ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-41/581-201212.03.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Анід-Пак»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомплекс»
Простягнення 629 757,50 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Здоровцева Ж.В.,-директор; ОСОБА_1 - дов. № б/н від 01.02.2012 р.;
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Анід -Пак»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомплекс»про стягнення 629 757,50 грн.
Ухвалою від 23.01.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.02.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2012 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
В судове засідання 10.02.2012 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 12.03.2012 р.
Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2012 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
В судове засідання 12.03.2012 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження по справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 12.03.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Анід-Пак»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбукдомплекс»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 31 від 28.03.2011 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на протязі строку, вказаного в п. 3.1 цього договору, поставити медичне обладнання систему ультразвукову діагностичну S SA-580A NEMIO XG, виробництва 2011 року відповідно до Додатків № 1, № 2 до цього договору, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти устаткування, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти устаткування на умовах, передбачених цим договором.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 2.1. договору № 31 від 28.03.2011 р. повна вартість устаткування, яке визначено в Додатках №1, № 2 до цього договору, складає: 641 000,00 грн.
Згідно видаткової накладної № РН-58 від 28.03.2011 р. та № РН-59 від 28.03.2011 р. продавець передав покупцю товар на загальну суму 641 000,00 грн.
Частиною 2 пункту 2.2. договору встановлений наступний порядок розрахунків: передоплата 30 % повної вартості устаткування, згідно п. 2.1, протягом 14-ти робочих днів з дати підписання даного договору і 70 % після поставки обладнання протягом 14-х календарних днів.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 31 від 28.03.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 641 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-58, № РН-59 від 28.03.2011 р.
Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару у строк, встановлений в пункті 2.1 договору № 31 від 28.03.2011 р. виконав частково сплативши 29.03.2011 р. - 192 300,00 грн., 13.04.2011 р. -100 000,00 грн., 20.05.2011 р. -30 000,00 грн. та 08.06.2011 р. - 37 000,00 грн.
Таким чином, сума боргу відповідача за поставлений товар згідно договору № 31 від 28.03.2011 р. становить 281 700,00 грн.
01.11.2011 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про погашення існуючої заборгованості, проте вищезазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.
Враховуючи наведене, позивач з просить господарський суд стягнути з відповідача 281 700,00 грн. основною боргу та 348 057,50 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 31 від 28.03.2011 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктом 2.2. договору встановлений наступний порядок розрахунків: передоплата 30 % повної вартості устаткування, згідно п. 2.1, протягом 14-ти робочих днів з дати підписання даного договору і 70 % після поставки обладнання протягом 14-х календарних днів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 28.03.2011 був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-58 та № РН-59 р., які підписані представниками сторін. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає 281 700,00 грн.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 281 700,00 грн.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на підставі пункту 6.3 договору № 31 від 28.03.2011 р. штраф у розмірі 348 057,50 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати вартості устаткування в порядку, передбаченому розділом 2 цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення поставки устаткування.
Таким чином, з умов даного пункту вбачається, що неустойка, яка погоджена сторонами в договорі за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 22 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з тим, що своє підтвердження знайшла наявність основного боргу у розмірі 281 700,00 грн., суд виконав власний розрахунок пені стосовно цієї суми боргу.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи при розрахунку пені шестимісячний строк та розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 23 277,09 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудкомплект»(місцезнаходження: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23-А, код ЄДРПОУ 33596977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анід-Пак»(місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 32852159) 281 700 (двісті вісімдесят одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. -основного боргу, 23 277 (двадцять три тисячі двісті сімдесят сім) грн. 09 коп. -пені, 6 099 (шість тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 54 коп. -судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
15.03.2012 року
Суддя Спичак О.М.