04 жовтня 2011 р.Справа № 2а-6283/10/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В.,
Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року по справі 2а-6283/10/1670 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, треті особи: Полтавський районний суд Полтавської області, Полтавська міська виконавча дирекція Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
08 лютого 2011 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, треті особи: Полтавський районний суд Полтавської області, Полтавська міська виконавча дирекція Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про:
- визнання протиправною бездіяльності ТУДСА України в Полтавській області щодо непроведення перерахунку заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2 з урахуванням положень Постанов Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів»в редакції станом на 31 грудня 2005 року, від 30 червня 2005 року № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто виходячи з посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, починаючи з 1 червня 2005 року;
- визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2 з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, починаючи з 01 червня 2005 року;
- визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України, щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2 з розрахунку посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, починаючи з 01 червня 2005 року;
- зобов'язання ТУДСА України в Полтавській області провести перерахунок заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних ОСОБА_2, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів, починаючи з 01 червня 2005 року;
- зобов'язання Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України забезпечити проведення виплат заборгованості із заробітної плати, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, відпускних судді Стрюк Л.І. шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати вказаної заборгованості відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" в редакції станом на 31 грудня 2005 року, від ЗО червня 2005 року № 513 та № 514, починаючи з 01 червня 2005 року;
- визнання протиправною бездіяльності ТУДСА України в Полтавській області щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року відповідно до вимог частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008;
- визнання протиправною бездіяльносіт ДСА України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року відповідно до вимог частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008;
- визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року відповідно до вимог частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
- зобов'язання ТУДСА України в Полтавській області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років відповідно до вимог частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
- зобов'язання Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України забезпечити проведення виплат заробітної плати щодо виплати щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року відповідно до вимог частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів»з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
- зобов'язання ТУДСА у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами відповідно до положень Постанов Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці судців», від 30 червня 2005 року № 513 та № 514, від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»та виплати щомісячної надбавки за вислугу років відповідно до вимог частини 4 статті 44 Закону України «Про статус судців»з урахуванням рішення Конституційного Суцу України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», норм ст. 123, 126, 128 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002р. Крім того, позивач посилається на факт протиправності п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів №865 «Про оплату праці суддів»від 03.09.2005р., встановлений у судовому порядку, який не підлягає доказуванню в силу ст. 72 КАС України.
Сторони у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Колегія суддів на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України прийняла рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 Указом Президента України № 1540/2004 від 25 грудня 2004 року призначена на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області.
Постановою Верховної Ради України № 2400-VI від 01 липня 2006 року ОСОБА_2 обрано на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області безстроково.
Рішенням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 10 березня 2005 року позивачу присвоєно четвертий кваліфікаційний клас судді.
Рішенням Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 30 травня 2008 року позивачу присвоєно третій кваліфікаційний клас судді.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з того, що за відсутності бюджетних асигнувань на виплати, про нарахування яких ставить питання позивач, у відповідача відсутні й правові підстави для здійснення такого перерахунку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав:
Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Згідно ч.1 ст. 121 Закону України «Про судоустрій України», суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ст. 122 Закону України «Про судоустрій України», матеріально -технічне забезпечення місцевих судів покладається на Державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, у межах кошторису на утримання даного суду. Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через Державну судову адміністрацію.
Пунктом 2 Указу Президента України від 28.02.1997 р. № 187 «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни»встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису.
Колегія суддів зазначає, що кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України»та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями.
Згідно п.7 ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.
Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин -на інший період.
Конституцією України визначено кінець бюджетного періоду -31 грудня поточного року, тобто саме у цей час закінчуються всі бюджетні призначення. Винятком є лише випадок, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення.
Таким чином, компенсаційні виплати, якими є позовні вимоги позивача, не відносяться до багаторічних виплат.
Відповідно до ст. 117 Конституції України та ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», прийняття постанов Кабінету Міністрів України є його виключною компетенцією. Положення про введення в дію кожної постанови є її частиною як нормативно -правового акту. Суд не наділений повноваженнями щодо нормотворчості, а тому судове рішення про допуск повороту виконання постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковим до виконання саме Кабінетом Міністрів України, який на виконання цього судового рішення зобов'язаний прийняти відповідну постанову та забезпечити її фінансування.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що за відсутності бюджетних асигнувань на виплати, про нарахування яких ставить питання позивач, у відповідача відсутні й правові підстави для здійснення такого перерахунку, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає, що згідно ст.47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Частинами 2, 3 Закону України «Про оплату праці»встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом.
Оскільки питання регулювання мінімального розміру заробітної плати, що підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів, після скасування в судовому порядку п.4-1 постанови КМУ № 865 та відповідних положень постанови КМУ № 1310, не було вирішено на законодавчому рівні, у відповідачів були відсутні підстави для обчислення посадового окладу позивача виходячи з мінімальної заробітної плати в іншому розмірі, ніж встановлений пунктом 4-1 постанови КМУ № 865.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі у спірних правовідносинах діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Доводи апеляційної скарги позивачки в частині неправомірного застосування відповідачами при встановленні розміру посадового окладу суддів, пунктів 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865»та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року по справі № К-37929/09 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, треті особи -Конституційний Суд України, Верховний Суд України, України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України про визнання незаконними та скасування актів -скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Тобто, на даний час положення п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 та постанова КМУ № 1310 є чинними.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року по справі 2а-6283/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Сіренко О.І.
Судді
Любчич Л.В.
Спаскін О.А.