04 жовтня 2011 р.Справа № 2а-4223/10/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В.,
Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року по справі 2а-4223/10/1870 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Кабінету Міністрів України, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та вчинення певних дій,-
28 лютого 2011 року постановою Сумського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Кабінету міністрів України, третя особа: територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України з приводу недонарахування та недовиплати заробітної плати у відповідності до діючого законодавства, починаючи з 01.01.2006р.; стягнення з Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України на користь позивача недонараховану та недовиплачену заробітну плату з компенсацією втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01.01.2006 по березень 2010 року в розмірі 180013,17 грн.; зобов'язання Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України з 01.04.2010 по день постановлення рішення судом нарахувати та виплатити заборгованість по заробітній платі у відповідності до норм діючого законодавства та в подальшому вірно проводити нарахування заробітної плати у відповідності до норм діючого законодавства - відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції п.14 ч. 1 ст. 92, ст. 130 Конституції України, ст. ст. 2, 8 КАС України, не відповідність висновків суду Рішенням Конституційного Суду України від 29.06.2ї1999р. №6-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 01.12.2004р. №19-рп/2004, від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 11.10.2005р. №8-рп/2005, від 18.06.2007р. №4-рп/2007. Судом першої інстанції також не надано юридичної оцінки доказам, наведеним у позові, та не враховано приписи Бюджетного кодексу України, Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002р. Крім того, позивач посилається на факт протиправності п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 «Про оплату праці суддів»від 03.09.2005р., встановлений у судовому порядку, який не підлягає доказуванню в силу ст. 72 КАС України.
Сторони у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України прийняла рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 20.04.2000 року постановою Верховної Ради України №1653-ІІІ ОСОБА_2 обрано суддею Охтирського районного суду Сумської області безстроково.
06.07.2000 року указом Президента України №922/2000 «Про призначення голів, заступників голів районних (міських) судів та переведення судді»призначено ОСОБА_2 головою Охтирського районного суду Сумської області.
23.03.2004р. указом Президента України №358/2004 «Про переведення суддів місцевих загальних судів та призначення виконуючих обов'язки голів цих судів»переведено на роботу на посадах суддів новоутворених місцевих загальних судів: до Охтирського міськрайонного суду Сумської області суддю Охтирського районного суду Сумської області Вереса М.Ф.
14.07.2004р. указом Президента України №791/2004 «Про призначення голів місцевих міськрайонним загальних судів»призначено ОСОБА_2 головою Охтирського міськрайонного суду Сумської області.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли на підставі та у межах повноважень, а також у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, оскільки, за відсутності відповідних бюджетних асигнувань на виплати, про нарахування яких ставить питання позивач, у відповідачів відсутні й правові підстави для здійснення такого перерахунку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав:
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Відповідно до ч.1 ст.121 Закону України «Про судоустрій України», суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України.
Згідно ст. 122 Закону України «Про судоустрій України»матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на Державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, у межах кошторису на утримання даного суду. Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через Державну судову адміністрацію.
Відповідно до ч. 2 ст.44 Закону України «Про статус суддів»(у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 вказаного Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України.
Пунктом 2 Указу Президента України від 28 лютого 1997 року № 187 «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни»встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису.
Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників коштів та розпорядників коштів нижчого рівня.
Розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься відповідач, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.
Будь-які зобов'язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених законом України «Про Державний бюджет України»та Бюджетним Кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями.
Статтею 8 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.ст. 5, 13 Закону України «Про оплату праці»організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно з п.7 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Конституція України в статті 96 визначає, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин -на інший період.
Виплати, стягнення яких є предметом позову, не відносяться до багаторічних бюджетних призначень, та не передбачені кошторисами Державної судової адміністрації України та Територіального управління державної судової адміністрації України, а відтак, підстави для виплати позивачеві заробітної плати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік, відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що за відсутності бюджетних асигнувань на виплати, про нарахування яких ставить питання позивач, у відповідача відсутні й правові підстави для здійснення такого перерахунку, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає, що згідно ст.47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Частинами 2, 3 Закону України “Про оплату праці” встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом.
Оскільки питання регулювання мінімального розміру заробітної плати, що підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів, після скасування в судовому порядку п.4-1 постанови КМУ № 865 та відповідних положень постанови КМУ № 1310, не було вирішено на законодавчому рівні, у відповідачів були відсутні підстави для обчислення посадового окладу позивача виходячи з мінімальної заробітної плати в іншому розмірі, ніж встановлений пунктом 4-1 постанови КМУ № 865.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Доводи апеляційної скарги позивача в частині неправомірного застосування відповідачами при встановленні розміру посадового окладу суддів, пунктів 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865” та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року по справі № К-37929/09 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи -Конституційний Суд України, Верховний Суд України, України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів -скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Тобто, на даний час положення п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 та постанова КМУ № 1310 є чинними.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року по справі 2а-4223/10/1870 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Сіренко О.І.
Судді
Любчич Л.В.
Спаскін О.А.