП "Промсервіс", яке має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом серії АВ № 472066, видану 19.11.2009 року Національною комісією регулювання електроенергетики України (а.с. 49). Факт здійснення цієї операції підтверджується наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу № 121 від 24.12.2009 р. (а.с. 4), актом приймання-передачі № 372/1.7860 від 28.02.2011 р. (а.с. 2011 р.), платіжними дорученнями про оплату придбаного газу (а.с. 13-15) та податковими накладними (а.с. 33-34). Транспортування придбаного у ТОВ "ГП "Промсервіс" природного газу газотранспортною мережею здійснювалось на підставі договору № 7860/Т-2009 від 30.12.2008 р., укладеного позивачем з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (а.с. 27-30), що підтверджується актом приймання-передачі обсягів природного газу від 28.02.2011 р. (а.с. 31), звітом про газоспоживання (а.с. 32) та реєстром (а.с. 59).
Також, варто зазначити, що ТОВ "ГП "Промсервіс" у поданій ДПІ в м. Суми 18.05.2011 р. декларації з ПДВ за лютий 2011 р., відобразило податкові зобов'язання по контрагенту ПАТ "Центролит" в сумі 26 667, 67 грн. (а.с. 60-69).
Колегія суддів зазначає, що підставою для збільшення вказаних податкових зобов'язань ДПІ в м. Суми визначило включення позивачем в лютому 2011 року до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 26 667, 00 грн. по господарській операції з третьою особою, за результатами перевірки якої, згідно акту № 3933/2301/36066710/38 від 06.06.2011 р., встановлені порушення п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим зроблено висновок про те, що податкове зобов'язання по податку на додану вартість ТОВ "ГП "Промсервіс" в сумі 992 621, 00 грн., в тому числі і по ПАТ "Центролит" в сумі 26 666, 67 грн., не було підтверджено внаслідок встановлення факту нікчемності правочинів по постачанню природного газу з контрагентами ТОВ "Газторг Україна" та ТОВ "Компанія Укргазбуд".
Враховуючи наведені обставини, на переконання відповідача, правочини, вчинені ТОВ "ГП "Промсервіс" з покупцями природного газу (в т.ч. і з ПАТ "Центролит") також не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.
Враховуючи встановлені обставини у справі та з урахуванням норм матеріального права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України виходячи з наступного.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість (з урахуванням періоду, що перевірявся) визначені положеннями Податкового кодексу України (далі - ПКУ, Кодекс).
Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 200.1 ст. 200 Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому, відповідно до пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).
Колегія суддів зазначає, що податкові накладні № 116 від 15.02.2011 р., № 159 від 23.02.2011 р., № 183 від 24.02.2011 р. містять всі обов'язкові реквізити, встановлені вимогами ст.201 ПК України, та надані позивачу його контрагентом з дотриманням вимог п.201.10 ПК України.
Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.
Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.
Колегія суддів зауважує, що як позивач - ПАТ "Центролит" так і його контрагент - ТОВ "ГП "Промсервіс" в силу приписів п.201.8 ПК України мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки зареєстровані як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями п. 44.1 ст. 44, п.201.14 Податкового кодексу України також визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п.201.15 ПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як свідчать матеріали справи, ПАТ "Центролит" та ТОВ "ГП "Промсервіс" задекларували свої податковий кредит та податкові зобов'язання за лютий 2011 року шляхом подання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість, які були прийняті останнім (а.с.60-69).
Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірному договору купівлі-продажу як ПАТ "Центролит", так і ТОВ "ГП "Промсервіс" були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг природного газу, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.
Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.
Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ПАТ "Центроліт") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ "Центролит" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "ГП "Промсервіс" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства видавши ПАТ "Центролит" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.
Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.
З приводу викладеного в акті від 23.06.2011р. № 4724/2301/00217875/47 судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ПАТ "Центролит" та ТОВ "ГП "Промсервіс" угоди, та як наслідок правомірність віднесення ПАТ "Центролит" сум податку на додану вартість до податкового кредиту за лютий 2011 року у розмірі 26 667, 67 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 00000102301/0/55937 від 13.07.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання, з урахуванням штрафних (фінансових санкцій), по податку на додану вартість в розмірі 26 668, 00 грн. належним чином не довів.
Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в вищезазначеній частині, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 23 червня 2011 року № 4724/2301/00217875/47 порушень ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України та п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.09.2011р. по справі № 2а-1870/5409/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Перцова Т. С.
Судді< підпис >
< підпис >Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.
< Список > < Текст >
< повний текст >