28 жовтня 2011 р.Справа № 2а-3448/10/1601
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.12.2010р. по справі № 2а-3448/10/1601
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання протиправною бездіяльність органу Пенсійного фонду України,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області в призначенні пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків інваліду 2 групи ЧАЕС.
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області призначити щомісячну основну державну пенсію по інвалідності, як інваліду 2 групи з 22.09.2010 року в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком , встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796- 12.
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області призначити з 22.09.2010 року щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи, щодо захворювання якого встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою 7 розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог статті 50 Закону України „ Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-12.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.12.2010 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району у м. Кременчуці Полтавської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків інваліду 2 групи ЧАЕС - не правомірною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в місті Кременчуці Полтавської області призначити ОСОБА_1 щомісячну основну державну пенсію по інвалідності, з 22 вересня 2010 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком на час виплат, встановленої законом відповідно до ч.4 статті 54 та статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в місті Кременчуці Полтавської області призначити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 22 вересня 2010 року, як інваліду другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на чад виплат, відповідно до статті 50 та статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.12.2010 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постанов Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року, № 654 « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи та має першу категорію, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 с виданого 28.08.2008 року та вкладкою до нього № НОМЕР_2 виданого 28.08.2008 року (а.с.6).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІI групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсі виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Згідно частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р. N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на призначення та виплату йому пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарзі без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.12.2010р. по справі № 2а-3448/10/1601 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
< повний текст >