22 листопада 2011 р.Справа № 2а-8521/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Шевцової Н.В.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Григор'євої Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, начальника Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі № 2а-8521/11/2070
за позовом ОСОБА_1
до начальника Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області ОСОБА_2
треті особи - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, міністр внутрішніх справ України, Президент України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в неприйнятті позивача на особистому прийомі відповідача 04.07.2011 р. в його прийомний, у встановлений графіком прийому час;
зобов'язати відповідача принести вибачення позивачу за вказане неприйняття її на особистому прийомі відповідача 04.07.2011 р. в його прийомний, у встановлений графіком прийому час.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі № 2а-8521/11/2070 адміністративний позов ОСОБА_1 до Начальника Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області ОСОБА_3, 3 особи - Начальник Головного управління МВС України в Харківській області, Міністр МВС України, Президент України задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність начальника Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області ОСОБА_3, що виразилась в неприйнятті ОСОБА_1 на особистому прийомі начальника Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області ОСОБА_3 04.07.2011 р. в його прийомний, у встановлений графіком прийому час. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1.70 грн.
На постанову суду позивачем, ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що судом першої інстанції при розгляді справи фактично було визнано нанесення певної моральної шкоди позивачу, проте визнано достатнім задовольнити позовні вимоги шляхом визнання порушення прав, з посиланням на висновки рішень Європейського суду з прав людини. Вказує, що у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Войтенко проти України»від 29.06.2004 року та «Ромашов проти України»Суд дійшов висновку про врахування того факту, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації факту порушення». Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову.
Відповідач, начальник Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - ОСОБА_2І, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування незгоди з апеляційною скаргою посилається на те, що відсутність начальника ХМУ на прийомі була зумовлена службовою необхідністю.
Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить залишити її без задоволення.
Від представника Президента України заперечень проти апеляційних скарг не надійшло, надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника в судовому засіданні.
Від начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, міністра внутрішніх справ України заперечень проти апеляційних скарг не надійшло, представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що наказом ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 09.06.2011 р. № 190 "Про організацію особистого прийому громадян в ХМУ ГУМВС України в Харківській області" затверджено графік особистого прийому громадян керівним складом ХМУ ГУМВС в області. Згідно вказаного графіку 04.07.2011 року у період з 16-00 год. до 19-00 год. прийом громадян здійснював начальник ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2, що підтверджується довідкою ХМУ ГУМВС України в Харківській області.
Позивач надала заяву на ім'я начальника ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2, в якій просила прийняти її на особистому прийомі 04.07.2011 р., де розглянути ряд питань. Заява була прийнята 01.07.2011 р. інспектором СДЗ ХМУ 01.07.2011 р., про що свідчить підпис на заяві.
Позивач 04.07.2011 року надала заяву на ім'я начальника ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2, в якій зазначила, що вона коли прийшла на особистий прийом до відповідача 04.07.2011 року у 18-10 год. їй повідомили, що відповідач в управлінні відсутній, в зв'язку з чим позивач вимагала прийняти її та розглянути поставлені в заяві від 01.07.2011 р. питання в інший день цього тижня, про що повідомити позивача будь - яким доступним засобом. Вказана заява була прийнята ХМУ ГУМВС України в Харківській області у позивача 04.07.2011 р., про що свідчить підпис на заяві.
Разом з цим позивач 04.07.2011 р. помістила скаргу у книгу скарг та пропозицій, про що свідчить витяг з книги, в якій також зазначила, що 01.07.2011 р. вона письмовою заявою просила прийняти її на особистому прийомі начальника ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2 04.07.2011 року, де розглянути ряд важливих для неї питань. Однак 04.07.2011 р., коли вона в 18-10 год. прийшла до Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області на прийом черговий, а потім помічник начальника повідомили, що ОСОБА_3 відсутній. На підставі вищезазначеного позивач вимагала повідомити по якій причині не проводився 04.07.2011 р. у 18-00 год. прийом начальником ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 та прийняти її та розглянути вказані в заяві від 01.07.2011 р. питання в інший день тижня, про що повідомити позивача. На вказану скаргу були накладені резолюції 05.07.2011 року доповісти 05.07.2011 р. пропозиції для рішення.
