Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
05 березня 2012 р. № 2-а- 1319/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участі:
представника позивача - Маленко Ю.А.,
представника відповідача - Білої Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис - Авто" до Харківської обласної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ирбис-Авто» (надалі - ТОВ «Ирбис-Авто»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської обласної митниці №16 від 24.01.2012 року та №17 від 24.01.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.11.2011р. комісією співробітників Харківської обласної митниці було проведено невиїзну документальну перевірку фактів митного оформлення ТОВ «Ирбис-Авто» амортизаторів кабіни вантажних автомобілів за кодом згідно з УКТЗЕД 8708299000, за результатами якої було складено акт №0053/11/807000000/0035352325 від 09.11.2011р. Позивач вважає, що таку перевірку відповідачем було проведено незаконно та з перевищенням наданих законом повноважень, а висновок щодо невірного визначення позивачем коду товарів згідно УКТЗЕД при митному декларуванні товарів є безпідставним та помилковим. При цьому позивач вважає, що проведення документальної перевірки фактів митного оформлення товарів фактично є повторним митним контролем, адже при первісному митному оформленні цих товарів митний контроль (у вигляді перевірки документів, які було подано для митного оформлення та огляду самого товару для його оформлення) вже було проведено та суми податкового зобов'язання самостійно визначені позивачем є узгодженими. Позивач також вважає, що під час декларування товару ним правомірно було віднесено товар - амортизатори кабіни, до товарної категорії за кодом УКТЗЕД 8708299000 «інші частини і пристрої для кузовів (включаючи кабіни)», оскільки амортизатори кабіни є складовими частинами не підвіски автомобіля, а кабіни автомобіля. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що винесені на підставі вказаного акту перевірки податкові повідомлення-рішення №16 від 24.01.2012 року та №17 від 24.01.2012 року є незаконними та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, при цьому посилався на те, що при перевірці правильності класифікації товару митницею були використані документи, які містяться разом з ВМД та каталоги виробників продукції. За результатами аналізу документів встановлено, що товар представляє собою амортизатори кабіни - елемент підвіски кабіни вантажних автомобілів, який призначений для гасіння коливання кабіни в цілях захисту від ударних навантажень при руху транспортного засобу по нерівній дорозі та підвищує стійкість кабіни водія. А тому товар - амортизатори кабіни, на думку відповідача, повинен класифікуватися за кодом УКТЗЕД 8708803598 «системи підвіски та їх частини (включаючи амортизатори)». Таким чином, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, оскільки невідповідність заявленого коду згідно УКТЗЕД при декларуванні товарів ТОВ «Ирбис-Авто» призвела до заниження податкового зобов'язання за ввізним митом та податком на додану вартість, чим порушено вимоги Закону України «Про Митний тариф України», ст. 54.3.6 Податкового кодексу України.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що комісією посадових осіб Харківської обласної митниці проведена невиїзна документальна перевірка фактів митного оформлення ТОВ «Ирбис-Авто» на товар - амортизатори кабіни, за кодом 8708299000 згідно з УКТЗЕД за період з 05.11.2008 року по 05.10.2011 року, за результатами якої було складено акт №0053/11/807000000/0035352325 від 09.11.2011 року (а.с. 9-15).
Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки встановлено порушення вимог законодавства України в галузі митної справи у зв'язку з невірним визначенням коду товару згідно УКТЗЕД за ВМД, що призвело до порушення вимог статті 313 Митного кодексу України та Закону України від 05.04.2001 р № 2371-ПІ «Про митний тариф України» у частині повноти та достовірності декларування товарів, ввезених на митну територію України, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання на суму - 18 211,81 грн., в тому числі: ввізного мита - 15 176,50 грн., податку на додану вартість - 3 035,31 грн.
Не погодившись з зазначеними висновками акту перевірки, позивач надав свої заперечення до Харківської обласної митниці №500/11 від 21.11.2011 року (а.с. 17-18), на які отримав відповідь №13/02-15299 від 06.12.2011 року про залишення акту перевірки без змін, а заперечення без задоволення (а.с. 19-21).
На підставі висновків зазначеного акту перевірки 08.12.2011 року Харківською обласною митницею були винесені податкові повідомлення - рішення № 120 та № 121, якими визначено суми податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України у загальній сумі 18970,63 грн., у тому числі за основним платежем - 15176,50 грн. та за штрафними санкціями - 3794,13 грн., та з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України у загальній сумі 3794,14 грн., у тому числі за основним платежем - 3035,31 грн. та за штрафними санкціями - 758,83 грн. (а.с. 22-25).
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями № 120 та № 121 від 08.12.2011 року, позивач оскаржив їх до Державної митної служби України (а.с. 42-46), рішенням якої №11.1/1.2-15.1/335 від 13.01.2011 року скаргу позивача задоволено частково, а суму нарахованих штрафних санкцій зменшено (а.с. 47-50).
