Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
21 лютого 2012 р. № 2-а- 15783/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.
за участю представників сторін
позивача Лазарєвої О.В.
відповідача Левченко А.О.
покуратури Суходубової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Захист" до Харківської районної державної адміністрації, третя особа Харківська міжрайонна прокуратура Харківської області про скасування розпорядження
встановив:
Позовні вимоги заявлені до Харківської РДА, третя особа Харківська міжрайонна прокуратура Харківської області про скасування розпорядження Харківської районної державної адміністрації про скасування розпорядження від 08.04.2011 року № 925 "Про розгляд протестів Харківської міжрайонної прокуратури" як незаконного
У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі пославшись на те, що відповідач по справ Харківська РДА не наділена повноваженнями змінювати власні розпорядження; висновок про грошову оцінку вартості земельної ділянки проведений у відповідності із положеннями розділу 2, п.2.3 Методики грошової оцінки земель не сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою КМУ від 30.05.1997 року № 525.
Представник відповідача Харківської РДА та третьої особи Харківської міжрайонної прокуратури області, у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, пославшись на те, що підставами внесення протесту та подальшого скасування розпоряджень Харківської РДА стали невірна грошова оцінка вартості земельної ділянки та п.2.1 Договору оренди земельної ділянки, який передбачає, що остання передається в оренди з метою подальшого створення полігону з поховання ветеринарних відходів з правом подальшого викупу та порушення приписів постанови КМУ від 26.05.2004 № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині не розроблення проектної документації, ст..ст.20, 21 ЗК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що розпорядженням Харківської РДА від 05 вересня 2003 року № 383 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Юридична фірма «Захист»затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Юридична фірма «Захист» для створення полігону з похованням ветеринарних відходів «Кладовище для поховання домашніх тварин», розташованої за межами населеного пункту, за рахунок земель запасу несільськогосподарського призначення Бабаївської селищної ради та надано позивачеві в довгострокову оренду стоком на 50 років земельну ділянку загальною площею 15,5053 га інших угідь.
На підставі означеного розпорядження укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 26.09.2003 року №5 відповідно до якого позивачеві надано у довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 15,5053 га за рахунок земель запасу Бабаївської селищної ради згідно з планом землекористування.
Актом встановлення в натурі та погодження зовнішніх меж землекористування ТОВ «Юридична фірма Захист»для створення полігону ветеринарних відходів від 18.09.2003 року здійснено закріплення зовнішніх меж земельної ділянки та актом від 26.09.2003 року № 5 здійснено прийом-передачу земельної ділянки.
Розпорядженням Харківської РДА від 14.11.2003 року № 503 «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови Районної державної адміністрації»з пункту другого розпорядження від 05.03.2003 року № 383 виключено слова «інших угідь»
Розпорядженням Харківської РДА від 03.11.2008 року № 3328 «Про внесення змін до розпорядження голови Райдержавдміністрації від 05.09.2003 року» №383 п.2 розпорядження від 05.09.203 року № 383 викладено у наступній редакції «Надати ТОВ «Юридична фірма Захист»в довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 15,5053 га іншого призначення , розташовану за межами населеного пункту, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку , оборони та іншого призначення Бабаївської селищної ради для створення полігону з поховання твердих побутових відходів, у тому числі ветеринарних відходів згідно класифікатора відходів»та зобов'язано позивача внести відповідні зміни до договору оренди.
На виконання означеного розпорядження сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 23.09.2003 року №5 (зареєстровано у ДЗК 19.12.2008 року), яким п.2.1,2.5 Договору викладено у наступній редакції «Земельна ділянка передається в оренду з метою створення полігону з поховання твердих побутових відходів, в т.ч. ветеринарних відходів згідно класифікатора відходів, з правом подальшого викупу. Цільове використання землі -землі підприємств іншого призначення, код 3.1.5 згідно з Українським класифікатором цільового використання землі».
