Справа № 2-а-2919/12/2070
про відмову у відкритті провадження
07 березня 2012 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Єгупенко В.В., розглянувши адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення суми , -
Позивач, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з Департаменту державної виконавчої служби (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецього, № 13, код ЄДРПОУ 33743494) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(юридична адреса: 61050, м. Харків, пр. Московський, № 60, к/р № 32009100100 в УНБУ в ХО, МФО 351005, ідентифікаційний код 09807750) 5 415 747,33 євро (п'ять мільйонів чотириста п'ятнадцять тисяч сімсот сорок сім) євро 33 євроцента, що за курсом НБУ станом на 03.09.2009 року складало 61 494 023,73 грн. (шістдесят один мільйон чотириста дев'яносто чотири тисячі двадцять три) гривні 73 копійки на відшкодування шкоди, завданої АТ «УкрСиббанк»незаконною бездіяльністю відділу примусового виконання рішень Департаменту Державного виконавчої служби Міністерства юстиції України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що бездіяльність відповідача, що виразилася у невиконанні наказу господарського суду Харківської області від 11.01.2010 р. по справі № 40/151-09, протиправною та незаконною. Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірною бездіяльністю в тому числі юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Відповідно до п,1 ч,1 зазначеної статті компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частина 2 ст. 2 КАС України передбачає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення, що є справою адміністративної юрисдикції, а саме, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади. Орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та викладених в ній обставин, позивач заявляє вимоги про відшкодування шкоди, завданої неправомірними, як на його думку, діями відповідача.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. наявність шкоди.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що спір, який існує у справі, виник з цивільних правовідносин і стосується лише вимог про стягнення коштів на відшкодування моральної та майнової шкоди.
Тобто у справі існує спір про право, який виник з цивільних правовідносин і підлягає розгляду цивільним судом, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Стаття 109 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в разі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 109, 165 КАС України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення суми.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Харківського апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Єгупенко В.В.