ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-27/1320-201227.02.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія
«Гарант-Авто»
третя особа ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 24 990, 00 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 19.12.2011 року;
від відповідача ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 23.12.2011 року;
від третьої особи не з'явився.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 24 990, 00 грн.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.12.2008 року по вул. Бальзака, 75 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Шевроле, д/н НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Кіа, д/н НОМЕР_2, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП - гр. ОСОБА_1 була застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 року порушено провадження у справі, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - винного в ДТП гр. ОСОБА_1, та призначено розгляд на 27.02.2012 року.
Крім того, витребувано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо того, чи було застраховано станом на 05.12.2008 року цивільно-правову відповідальність будь-якої особи відносно наземного транспортного засобу -Шевроле, д/н НОМЕР_1
Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2012 року заявив клопотання про витребування додаткових доказів, зокрема посвідчення водія ОСОБА_1 та докази керування транспортним засобом на законних підставах.
Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2012 року проти задоволення клопотання про витребування додаткових доказів заперечував.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Суд для вирішення даного спору не вбачає необхідним витребування вказаних у клопотанні відповідача документів та відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.
Позивач крім того у судовому засіданні подав витребувані ухвалою суду документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, поліс № ВВ/ 3107049, проти задоволення позовних вимог не заперечував з урахуванням ліміту відповідальності страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Представник третьої особи у судове засідання 27.02.2012 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте надав письмову заяву, відповідно до якої просив перенести розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів, а також необхідність витребування нових доказів.
Суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки суду достатньо наявних у матеріалах справи документів для вирішення спору у даному засіданні.
Від Моторного (транспортного) страхового бюро України через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли витребувані судом відомості, з яких вбачається, що станом на 05.12.2008 року цивільно-правова відповідальність відносно наземного транспортного засобу -Шевроле, д/н НОМЕР_1 була застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».
Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в м. Києві від 21.01.2009 року та Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 26.12.2008 року по справі № 3-70424/08 вбачається, що 05.12.2008 року о 03.30 годині по вул. Бальзака, 75 в м. Києві гр. ОСОБА_1, керуючи автомобілем Шевроле, д/н НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Міцубіші, д/н НОМЕР_3 водій ОСОБА_4, з автомобілем Кіа, д/н НОМЕР_2, водій ОСОБА_5, з автомобілем Форд, д/н НОМЕР_4, водій ОСОБА_6., які стояли попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 26.12.2008 року по справі № 3-70424/08 гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль Кіа, д/н НОМЕР_2 був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0029401/1006/08 від 09.09.2008 року, який укладено між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна», правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»(страховик) та гр. ОСОБА_5 (страхувальник).
Із матеріалів справи вбачається, що 23.02.2009 року за замовленням ЗАТ «СК «Провідна»було проведено автотоварознавче дослідження (Звіт № 357), згідно висновку якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Кіа, д/н НОМЕР_2 через його ушкодження при ДТП, становить 27 908, 60 грн.
Відповідно до виставленого гр. ОСОБА_5 рахунку-фактури № Кв-0000198 від 23.01.2009 року, вартість ремонту транспортного засобу Кіа, д/н НОМЕР_2 склала 27 958, 01 грн.
Як вбачається із страхового акту № 1001/06/7026/14075 від 04.03.2009 року, позивач вирішив виплатити на ремонт пошкодженого транспортного засобу 27 958, 01 грн.
04.03.2009 року на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0029401/1006/08 від 09.09.2008 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 27 958, 01 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 0008513 від 04.03.2009 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що між гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто») було укладено поліс № ВВ/3107049 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіль Шевроле, д/н НОМЕР_1 Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 зазначеного Закону, договором І типу є договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.
Таким чином, згідно полісу № № ВВ/3107049 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, застрахована відповідальність будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує транспортний засіб, вказаний в договорі.
У судовому засіданні відповідач зазначав про наявність інформації щодо відсутності у гр. ОСОБА_1 під час ДТП посвідчення водія, що свідчить про керування автомобілем не на законних підставах.
Проте зазначене твердження спростовується наявною у матеріалах справи Довідкою Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в м. Києві від 21.01.2009 року, з п. 1 якої вбачається, що винна особа під час ДТП мала при собі посвідчення водія.
Так, Довідкою Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в м. Києві від 21.01.2009 року та Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 26.12.2008 року по справі № 3-70424/08 не встановлено факту керування гр. ОСОБА_1 автомобілем Шевроле, д/н НОМЕР_1 не на законних підставах.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», як страховик відповідальності будь-якої особи, що на законних підставах експлуатує вищевказаний транспортний засіб (у даному випадку гр. ОСОБА_1), є особою, який належить відшкодувати шкоду, заподіяну автомобілю Кіа, д/н НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»виникло право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків відповідно до лімітів відповідальності страховика, тобто у розмірі 24 990, 60 грн. (25 500, 00 грн. мінус 510, 00 грн.), оскільки обов'язок компенсації суми франшизи законом покладено на особу, відповідальність якої застрахована.
Згідно п. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування - 04.03.2009 року (дата виплати позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування потерпілій особі)), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Вихідним листом № 406 від 25.05.2011 року позивач надав відповідачеві відповідну заяву із доданими документами, які були отримані останнім 27.05.2011 року.
Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Таким чином, відповідачу у термін до 27.06.2011 року належало виплатити страхове відшкодування.
Відповідач у зазначений термін виплату страхового відшкодування не здійснив.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач доказів оплати ним страхового відшкодування до матеріалів справи не надав.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 24 990, 00 грн. законною та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код: 16467237), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код: 23510137) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. та судовий звір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання: 07.03.2012 р.