Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
27 лютого 2012 р. № 2а- 16139/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
при секретарі судового засідання Король Д.О.,
за участю представників сторін:
представника позивача - Голуб І.М.,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,-
Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Харківшляхбуд", звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення відповідача від 29.06.2011 року № 0002892305 на загальну суму 1209578,75 грн. та від 29.06.2011 року № 0002902305 на загальну суму 3149618,75 грн.
В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 29.06.2011 року № 0002892305, від 29.06.2011 року № 0002902305 прийнятті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув надав заперечення на позов, в яких зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Харківшляхбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. валютного та іншого законодавства за період 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.
За результатами перевірки складено акт № 2252/2305/03450502 від 06.06.2011 року.
Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.1.32 ст.1 п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94 - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями пп. 7.2.1 п.п 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03,04.1997 року за № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість».
На підставі акту перевірки прийнятті податкові повідомлення - рішення від 23.06.2011 року за № 0002902305 про донарахування ВАТ "Харківшляхбуд" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 3149618,75 грн., з яких за основним платежем - 2519695,00 грн., за штрафними санкціями - 629923,75 грн.; за № 0002892305 про донарахування ВАТ "Харківшляхбуд" податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1209578,75 грн., з яких за основним платежем - 967663,00 грн., за штрафними санкціями - 241915,75 грн.
Перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ВАТ "Харківшляхбуд" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Оілтранс", ТОВ "Основа - М", ТОВ ТБ "Слобожанський".
ВАТ "Харківшляхбуд" включено до складу податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Основа - М" за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року.
Відповідно до акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 30.09.2010 року № 2774/23-304/32868373 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Основа - М" встановлено відсутність фінансово - господарської діяльності між ТОВ "Основа - М" та ВАТ "Харківшляхбуд".
ВАТ "Харківшляхбуд" до складу податкового кредиту (в реєстрі отриманих податкових накладних) за грудень 2010 року віднесло податкові накладні, отримані від ТОВ ТБ "Слобожанський".
Згідно до довідки № 459/18-015/31558882 від 29.03.2011 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Слобожанський" за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. встановлено відсутність фінансово - господарської діяльності між ТОВ ТБ "Слобожанський" та ВАТ "Харківшляхбуд".
Також ВАТ "Харківшляхбуд" до складу податкового кредиту (в реєстр отриманих податкових накладних) за грудень 2010 року віднесло податкові накладні отримані від ТОВ "Оілтранс 2005".
Відповідно до довідки від 29.03.2011 р. № 454/18-015/33674625 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оілтранс 2005" в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р. щодо визнання договорів такими, що суперечать інтересам держави та суспільства і є нікчемними, а також згідно АС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період грудень 2010р. - січень 2011 р. по підприємству ТОВ "Оілтранс 2005" встановлено відображення податкових зобов'язань з контрагентами - покупцями, у т.ч. ВАТ "Харківшляхбуд".
Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки причиною виникнення спору стали висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, то суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціальних законів, якими є Закони України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, в редакції, чинній на час виникнення таких правовідносин, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту, і не суперечать положенням спеціального Закону.
Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
За змістом положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Дата виникнення права на податковий кредит визначається п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.
Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.
Судом неодноразово витребовувалось у позивача первинна документація на підтвердження правовідносин ВАТ "Харківшляхбуд" з контрагентами: ТОВ "Основа - М", ТОВ "Слобожанський" ТОВ "Оілтранс 2005" за спірний період.
Однак, ВАТ "Харківшляхбуд" не надано доказів на підтвердження реальності правовідносин з його контрагентами та можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.
У зв'язку з чим висновки відповідача в акті перевірки 06.06.2011р. про порушення позивачем пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження ним податку на додану вартість на загальну суму на 2519695 грн. є правомірним.
Також щодо встановлення порушення заниження позивачем податку на прибуток суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог пп. 5.1, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94 - ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до вимог пп. 5.3.9, п.5.3, ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року за № 334/94 - ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Позивачем доказів на підтвердження правомірності зарахування своїх витрат до валових витрат до суду не надано незважаючи на неодноразові вимоги суду про надання таких доказів.
Таким чином, відповідач правомірно дійшов висновку, що витрати нараховані (понесені) ВАТ "Харківшляхбуд", у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Основа - М", ТОВ "Слоюожанський", ТОВ "Оілтранс 2005" не підлягають включенню до складу валових витрат з податку на прибуток.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що факти порушень встановлені в ході проведення перевірки позивача, та штрафні санкції застосовані відповідачем правомірно, отже останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Чудних
Повний текст постанови виготовлено 02.03.2012 р.