22 листопада 2011 р.Справа № 2-а-6720/11/2011
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинської району Харківської міської ради на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.07.2011р. по справі № 2-а-6720/11/2011
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинської району Харківської міської ради, Харківського обласного центру по нархуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації < Текст >
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
18.05.11 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинської району Харківської міської ради (далі - УПСЗН адміністрації Дзержинської району Харківської міської ради), Харківського обласного центру по нархуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.07.2011 року адміністративний позов було задоволено.
Визнано дії УПСЗН адміністрації Дзержинської району Харківської міської ради по призначенню позивачу допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 120 грн. -неправомірними.
Зобов'язано УПСЗН адміністрації Дзержинської району Харківської міської ради призначити, а Харківський обласний центр по нархуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснити перерахування та виплату грошову допомогу позивачу на оздоровлення за 2010 рік відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон України № 796-ХІІ), виходячи із розміру п'яти мінімальних заробітних плат, згідно із Законом України “Про державний бюджет України на 2011 рік”, з урахуванням виплаченої суми.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, УПСЗН адміністрації Дзержинської району Харківської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимоги апеляційної скарги зазначив, що у 2010 році виплата щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи регулювалась статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, за якою надавалося право Кабінету Міністрів України 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідною бюджетною програмою. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було визначено розмір допомоги на оздоровлення, яка була виплачена позивачу.
Враховуючи зазначене, на думку апелянта нарахування та виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення була проведена відповідно до вимог діючого законодавства та в межах бюджетних асигнувань.
Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а відповідач у 2010 році провів виплату зазначеної допомоги у розмірі меншому, ніж це передбачено відповідним Законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на отримання щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України Закону України № 796-ХІІ.
В 2010 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення в січні 2011 року у розмірі 120 грн. (а.с.4)
Відповідачем у 2010 році щорічна разова грошова допомога на оздоровлення проведена в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України № 796-ХІІ в редакції до 01.01.2007 року, передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Відповідно до ст. 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінет Міністрів України у 2010 році не скористався наданим йому правом і не прийняв жодного нормативно-правового акту щодо проведення виплат щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України №796.
Посилання відповідача, як на правомірність своїх дій щодо проведення виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року є безпідставним, оскільки дана постанова була прийнята Кабінетом Міністрів України в той час, коли такі повноваження у нього були відсутні.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги на оздоровлення позивачу у 2010 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
А тому, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення повинна бути виплачена в розмірі встановленому ч.4 ст. 48 Закону України №796.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру разової грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають положення ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій по нарахуванню та виплаті допомоги позивачеві є безпідставними з вище наведених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарзі без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, ст. 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинської району Харківської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.07.2011р. по справі № 2-а-6720/11/2011 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.
Судді (підпис)
(підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.