За результатами розгляду зазначеної скарги Харківською обласною митницею були винесені нові податкові повідомлення - рішення № 16 від 24.01.2012р. про визначення сум податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України у загальній сумі 16675,63 грн., у тому числі за основним платежем - 15176,50 грн. та за штрафними санкціями - 1499,13 грн., та № 17 від 24.01.2012р. про визначення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України у загальній сумі 3339,13 грн., у тому числі за основним платежем - 3035,31 грн. та за штрафними санкціями - 303,82 грн. (а.с. 51-53).
Суд зазначає, що згідно з п. 15 ст. 1 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.
Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Тобто, як вбачається з аналізу вищезазначених норм, на митний орган покладено обов'язок здійснення митного контролю, тобто проведення відповідних митних процедур (зокрема, й контроль за справлянням передбачених законом податків і зборів) і перевірка документів, необхідних для здійснення митного контролю враховуючи здійснення митного контролю і після митного оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Натомість, декларант має виконати свої обов'язки щодо проходження митних процедур та сплатити належним чином податки та збори.
Статтею 61 Податкового кодексу України визначено поняття податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.
Так, відповідно до п. 61.1 цієї статті податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу (п.п. 41.1.2 п. 4.1 ст. 41 - митні органи), в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п. 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України).
Згідно з п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється серед іншого й шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року №71 затверджено Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, що набрав чинності 11.02.2011 року, відповідно до якого перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Митного кодексу України. Перевірка проводиться, зокрема, у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо. Перевірка проводиться на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час ввезення товару на територію України - амортизатори кабіни, було здійснено декларування цього товару при його митному оформленні по ВМД №807070006/2011/421330 від 01.02.2011р.; ВМД 807070006/2011/424095 від 21.03.2011р.; ВМД №807070006/2011/425710 від 15.04.2011р.; ВМД №807070006/2011/427641 від 19.05.2011р.; ВМД №807070006/2011/428713 від 06.06.2011р.; ВМД №807070006/2011/430560 від 06.07.2011р.; ВМД №807070006/2011/431755 від 27.07.2011р.; ВМД №807070006/2011/433416 від 22.08.2011р. за кодом 8708299000 «інші частини і пристрої для кузовів (включаючи кабіни)» згідно з УКТЗЕД разом з видатковими документами (інвойсами) (а.с. 105-241).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із виявленими ознаками, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій позивача на товар - амортизатори кабіни та на виконання вимог ст.ст. 41, 69 Митного кодексу України, п.п. 41.1.2 п. 4.1 ст. 41, п. 61.1, 61.2 ст. 61, 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, ст. 79 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року №71 «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок», доповідної записки про виявлення невірної класифікації товару - амортизатори кабіни, начальником Харківської обласної митниці було видано наказ №1178 від 11.10.2011 року «Про проведення перевірки» (а.с. 242-243), на підставі якого і було проведено невиїзну документальну перевірку фактів митного оформлення позивачем товару - амортизатори кабіни.
Повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки позивачу було надіслано рекомендованим листом та отримано ним 12.10.2011 року, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 93), що узгоджується з положеннями ст. 79 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, наказ №1178 від 11.10.2011 року «Про проведення перевірки» позивачем оскаржено не було.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у відповідача підстав та повноважень для проведення зазначеної перевірки.
Щодо встановленого за результатами перевірки порушення позивачем вимог законодавства України в галузі митної справи у зв'язку з невірним визначенням коду товару згідно УКТЗЕД за вищезазначеними ВМД, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок під час проведення перевірки посадові особи митного органу, зокрема, вивчають, аналізують та порівнюють відомості, зазначені у митних деклараціях та/або їх електронних копіях, що містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, а також належних до таких декларацій комплектах товаросупровідних документів; дані, що містяться в документах, отриманих від уповноважених органів іноземних держав, та інформацію, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриману від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці правильності класифікації товару митницею були використані документи, які містяться разом з ВМД та каталоги виробників продукції. За результатами аналізу документів встановлено, що товар представляє собою амортизатори кабіни - елемент підвіски кабіни вантажних автомобілів, який призначений для гасіння коливання кабіни в цілях захисту від ударних навантажень при руху транспортного засобу по нерівній дорозі та підвищує стійкість кабіни водія.
В судовому засіданні представником відповідача надана інформація з Інтернету щодо товару - амортизатори кабіни, що була використана під час визначення коду товару згідно УКТЗЕД за вищезазначеними ВМД, з якої вбачається, що товар - амортизатори кабіни, представляє собою елемент підвіски кабіни вантажних автомобілів.
Отже, відповідно до вимог Закону України «Про Митний тариф України», Правил 1, 3(а) та 6 Основних правил інтерпретації класифі товарів, призначення товару та тексту Пояснень до товарної позиції 8708 УКТЗЕД, класифікація товару - амортизатори кабіни, за кодом 8708803598 "системи підвіски та їх частини (включаючи амортизатори)" згідно з УКТЗЕД є доведеною та обґрунтованою.