Суд зазначає, що листом від 03.08.2011 р. за № 39/2857 начальник ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 повідомив позивача, що її заява від 04.07.2011 р. щодо непроведення особистого прийому громадян керівним складом ХМУ ГУМВС України в Харківській області розглянута та зазначив, що 04.07.2011 р. згідно графіку у період з 16-00 до 19-00 год. прийом громадян здійснював начальник ХМУ ГУМВС України в Харківській області та запропонував позивачу прибути в зручний для неї час, під час наступного прийому начальником ХМУ ГУМВС України в Харківській області, для розгляду питань, поставлених позивачем у зверненні від 01.07.2011 р.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 22 Закону України “Про звернення громадян” керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян, при розгляді справи встановлено, що позивач знаходилась у 18-10 год. в приміщенні Головного управління МВС України в Харківській області (як їй зазначалося у заяві від 04.07.2011 р. та у скарзі від 04.07.2011 р.) та не була прийнята на особистому прийомі начальника ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 в прийомний час з 16-00 год. до 19-00 год.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 22 Закону України “Про звернення громадян” закріплено, що керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян зобов'язані проводити особистий прийом громадян. Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками. Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за бажанням громадянина.
При наданні відповіді від 03.08.2011 р. за № 39/2857 ОСОБА_1 відповідачем не заперечується факт знаходження 04.07.2011 року позивача у 18-10 год. в приміщенні Головного управління МВС України в Харківській області (як їй зазначалося у заяві від 04.07.2011 р. та у скарзі від 04.07.2011 р.) та не була прийнята на особистому прийомі начальника ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 в прийомний час з 16-00 год. до 19-00 год.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Разом з цим суд зазначає, що ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що надана в якості доказу відсутності позивача на прийомі довідки про те, що згідно журналу реєстрації звернень громадян, що надані були під час особистого прийому, 04.07.2011 року на прийом громадян з'явилось дві особи, серед яких гр. ОСОБА_1 не значилось, не приймається колегією суддів, оскільки свідчить про те, що позивач на особистому прийомі відповідача 04.07.2011 р. прийнята не була.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що відсутність начальника ХМУ на прийомі була зумовлена службовою необхідністю, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. При розгляді справи в суді першої інстанції, відповідач в обґрунтування незгоди з позовом посилався на довідку, відповідно до якої ОСОБА_1 згідно журналу реєстрації звернень громадян, що надані під час особистого прийому, серед осіб, які з'явились на прийом 04.07.2011, не значиться. До суду апеляційної інстанції відповідачем надано копію витягу з протоколу оперативної наради № 111 від 04.07.2011 року від 04.07.2011 року, на якій був присутній начальник Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - ОСОБА_2
Оскільки відповідач не був позбавлений можливості надати в якості доказу копію вказаного витягу від 04.07.2011 року при розгляді справи в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованим ненадання її до суду першої інстанції та не приймає в якості доказу.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виразилась в неприйнятті позивача на особистому прийомі відповідача 04.07.2011 р. в його прийомний, у встановлений графіком прийому час.
Щодо висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача принести вибачення позивачу за неприйняття її на особистому прийомі відповідача 04.07.2011 р. в його прийомний, у встановлений графіком прийому час, колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що фактично позивачка просить відшкодувати моральну шкоду, завдану безпосередньо начальником Харківського міського управління Головного управління МВС України в Харківській області ОСОБА_3 Згідно роз'яснень, викладених у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд першої інстанції послався також на те, що Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях у справах "Атлан проти Об'єднаного Королівства" від 19 червня 2001 року, "Перна проти Італії" від 25 липня 2001 року тощо неодноразово визнавав, що виходячи з обставин справи, сам факт визнання правопорушення, вчиненого відносно заявника, становить спосіб захисту порушеного права і може становити достатню компенсацію моральної шкоди. Позивач не надав судові будь-яких доказів спричинення йому моральної шкоди відповідачем.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу завдано моральної шкоди в результаті визнаного порушення, але ця шкода, на думку суду, може бути відшкодована лише одним визнанням порушення суб'єкта владних повноважень судом і що може вважатися достатньою компенсацією моральної шкоди позивача.
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Відповідно до ч. 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів;
5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що при виборі способу захисту порушеного права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, суд обмежений приписами чинного законодавства, які визначають права та обов'язки суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги позивачки щодо зобов'язання відповідача до виконання етичних норм, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, враховуючи недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди, відсутність норм законодавства, які б встановлювали обов'язок посадової особи міського управління Міністерства внутрішніх справ України приносити вибачення в разі неприйняття на особистому прийомі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 р. по справі № 2а-8521/11/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_1, начальника Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011р. по справі № 2а-8521/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.
Судді(підпис)
(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.
Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.