28 листопада 2011 р.Справа № 2032/2а-3185/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області, ОСОБА_1 на постанову Сахновщинського районного суду Харківської області від 28.07.2011р. по справі № 2032/2а-3185/11
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії у відповідності до ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не нижчу 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію, передбачену ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком починаючи з 05.10.2005 року по 21.05.2008 року, з 01.01.2009 року по 14.01.2010 року та з 01.03.2011 року в подальшому.
Постановою Сахновщинського районного суду Харківської області від 28.07.2011 року по справі № 2-а-3185/11/2032 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області по невиконанню приписів ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання основної та додаткової пенсії за період з 02.03.2011 року по 18.06.2011 року.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліда 3 групи по інвалідності відповідно до вимог ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 02 березня 2011 року по 18 червня 2011року, щодо визначення розміру державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у відношенні до мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з виплатою недоотриманих сум за результатами перерахунку.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права. Відповідач також просить апеляційну скаргу розглянути в його відсутність.
Позивач також не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині обмеження строку виплати призначеної пенсії та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі без обмеження строку перерахунку пенсії, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права. Позивач також просить апеляційну скаргу розглянути в його відсутність.
Відповідно до вимог п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України, апеляційна скарга розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, підстав призначення справи до апеляційного розгляду в судовому засіданні не має.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії інвалід IIІ групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою до акту огляду МСЕК.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з пріоритетності норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та з Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, яким положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІІ групи -50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру основної та додаткової пенсії позивачу згідно положень ст.ст. 50,54 цього ж Закону. Згідно зі ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”. За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України “Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів дійшла висновку, що визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що для визначення позивачу пенсії застосовується ч.2 ст.50 та ч.6 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року, № 1, від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року №654.
З положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вбачається, що ч.3 ст. 54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи викладено в такій редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по IІI групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; текст статті 50 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи викладено в новій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІIІ групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8. 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22. 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу 11 “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, положення п. 28 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”втратило чинність 22 травня 2008 року.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» установлено у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.
Таким чином, відповідач з 02.03.2011 по 18.06.2011 року повинен був діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст. 50, 54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії по 3 групі інвалідності відповідно до ст..ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.03.2011 року по 18.06.2011 року.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснювати перерахунок та виплату державної основної та додаткової пенсій по інвалідності без зазначення кінцевої дати такого перерахунку та виплати, оскільки, по-перше, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів, по-друге, у суду не має достатніх підстав вважати або припускати, що в майбутньому відповідач буде діяти протиправно, оскільки правовідносини на майбутні періоди між сторонами в часі ще не склалися.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.
Колегія суддів, також, відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.
Посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону № 796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач не мав підстав застосовувати постанови Кабінету Міністрів України та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які мають вищу юридичну силу ніж зазначені постанови.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат державної пенсії по інвалідності внаслідок каліцтва чи захворювання та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед яких їм надано право на отримання державної пенсії по інвалідності внаслідок каліцтва чи захворювання у розмірі кратному від мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті державної пенсії по інвалідності внаслідок каліцтва чи захворювання у розмірі кратному від мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, які передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу державної пенсії по інвалідності внаслідок каліцтва чи захворювання у розмірі кратному від мінімальної пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади -Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, колегія суддів, вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сахновщинського районного суду Харківської області від 28.07.2011р. по справі № 2032/2а-3185/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Філатов Ю.М.
Судді< підпис >
< підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В.
< Список > < Текст >
< повний текст > < Дата > < р. >