23 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/3686/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ральченка І.М.
Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.
при секретарі судового засідання Ульяненко А.Г.
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача - Прокопчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі № 2а-1670/3686/11
за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 < Список > < Текст >
до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ФОП ОСОБА_4 звернулась до суду із адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції № 000441701/0 від 03.02.2011 року, № 0000421701/0 від 03.02.2011 року, № 0001531701 від 20.04.2011 року.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року адміністративний позов задоволено.
Податкові повідомлення-рішення Карлівської МДПІ № 000441701/0 від 03.02.2011 року, № 0000421701/0 від 03.02.2011 року, № 0001531701 від 20.04.2011 року визнано протиправними та скасовано.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апелійної скарги заперечували у повному обсязі, вважали постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що з 29.09.2010 року по 12.01.2011 року Карлівською МДПІ проводилась документальна планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 09.10.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами її складено акт, яким встановлені порушення п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п. 85.2 ст. 85, п. 44.6 ст. 44 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 71201,45 грн. в тому числі за 2008 рік - 4689,95 грн., за 2009 рік 39384 грн., перше півріччя 2010 року - 27127,50 грн.; п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, а саме платник податків не подав, в установлений законодавством термін заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.
На підставі зазначеного акту перевірки Карлівською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000421701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб в розмірі 71201,45 - за основним платежем, 17800,36 грн. - штрафні санкції, та № 0000441701/0, яким позивачу визначено штрафні санкції за порушення норм законодавства про патентування, нормативного регулювання обігу готівки в розмірі 510 грн.
В подальшому не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем останні оскаржені до ДПА у Полтавській області. За результатами розгляду скарги рішенням від 15.03.2011 року № 161/3/25-016 податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000441701/0 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000421701/0 скасовано в частині визначення податкового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34504 грн (в тому числі 16703,68 грн. - основного платежу та 17800 грн. - штрафної санкції) та визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 12799,79 грн., при цьому Карлівською МДПІ 20.04.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0001531701, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 12799,79 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті Карлівською МДПІ Полтавської області податкові повідомлення-рішення грунтуються на хибних висновках та аналізі законодавства, а тому є неправомріними та мають бути скасовані.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Висновок відповідача щодо завищення витрат позивача, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, ґрунтується на неправомірності включення до їх складу витрат, що не підтвердженні первинними документами (прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, документами, що свідчать про оплату товарів (робіт, послуг) та ін.).
Та відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Колегія суддів зазначає, що наявними в матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів, видаткових накладних, рахунків, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, відомостей про видачу заробітної плати та авансу за 2008 рік, 2009 рік та І півріччя 2010 року підтверджуються витрати суб"єкта господарювання за вказаний період у повному обсязі.
При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги зазначені докази, оскільки вони не були надані до перевірки з поважних причин.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в ході планової документальної перевірки податковим органом на адресу ФОП ОСОБА_4 був направлений лист №388/3/17-021 від 30.09.2010 року з проханням надати для проведення перевірки первинні бухгалтерські документи. Проте, ФОП ОСОБА_4 в цей час перебувала на лікарняному, у зв'язку з чим, наказом № 420 від 05.10.2010 року перевірка була зупинена.
Вдруге, Карлівська МДПІ звернулася до позивача з листом №73/3/17-021 від 11.01.2011 року з проханням надати для проведення перевірки первинні бухгалтерські документи. Зазначений запит направлявся після поновлення терміну виїзної планової перевірки на підставі наказу № 8 від 11.01.2011 року.
За текстом зазначеного наказу перевірка поновлювалася лише з 12 листопада 2011 року (Т.1 а.с. 12). Крім того, підставою видання наказу зазначалася ч.14 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу", яка на час видання наказу була виключена з Закону згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI.
Отже, на думку колегії суддів, позивач обґрунтовано не допустив інспекторів-ревізорів для продовження проведення перевірки з 12 січня 2011 року через відсутність на те законних підстав.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про безпідставність донарахування позивачу суми податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на загальну суму 71201,45 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 510 грн., та відповідно необґрунтованість та неправомірність податкових повідомлень-рішень № 0000421701/0 від 03 лютого 2011 року та № 0000441701/0 від 03 лютого 2011 року, прийнятих на їх підставі.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податової інспекції Полтавської області № 0001531701 від 20 квітня 2011 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Висновок Карлівської МДПІ щодо порушення позивачем положень Закону України “Про податок на додану вартість” ґрунтується на встановленому проведеною перевіркою факті перевищення протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно обсягу виручки у 300000 грн.
Згідно з п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
Згідно п. 10.1, 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок н додану вартість" особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону; б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону; в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель; г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України; д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Як вбачається із акту перевірки №13/17-2150409527 від 24.01.2011 року, згідно поданих декларацій про доходи за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року ФОП ОСОБА_4 сукупно перевищила обсяг виручки 300000 грн., а тому до 20 липня 2010 року повинна була подати до ДПІ заяву про реєстрацію платником ПДВ.
Між тим, у рішенні ДПА у Полтавській області за результатами розгляду скарги №161/3/25/016 від 15.04.2011 року (т.1 а.с. 30) податковим органом зазначено про перевищення граничної суми від здійснення операцій у квітні 2010 року, та визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ за травень та червень 2010 року, що суперечить фактичним обставинам, встановленим під час перевірки та зафіксованим у акті №13/17-2150409527 від 24.01.2011 року.
Отже, нарахування позивачу зобов"язань з ПДВ за травень та червень 2010 року не грунтується на законих підставах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом неправильно взято період, за який необхідно було вираховувати загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення Карлівської МДПІ № 0001531701 від 20 квітня 2011 року.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 року по справі № 2а-1670/3686/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі № 2а-1670/3686/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Ральченко І.М.
Судді< підпис >
< підпис >Катунов В.В. Рєзнікова С.С.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.