Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 лютого 2012 р. № 2-а- 343/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю представників: позивача -Мацкова О.Г., відповідача -Іванова О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне підприємство "Чугуївський завод мінеральних вод" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0003092311 від 05.08.2011 року, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.
05.08.2011 року Чугуївською державною податковою інспекцією Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення №0003092311. Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, в результаті чого отримав відмову в задоволенні скарг. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0003092311 від 05.07.2011 року не є обґрунтованим, оскільки він мав всі належним чином оформлені первинні документи щодо господарської операції з ТОВ «ЛКТ», а податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання договорів позивача з його контрагентами нікчемними.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки щодо неспрямованості правочину з ТОВ «ЛКТ» на реальне настання правових наслідків.
Представник позивача - Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" Мацков О.Г. - в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві.
Представник відповідача - Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Іванов О.А. - в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Приватне підприємство "Чугуївський завод мінеральних вод" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Харківської міської ради 01.07.2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 476201 (а.с.12) .
Позивач перебуває на обліку в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекцій Харківській області як платник податків з 11.08.2002 року, що підтверджується довідкою 08.08.2002 року № 9217(а.с.28).
Приватне підприємство "Чугуївський завод мінеральних вод" зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним номером 316684220434, що підтверджується свідоцтвом № 30115032 серії НБ№ 195699(а.с.27).
Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Чугуївський завод мінеральних вод» в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 22.06.11 за № 512/2311/31668426 (а.с.29-39), в якому податковим органом встановлені, зокрема, такі порушення:
- ч. 1 ст. 203,215,п. 1 ст. 216,ст.228,ЦК України в частині неодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Чугуївський завод мінеральних вод» з ТОВ «ЛКТ»;
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 5039 грн., у т.ч. за січень 2011 року в сумі 5039 грн.
На підставі акту перевірки №512/2311/31668426 від 22.06.11 року Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0003092311 від 05.08.2011(а.с.40), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 5040 грн., в тому числі: за основним платежем -5039,00 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, фактично підставами для донарахування податкових зобов'язань позивачу стали висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ «ЛКТ» через неможливість реального здійснення господарських операцій.
Щодо підстав та порядку здійснення господарських відносин між ПП "Чугуївський завод мінеральних вод" та ТОВ «ЛКТ» судом встановлено, що між зазначеними суб'єктами господарювання було укладено угоду № 1-10/12/10 від 10 грудня 2010 року (а.с.41).
Відповідно до умов зазначеної угоди продавець, ТОВ «ЛКТ», зобов'язується поставити у власність покупця, ПП " Чугуївський завод мінеральних вод", харчові інгредієнти, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору. Найменування та кількісні показники товару зазначаються у накладних. Постачальник постачає на склад Покупцю товар належної якості та обумовленого згідно накладної асортименту (п. 2.1 угоди).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання угоди № 1-10/12/10 від 10 грудня 2010 року, продавцем, ТОВ«ЛКТ», була виписана видаткова накладна № 11 від 12.01.11 року(а.с.42), та податкова накладна № 10 від 11.01.2011 року (а.с. 43) на товар «Ароматизатор Буратіно» в кількості 425 кг на суму 30234,50 грн, в т.ч. ПДВ 5039,08 грн.
На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до суду надана копія відправлення від 12.01.2011 року № 004-0128619(а.с.162), здійснене кур'єрською службою «Міст Експрес». З наданої копії відправлення вбачається, що замовником надання послуг з доставки був контрагент позивача - ТОВ«ЛКТ», що відповідає умовам укладеної сторонами угоди.
В матеріалах справи міститься копія виписки по рахунку щодо перерахування на користь ТОВ «ЛКТ» суми коштів у розмірі 30234,50грн, (а.с.44), що підтверджують факт сплати грошових коштів за поставлений товар за угодою № 1-10/12/10 від 10 грудня 2010.
Зазначена копія виписки по рахунку засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «ЛКТ» (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
Також судом встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «ЛКТ» за перевіряємий період (з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року) знаходилось за юридичною адресою (а.с.152-155), записів про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу внесено не було.
При дослідженні реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЛКТ», суд бере до уваги надані представником позивача до матеріалів справи первинні документи на подальше використання придбаного товару у виробництві готової продукції - напою «Тутти-Фрутти», а саме: попередні калькуляції вартості виробництва продукції №ЧЗ-0000200 від 18.01.11 року, №ЧЗ-0000205 від 19.01.11 року, №ЧЗ-0000225 від 20.01.11 року, №ЧЗ-0000260 від 26.01.11 року, №ЧЗ-0000298 від 28.01.11 року (а.с. 48-52) та інформацію про оприбуткування придбаних товарів та його подальший рух в бухгалтерському обліку ПП «Чугуївський завод мінеральних вод» згідно картки рахунку 201 за січень 2011 року (а.с. 47), а також первинні документи на подальшу реалізацію виготовленого позивачем напою «Тутти-Фрутти» (а.с.53-92).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків ОДПІ щодо непідтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.
З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.
При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.
Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.
В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 22.06.11 р. за №512/2311/31668426.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в акті перевірки від 22.06.11 року № 512/2311/31668426 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ«ЛКТ», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Відповідно до п.198.3, п.198.6.ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ЛКТ».
Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм ч. 1 ст. 203,215,п. 1 ст. 216,ст.228,ЦК України, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи.
Отже, податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державною податковою інспекцією Харківської області № 0003092311 від 05.08.2011 року, є таким, що винесено податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області №0003092311 від 05.08.2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі складено 27 лютого 2012 року.
Суддя Білова О.В.