Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
12 березня 2012 р. № 2-а- 1619/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арізона-АРТ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ТОВ "Золота Арізона" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 1700/10/15-117 від 03.02.2012 р. про відмову йому у видачі нового свідоцтва платника єдиного податку;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова видати йому нове свідоцтво платника єдиного податку згідно заяви від 25.01.2012 року;
- стягнути з Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на його користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, він посилається на те, що ДПІ у Московському районі м. Харкова, відмовляючи йому у видачі нового свідоцтва платника єдиного податку, невірно трактує зміст юридичних норм Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2005) щодо правил та порядку визначення основного виду діяльності, що призвело до неправильного застосування нею положення підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України та що є підставою для задоволення адміністративного позову.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просилв їх задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало здійснення позивачем видів діяльності, які не дають йому права на застосування спрощеної системи оподаткування, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 січня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Арізона-АРТ" скористалося своїм правом на отримання свідоцтва платника єдиного податку, так як строк дії раніше виданого аналогічного свідоцтва припиняється з 01.06.2012 р., та в установленому законом порядку подало до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з додатком: розрахунок доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування та письмове обґрунтування правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування і правомірності обрання у 2012 році особливого механізму сплати податків і зборів, що відповідачем було розглянуто та прийнято рішенням № 1700/10/15-117 від 03.02.2012 р., відповідно до якого товариству було відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку з мотивів здійсненням ним видів діяльності, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, з чим суд не погоджується, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Арізона-АРТ", обравши спрощену систему оподаткування здійснювало та здійснює господарську діяльність за наступними видами економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2005):
- 36.22.0 - "Виробництво ювелірних виробів" (вид товару (продукції): вироби - ДКПП 36.22.13);
- 51.47.9 - "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесених до інших групувань".
- 52.48.2 - "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами";
- 52.73.2 - "Ремонт ювелірних виробів";
- 51.90.0 - "Інші види оптової торгівлі".
У ДСТУ 3375-96 "Вироби золотарські. Терміни та визначення" дано визначення ювелірних виробів: це вироби культурно-побутового призначення з коштовних металів, із застосуванням коштовних металів, вироби з не коштовних разі застосування різних видів художньої обробки, наприклад скань, зернь, чернь,, фініфть, ритування, карбування, кування, алмазне гранування; вироби із матеріалів, що імітують коштовні метали, за умови високохудожнього його в поєднанні з коштовними, напівкоштовними та кольоровими каменями чи штучного походження, перлинами, коралами, бурштином, перламутром, склом, кришталем, рогом, костю; високохудожні вироби з каменю, вдалину, рогу, кості.
Тобто, ювелірні вироби-це не обов'язково вироби з дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння, але й біжутерія.
Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД) ювелірні вироби (гр. 71 р. XIV) входять до таких товарних позицій: особисті прикраси і вироби особистого користування, призначені для носіння в кишенях, жіночих сумочках або на тілі (код 7113 УКТ ЗЕД); вироби майстрів золотих та срібних справ (код 7114 УКТ ЗЕД); вироби з перлів, дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння (код 7116 УКТ ЗЕД).
Слід зазначити, що хірургічні інструменти, годинники, зброя та інші предмети, перелічені в п. З Приміток до товарної групи 71 УКТ ЗЕД, хоча формально й відповідають визначенню із ДСТУ 3375-96 (наприклад, якщо вони виготовлені з дорогоцінних металів), ювелірними виробами не вважаються.
Відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 ст. 299 Податкового Кодексу України вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, тобто Податковий кодекс України в питаннях визначення видів діяльності для права застосування спрощеної системи оподаткування спирається саме на КВЕД ДК 009:2005.
Таким чином, ДПІ у Московському районі м. Харкова, відмовляючи ТОВ "Арізона-АРТ" у видачі свідоцтва платника єдиного податку, не вірно розтлумачила зміст юридичних норм Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2005) щодо правил та порядку визначення основного виду діяльності, що призвело до неправильного застосування нею положення підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.
Окрім того суд зазначає, що право позивача здійснювати господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування підтверджується також і підпунктами 28, 29 пункту 291.7 ст. 291 Податкового кодексу України, згідно з якими серед дозволених для платників єдиного податку побутових послуг названо "виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням" і "послуги з ремонту ювелірних виробів".
Згідно пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (далі ПКУ) юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановлених главою 1розділу XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 291.4 статті 291 ПКУ встановлено, що до четвертої групи платників єдиного податку належать юридичні особи-суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб: обсяг доходу не перевищує 5 млн. гривень.
Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання-юридична особа подає до органу державної податкової служби заяву, до якої додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 ПКУ вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви (п. 299.5 ст. 299 ПКУ).
Суд звертає увагу, що однією з основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПКУ).
При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним та обгрунтованим.
Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ДПІ у Московському районі м. Харкова, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі у сумі 32,19 грн. за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 1700/10/15-117 від 03.02.2012 р. про відмову товариству з обмеженою відповідальністю "Арізона-АРТ" у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова видати товариству з обмеженою відповідальністю "Арізона-АРТ" свідоцтво платника єдиного податку згідно заяви від 25.01.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арізона-АРТ" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 12.03.2012 року.
Суддя Самойлова В.В.