Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
02 березня 2012 р. № 2-а- 1117/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
при секретарі судового засідання - Басовій Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт"
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій неправомірними, - ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати дії головного державного податкового ревізора-інспектора відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова Швидич О.І. з проведення камеральної перевірки та складання акту № 2545/15-211 від 09.12.2011р. протиправними; скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000021800 від 03.01.2012р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності за жовтень 2011 року, за наслідками чого складений акт № 2545/15-211 від 09.12.2011р., яким встановлені порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 18 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000021800 від 03.01.2012р., яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання у розмірі 255700,00 грн., а також застосовані штрафні санкції у розмірі 63925,00 грн.
Із даним повідомленням - рішенням позивач не погоджується та вважає його таким, що винесено з порушенням норм податкового законодавства України, виходячи з наступного.
Позивач не згодний з наведеними у акті перевірки висновками, оскільки вважає відсутнім встановлене відповідачем порушення. Податковий кредит з ПДВ у жовтні 2011 року формувався ним на підставі податкових накладних, виданих ФО-П ОСОБА_2 та ФЛ-П ОСОБА_3, які не підлягали реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. Протилежні висновки відповідача ґрунтуються на тому, що ДПІ Комінтернівського району м. Харкова у своєму акті посилається на загальні суми, не конкретизуючи того, що усі ці суми закріплені у різних податкових та видаткових накладних. Відповідно, ці податкові накладні не повинні були бути зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не мала права застосовувати до ТОВ «Фарт» норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, адже згідно закону, на той час ці норми могли бути застосовані лише у випадку перевищення суми ПДВ у розмірі 100000 грн. 00 коп. в одній податковій накладній, що чітко зазначено у Податковому кодексі України.
Відповідно, позивач вважає, що ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова порушила норми Податкового кодексу України, незаконно нарахувала штрафні санкції за несплату незаконно нарахованого грошового зобов'язання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені вище.
Представник ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується розпискою від 28.02.2012 року. До початку судового засідання заперечень та клопотань не надав. За таких умов, відповідно до ст.128 КАС України, враховуючи неявку представника відповідача - суб'єкта владних повноважень, в судове засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неявки, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Фарт» зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17 вересня 1997 року, № запису 1 480 120 0000 016753 (а.с. 7).
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Фарт» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 858 від 23 вересня 1997 року та перебуває на обліку у ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова. У періоді, за який проводилась перевірка, підприємство позивача було платником податку на додану вартість та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 28995899 від 10.10.1997 року.
На підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, та в порядку ст. 76 Податкового кодексу України, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова Швидич О.І. проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2011 року ТОВ "Фарт".
За результатами перевірки складено акт № 2545/15-211 від 09.12.2011р., яким встановлено порушення п.201.10 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України, пункту 18 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за № 197/18935, а саме : неправомірно включено до податкового кредиту податкові накладні : від 01.10.11 № 1 ФО-П ОСОБА_2, по який обсяг поставки без ПДВ складає 618333,33 грн., сума ПДВ - 123666,67 грн., всього 742000,00 грн.; від 03.10.2011 № 1 ФЛ-П ОСОБА_3, по який обсяг поставки без ПДВ складає 660833,33 грн., сума ПДВ - 132166,67 грн., всього на суму 793000,00 грн.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем було встановлено формування податкового кредиту по декларації позивача з ПДВ за жовтень 2011 року за рахунок податкових накладних, виданих ФО-П ОСОБА_2 та ФЛ-П ОСОБА_3, які не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова склала податкове повідомлення-рішенн № 0000021800 від 03.01.2012 року, яким ТОВ «Фарт» нараховане податкове зобов'язання у розмірі 255700,00 грн. - за основним платежем та 63925,00 грн. - за штрафними санкціями (всього у розмірі 319625,00 грн.).
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Суд зазначає, що відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Судом встановлено, що між ФО-П ОСОБА_2 (Продавець) та ТОВ «Фарт» (Покупець) укладено договір постачання № 05/01-Р від 05.01.2011 року (а.с. 39-41). На виконання фінансово-господарських відносин контрагентом позивача виписані відповідно: податкова накладна № 3 від 01 жовтня 2011 року та видаткова накладна від 01.10.2011 №РН-0000031, згідно яких обсяг поставки без ПДВ складає 219977,01грн., сума ПДВ - 43995,40 грн., всього на загальну суму 263972,41 грн.; податкова накладна № 1 від 01.10.2011 року та видаткова накладна від 01.10.2011 № РН-0000025, згідно яких обсяг поставки без ПДВ складає 398356,32грн., сума ПДВ - 79671,26 грн., всього на загальну суму 478027,58 грн. (а.с. 16- 17; 18-19).
З матеріалів справи судом вбачається, що між ФЛ-П ОСОБА_3 (Постачальник) та ТОВ «Фарт» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10/01/11 від 10.01.2011 року (а.с. 42-43).
