15 листопада 2011 р.Справа № 1810/2а-1521/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Кононенко З.О. , П'янової Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 13.05.2011р. по справі № 1810/2а-1521/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про здійснення перерахунку додаткової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,
12.04.2011 року, позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача, пов'язанні з відмовою в перерахуванні додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з мінімальної пенсії за віком.; зобов'язати відповідача з 10.08.2009 року провести перерахунок додаткової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач мотивував вимоги тим, що брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 13.05.2011р. по справі № 1810/2а-1521/11 позов позивача задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача по невиконанню приписів ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання в належному розмірі додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок позивачу додаткової пенсії відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум за період з 10.08.2009 року з урахуванням виплачених сум.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального, а саме: судом не враховані приписи ст. ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», крім того, на думку відповідача, судом не повно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується копією посвідчення серії А № НОМЕР_1 від 14.04.1993 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для обчислення додаткової пенсії відповідач мав керуватися нормами ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 3 категорії, становить 25 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача здійснити перерахунок пенсій у розмірах визначених цими нормами призвела до порушення прав позивача.
Колегія суддів, частково погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які віднесені до категорії 3, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії керувався постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 25.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, якими, зокрема, є пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтями 17 та 19 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, відповідач повинен був керуватися ст. ст. 51, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і нормами відповідного Закону України про визначення мінімальної пенсії за віком на момент виплати, а не постановою Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг прав позивача, встановлених Законом.
На дату звернення позивача до відповідача про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, діяли норми ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що набрала чинності з 22.05.2008р., відповідно до якої розмір пенсії для осіб, віднесених до 3 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 25% мінімальної пенсії за віком.
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленому постановами уряду, які діяли на час призначення, що підтверджується письмовим запереченням відповідача на адміністративний позов.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та не виплати додаткової пенсій в розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вважаємо за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Колегія суддів відзначає, що даною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Враховуючи дату звернення позивача до суду (12.04.2011 року), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем порушено приписи ч.ч.1 та 2 ст.99 КАС України та дані права підлягають з 12.10.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів, вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 12.10.2010 року підлягає скасуванню.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів, вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції позову підлягає скасуванню, з прийняттям ухвали про відмову в поновленні позивачу строку на звернення до суду з позовом та залишенням позовної заяви без розгляду.
В іншій частині, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для скасування постанови в цій частині не має.
Згідно до п. 4 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.
Таким чином, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 4 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин - задовольнити частково.
Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 13.05.2011р. по справі № 1810/2а-1521/11 скасувати в частині в задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин про визнання дій неправомірними та зобов'язання проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період з 10.08.2009 року по 12.10.2010 року.
Прийняти ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку для звернення до суду з позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин про визнання дій неправомірними та зобов'язання проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період з 10.08.2009 року по 12.10.2010 року - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Лебединського районного суду Сумської області від 13.05.2011р. по справі № 1810/2а-1521/11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя< підпис >Донець Л.О.
Судді< підпис >
< підпис >Кононенко З.О. П'янова Я.В.
< Список > < Текст >