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, у тому числі, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. Одним із видів прокурорського реагування, у разі виявлення порушень, є принесення протесту на акт, що суперечить закону. Згідно зі ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" протест приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Судовим розглядом встановлено, що 01.04. та 04.04.2011 року Харківською міжрайонною прокуратурою внесено відповідні протести на розпорядження голови Харківської РДА від 03.11.2008 року № 3328 та від 05.09.2003 року № 383 з підстав того, що невірно проведена грошова оцінка вартості земельної ділянки (оцінка проведена як для земель сільськогосподарського призначення за умови передання в оренду земель несільськогосподарського призначення, п.2.1 Договору оренди земельної ділянки, який передбачає, що остання передається в оренди з метою подальшого створення полігону з поховання ветеринарних відходів з правом подальшого викупу та порушення приписів постанови КМУ від 26.05.2004 № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині не розроблення проектної документації, ст..ст.20, 21 ЗК України в частині не розроблення технічної документації
На виконання положень ст.21 Закону України «Про прокуратуру» відповідач, Харківська РДА, у встановлені законодавством строки розглянула протест прокурора, та прийняла рішення про його задоволення та розпорядженням від 08.04.2011 року № 925 «Про розгляд протестів харківської міжрайонної прокуратури»скасував раніше винесені розпорядження від 05.03.2006 № 383 та від 03.11.2008 року № 3328
Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7 ст. 13 п.2 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року № 586-XIV (далі по тексту Закон України № 586-XIV) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією та законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до Закону.
Частиною 2 ст. 6 Закону України № 586-XIV встановлено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами і громадянами.
Частиною 2 ст. 43 Закону України № 586-XIV передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що надання права скасування розпоряджень певному колу суб'єктів закон позбавляє голову райдержадміністрації права на зміну чи на скасування своїх власних розпоряджень.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 справа про скасування актів органів місцевого самоврядування, вказано на неможливість скасування своїх попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, до яких в т.ч. належать землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (п.ж ч.1, ч.2 ст..19 ЗК України).
Порядок встановлення та зміни цільового призначення земель визначено статтею 20 Земельного кодексу України. Так, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (частини 1, 2, 3 ст.20 Земельного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. Згідно п. 8 Порядку, районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
В судове засідання представниками відповідача не надано суду доказів на підтвердження наявності такої заяви позивача. Суд також зауважує, що із досліджених в судовому засіданні копій розпоряджень Харківської РДА вбачається, що цільове призначення земель визначено як землі «несільськогосподарського призначення» (розпорядження від 05.09.2003 № 383) та як землі «іншого призначення»(розпорядження від 03.11.2008 року № 3328). Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позивачем по справі не було змінено цільового призначення земель «землі іншого призначення»(п. «ж»ч.1 ст.19 ЗК України)
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України, обов'язковим документом, який є підставою прийняття рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, є проект відведення земельної ділянки.
Згідно ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання означених приписів ЗК України позивачем по справі розроблено проект відведення земель, копія якого наявна у матеріалах справи, який у подальшому був затверджений відповідачем (п.1 розпорядження від 05.09.2009 року № 383) та на підставі, якого відведено земельну ділянку.
Суд зауважує, що механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - проект відведення земельної ділянки) визначено Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (надалі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено перелік підстав, за наявності яких проект відведення земельної ділянки не розробляється.
Так, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом.
Щодо посилань представників відповідача на невідповідність розрахунку грошової оцінки землі та права подальшого викупу земельної ділянки, зазначених у п.2.1. Договору суд зазначає наступне. Вказаний договір прийнятий на виконання розпорядження від 05.03.2003 № 383, а тому посилання представників відповідача на зазначення у договорі «права подальшого викупу» не може бути підставою для скасування розпорядження, а є підставою перегляду укладеної угоди.
Щодо вартості грошової оцінки землі зазначеної у Договорі суд зауважує, що відповідно о положень розділу 2, п.2.3. Методики грошової оцінки земель не сільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженою постановою КМУ від 30.05.1997 року № 525 нормативна грошова оцінка земельних ділянок, наданих для потреб оборони та іншого призначення, визначається з урахуванням їх фактичного використання, на основі положень, викладених у відповідних розділах цієї Методики і Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213.
Обставини, які б свідчили, що відомості щодо нормативної грошової оцінки землі, вказані в розрахунку, не відповідають даним державного земельного кадастру, в судовому процесі не встановлені, будь-які доводи на спростування факту такої відповідності відповідачами в силу приписів ст..72 КАС України, не надані.
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачами по справі не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення та вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Захист" до Харківської районної державної адміністрації, третя особа Харківська міжрайонна прокуратура Харківської області про скасування розпорядження - задовольнити
Скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 08.04.2011 року № 925 " Про розгляд протестів Харківської міжрайонної прокуратури"
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 24.02.2012 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.