Проте, в підтвердження правомірності визначення ТОВ «Ирбис-Авто» при декларуванні та митному оформленні товару - амортизатори кабіни за кодом 8708299000 «інші частини і пристрої для кузовів (включаючи кабіни)» згідно УКТЗЕД, позивачем до суду не надано жодних доказів.
Посилання позивача на інформацію з Інтернету «Кабіна» з вільної енциклопедії «Вікіпедія» та з технічного каталогу виробника амортизаторів, як на докази правомірності визначення ним коду товару згідно УКТЗЕД, суд не приймає до уваги, оскільки з зазначеної інформації вбачається лише наявність різних амортизаційних пристроїв, як то амортизаторів для вантажівок, причепів, кабін та сидінь, що не підтверджує виключення амортизаторів кабіни з елементів підвіски кабіни.
Відповідно до вимог Закону України «Про Митний тариф України» до товарної підкатегорії 8708299000 УКТЗЕД включаються «інші частини і пристрої для кузовів (включаючи кабіни)».
Відповідно до пункту «в» розділу „Частини та пристрої цієї товарної позиції" Пояснень до товарної позиції 8708 до неї крім іншого включаються: „Частини кузовів і відповідні приладдя, наприклад, планки настилу підлоги, бічники, передні чи задні панелі, багажні віділення і т.п.; двері та їх частини; капоти; обрамлення стекол вікон; вікна, укомплектовані вальними електроспіралями та електричними роз'ємами, віконні рами; підніжки; крила, бризковики; приладові щитки; облицювання радіаторів; кронштейни для кріплення номерних; бампери та ікла бамперів; кронштейни рульової колонки; зовнішні багажники; козирки; неелектричні обігрівачі та склоочисники, які працюють від теплової енергії, виробленої автомобіля; ремені безпеки, призначені для постійного кріплення в автомобілі для забезпечення безпеки людей; підлогові килимки (крім килимків з текстильних матеріалів або з незатверділої вулканізованої гуми) і т.п. Вузли складені (включаючи шасі-кузова несівної конструкції), які ще не мають властивостей не повністю укомплектованих кузовів, наприклад, ще не укомплектовані дверима, крилами, капотами і кришками задніх відділень і т.п., включаються до цієї товарної позиції, а не до товарної позиції 8707".
Разом з цим, до товарної підкатегорії 8708803598 згідно з УКТЗЕД включаються „системи підвіски (включаючи амортизатори)". Амортизатори призначені для гасіння ударів в конструкціях машин для захисту від вібрацій та перевантажень. Вони можуть бути фрикційні, гідравлічні і т.п. та конструктивно засновані на упругих властивостях твердих тіл (ресори, торсіони, гумові елементи), рідин (гідравлічні пружини) та газів (пневматичні пружини).
Суд зазначає, що класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України „Про Митний тариф України", а саме, із врахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.
У відповідності з Правилом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у підпозиціях будь-якої товарної позиції проводиться відповідно до назви підпозицій і приміток, які стосуються підпозицій, за умови, що порівнювати можна лише підпозиції одного рівня.
Під час порівняльного аналізу двох чи більше підпозицій з одним дефісом у межах однієї товарної позиції за Правилом 3 «а» можливість віднесення товару до однієї з них повинна визначатися лише за описом товару в цих підпозиціях з одним дефісом. Після того як підпозиція з одним дефісом, що дає найбільш конкретний опис товару, обрана і якщо сама підпозиція поділяється, тоді і тільки тоді береться до уваги опис на рівні підпозицій з двома дефісами і вибирається одна з них.
Отже, в назві підпозиції "системи підвіски та їх частини (включаючи амортизатори)" товар амортизатори кабіни описується конкретніше у порівнянні з назвою підпозиції "інші частини і пристрої для кузовів (включаючи кабіни)".
Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок про порушення позивачем вимог законодавства України в галузі митної справи у зв'язку з невірним визначенням коду товару згідно УКТЗЕД за вищезазначеними ВМД, встановлений за результатами перевірки, є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим для підприємств і громадян.
Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Водночас, згідно з п. 7 ст. 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року (тобто якщо порушення податкового законодавства виникли за митними деклараціями, поданими митному органу у період з 1 січня по 30 червня 2011 року) застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, винесені на підставі висновку невиїзної документальної перевірки фактів митного оформлення позивачем товару - амортизатори кабіни, за результатами якої було складено акт №0053/11/807000000/0035352325 від 09.11.2011 року, є правомірними та такими, що прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не доведено правомірності позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про правомірність визначення відповідачем сум податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України у загальній сумі 16675,63 грн., та з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України у загальній сумі 3339,13 грн., та обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №16 від 24.01.2012 року та №17 від 24.01.2012 року, а отже, про їх відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень Харківської обласної митниці №16 від 24.01.2012 року та №17 від 24.01.2012 року не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис - Авто" до Харківської обласної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07.03.2012 року.
Суддя Піскун В.О.