Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
13 березня 2012 р. № 2-а- 2030/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом спільного підприємства "Інженерно-авіаційна служба" товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо зміни визначених Спільним підприємством "Інженерно-авіаційна служба" товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 32029020) податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року без прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме: щодо внесення до АС "Аудит" результатів опрацювання відхилень між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на підставі довідки від 25.11.2011 року №1018/2305/32029020 та зменшення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557) на загальну суму податкового кредиту 80872,33 грн. і зменшення податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ДП "ХМЗ "ФЕД" (код ЄДРПОУ: 14310052) на загальну суму податкового зобов'язання 85129,33 грн. за господарськими операціями, вчиненими СП "Інженерно-авіаційна служба" ТОВ з ТОВ "Інтехліс" і ДП "ХМЗ "ФЕД";
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо виключення з електронної бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені Спільним підприємством "Інженерно-авіаційна служба" товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 32029020) у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова відобразити в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які Спільне підприємство "Інженерно-авіаційна служба" товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 32029020) включило до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова відобразити в електронній базі даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які Спільне підприємство "Інженерно-авіаційна служба" товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 32029020) включило до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Зазначена перевірка відповідачем проведена була без законних підстав і без належного їх повідомлення та її висновки не узгоджуються з приписами чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що дії податкового органу є правомірними та були вчинені відповідно до вимог чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не має.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За матеріалами справи судом встановлено, що 25.11.2011 р. фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова було проведено зустрічну звірку Спільного підприємства "Інженерно-авіаційна служба" товариства з обмеженою відповідальністю щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Інтехліс", їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року, за результатами якої було складено довідку від 25.11.2011 року №1018/2305/32029020, відповідно до якої не підтверджено реальність здійснення СП "Інженерно-авіаційна служба" ТОВ господарських відносин із ТОВ "Інтехліс" на загальну суму 485 234,00 грн., у тому числі ПДВ - 80 872,33 грн. та із ДП ХМЗ "ФЕД" на загальну суму 510 775,99 грн., у тому числі ПДВ - 85 129,33 грн.
На підставі даної довідки податковим органом до АС "Аудит" внесені результати опрацювання відхилень між сумами податкових зобов'язань позивача та його податкового кредиту, внаслідок чого було зменшено податковий кредит СП "Інженерно-авіаційна служба" ТОВ по взаємовідносинах з ТОВ "Інтехліс" на загальну суму 80872,00 грн. та зменшено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ДП "ХМЗ "ФЕД" на загальну суму 85129,34 грн., про що відповідач повідомив позивача листом від 03.02.2012 р. № 4214/10/11-014.
Із зазначеним суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України - з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Відповідно до пп. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
З аналізу викладених вище норм можна дійти до однозначного висновку про відсутність у податкового органу повноважень по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби". В той час, як функція податкового щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Стосовно висновків податкового органу, викладених в довідці від 25.11.2011 року №1018/2305/32029020, суд зазначає наступне.
Так, твердження відповідача про те, що не підтверджено реальність здійснення СП "Інженерно-авіаційна служба" ТОВ господарських відносин із ТОВ "Інтехліс" на загальну суму 485 234,00 грн., у тому числі ПДВ - 80 872,33 грн. та із ДП ХМЗ "ФЕД" на загальну суму 510 775,99 грн., у тому числі ПДВ - 85 129,33 грн., тобто угоди, укладені позивачем з його контрагентами, мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, на думку податкового органу, згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, спростовується з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.
Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надано доказів про те, що договори які були укладені між позивачем та контрагентами визнані судом недійсними.
Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.
Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.
Виходячи із вищевикладеного, суд зазначає, що правочини, які були вчинені між позивачем та підприємствами-контрагентами, зазначеними в довідці від 25.11.2011 року №1018/2305/32029020 є правомірними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена законом, а також вони не визнані судом недійсними.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів: контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування них сулі до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст. 203 та інших статей гл. 16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням чого покладено на органи державної податкової служби.
Отже, вищезазначене дає суду підстави прийти до висновку, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлюючи порушення зазначені в довідці про результати проведення зустрічної звірки від 25.11.2011 року.
Окрім того, суд звертає увагу, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, де указано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54).
За правилами п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз. 1 п. 58.1 ст. 58).
В силу абз. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Аналізуючи положення наведених норм закону, суд зауважує, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.
Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає, але як вбачається з матеріалів справи, відповідач такого рішення в даному випадку не приймав.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних дій стосовно наявності законних підстав для проведення зазначеної зустрічної звірки та її висновків, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.
Виходячи з положення ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її вищезазначені дії як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.
Щодо решти позовних вимог, то на думку суду вони не доведені в частині порушення прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, що потребує судового захисту в розумінні ст. 2 КАСУ, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо зміни визначених Спільним підприємством "Інженерно-авіаційна служба" товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 32029020) податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року без прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме: щодо внесення до АС "Аудит" результатів опрацювання відхилень між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів на підставі довідки від 25.11.2011 року №1018/2305/32029020 та зменшення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557) на загальну суму податкового кредиту 80872,33 грн. і зменшення податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ДП "ХМЗ "ФЕД" (код ЄДРПОУ: 14310052) на загальну суму податкового зобов'язання 85129,33 грн. за господарськими операціями, вчиненими СП "Інженерно-авіаційна служба" ТОВ з ТОВ "Інтехліс" і ДП "ХМЗ "ФЕД".
В іншій частині позовних вимог в задоволені - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 14.03.2012 року.
Суддя Самойлова В.В.