На виконання вищезазначеного договору ФЛ-П ОСОБА_3 виписані відповідно: податкова накладна № 6 від 03 жовтня 2011 року та видаткова накладна від 03.10.2011 №РН-0000061, згідно яких обсяг поставки без ПДВ складає 373155,53 грн., сума ПДВ - 74631,11 грн., всього на загальну суму 447786,64 грн.; податкова накладна № 1 від 03.10.2011 року та видаткова накладна від 03.10.2011 № РН-0000056, згідно яких обсяг поставки без ПДВ складає 287677,80 грн., сума ПДВ - 57535,56 грн., всього на загальну суму 345213,36 грн. (а.с. 20-21; 22-23).
Позивачем до матеріалів справи надані банківські виписки, що підтверджують проведення оплати на виконання вимог вищезазначених договорів.
З аналізу наданих сторонами доказів та пояснень вбачається, що причиною виникнення даного спору є відмінність у визначенні податкових накладних, які підтверджують право позивача на податковий кредит з ПДВ за жовтень 2011 року.
На підтвердження того, що такі податкові накладні перевищують суму податку у 100000 грн. відповідач посилається на реєстр виданих та отриманих податкових накладних позивача та його контрагентів. Копії таких податкових накладних у відповідача відсутні, оскільки ним була проведена камеральна перевірка позивача.
Позивач стверджує про відсутність у нього податкових накладних, сума податку у яких перевищувала би 100000 грн. та зазначає, що згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу XX (Перехідних положень) Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 тисяч гривень з 01 липня 2011 року.
До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі і накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ (Перехідних положень) Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.
До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.
Тому суд виходить з відсутності у платника податків податкових накладних, які зазначені у Акті перевірки як такі, що підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстровані у ньому.
У той самий час позивачем надані податкові накладні, які у сукупності повністю підтверджують задекларовану суму податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2011 року.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При оцінці впливу наведених вище невідповідностей на право позивача на податковий кредит з ПДВ суд виходить з наступного.
Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 того самого кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.10. ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З наведеного слідує, що підставою для виникнення права на включення сум ПДВ до податкового кредиту та одночасно підтвердженням такого права є саме податкова накладна, оформлена у відповідності до приписів ПКУ.
Цей висновок узгоджується з тим, що п.п. 44.1. ст. 44 ПКУ встановлений обов'язок ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Тим самим підпунктом передбачена заборона платникам податків формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Такими документами у відповідності до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 та п.201.10. ст.201 ПКУ є податкові накладні. Саме вони мають підтверджувати дані податкової звітності.
Перелік документів, які належать до податкової звітності з ПДВ, наведений у п. 9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 N 41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N197/18935).
Згідно з ним до податкової звітності належать як декларації з ПДВ, так і копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.
Зважаючи на це, дані щодо податкового кредиту, наведені у деклараціях з ПДВ та додатках до них, мають бути підтверджені не реєстром виданих та отриманих податкових накладних (який також є податковою звітністю), а податковими накладними.
Як вже зазначалося, наведені у додатку 5 до декларації з ПДВ позивача за жовтень 2011 року відомості щодо податкового кредиту, сформованого за операціями з ФО-П ОСОБА_2 та ФЛ-П ОСОБА_3 підтверджені податковими накладними. Відтак підстави для висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 18 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25 січня 2011 року № 41 - відсутні.
Враховуючи вищезазначені обставини суд вважає, що відповідачем проведена перевірка та складений відповідний Акт у спосіб, що не відповідає Податковому кодексу України.
Так, судом на підставі змісту Акту перевірки встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка, в ході якої ним були використані: додаток 5 до декларації позивача за жовтень 2011 року, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року, Єдиний реєстр податкових накладних (а.с. 11).
При цьому відповідачем не встановлена розбіжність між даними податкових накладних, виданих ФО-П ОСОБА_2 та ФЛ-П ОСОБА_3, у жовтні 2011р. та Єдиним реєстром податкових накладних.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Пунктом 1.1. Методичних рекомендацій щодо документальної перевірки платників, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстровані, та порядку оформлення їх результатів, які доведені відповідачеві листом ДПА України від 23.09.2011 р. N 1332/7/22-1417/462 зазначено про необхідність у таких випадках проводити саме документальні перевірки на підставі абзацу 10 п. 201.10 ст. 201 ПКУ.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що фахівцем відповідача була проведена камеральна перевірка ТОВ «Фарт».
Водночас п. 75.1.1. ст. 75.1 ПКУ встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Висновки відповідача фактично ґрунтуються не тільки на даних декларації позивача з ПДВ, а й на даних Єдиного реєстру податкових накладних та реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно обраний спосіб дій, внаслідок чого ним без законних на те підстав використані дані, що не зазначені у податкових деклараціях позивача.
Однак, навіть без урахування цього, висновки відповідача по суті відображеного в акті перевірки порушення є протиправними та такими, що спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.
Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним.
При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19. Конституції України, ст.ст. 9, 71, 128, 159, 128, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення та визнання дій неправомірними - задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірними дії головного державного податкового ревізора-інспектора відділу відпрацювання схем мініманізації платежів до бюджету Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова ОСОБА_1 щодо проведення камеральної перевірки відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт" та складання акту камеральної перевірки № 2545/15-211 від 09 грудня 2011 року.
Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000021800 від 03 січня 2012р. винесене Державною податковою інспекцією Комінтернівського району міста Харкова відноно Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарт".
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07.03.2012р.
Суддя Заічко О.В.