Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 лютого 2012 р. № 2-а- 115/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Дрижанов О.С.
за участю:
позивача -Ващенко Р.М.
відповідача -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Універсал-сервіс"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0000152302 від 26.12.11 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений адміністративний позов, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі посилаючись на те, що встановлені актом перевірки порушення не відповідають вимогам законодавства з питань оподаткування, а тому й винесені за актом податкові повідомлення -рішення є незаконними.
Відповідач у судове засідання свого представника не направив про місце день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.16), відповідно до приписів ст.ст.35,128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника податкової інспекції.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи суд встановив наступне.
Судовим розглядом встановлено, що позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А01 № 089847, взятий на податковий облік до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100217685 НБ № 123075) -а.с.30-32
09.12.2011 фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми “Універсал -Сервіс” з питань перевірки відносин з платниками податків ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ “Промтехноопт”, ТОВ “Бізнес-консалтинг плюс”.
За результатами перевірки складено акт від 12.12.2011 року № 5908/2302/36374109, яким встановлено порушення положень п.п. 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в ціні придбаних робіт у ТОВ “Промспец консалтинг” на суму 46000,00 грн. Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 26.12.20111 року № 0000152302, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57500,00 грн., в тому числі основний платіж 46000,00 грн. та штрафні санкції 11500,00 грн.
Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки (а.с.22-24) встановлено, що підставою для встановлення порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ” слугувало те, що на підставі акту перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг»за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, встановлено, що ТОВ “Промспецконсалтинг” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за місцем реєстрації, стан платника-10 (запит на встановлення місцезнаходження), порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст..3,4 Закону України “Про податок на додану вартість”. Перевіркою не виявлено у ТОВ “Промспецконсалтинг” власних, орендованих, одержаних по договору лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та транспортних засобів; чисельність працюючих 2-3 особи, згідно з декларацією з податку на прибуток за 2010 рік, валовий дохід складає 341928,8 тис.грн., балансова вартість основних фондів складає 5,0 тис.грн. (група 2), а отже договори укладені підприємством із контрагентами-покупцями є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача, а виписані податкові накладні не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки не мають статусу юридично значимих.
Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне. З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п. 11 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”. У судове засідання доказів такого звернення представником відповідача не надано.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ДП «Красиловхіммаш»ВАТ «Красилівський машзавод»укладено договір виготовлення та поставки продукції КХ/1 від 28.04.2010 року. Згідно означеного договору позивач зобов'язувався виготовити та поставити замовнику днища торосферичні згідно специфікації (п.1.1 Договору). Згідно акту перевірки договори укладені підприємством із контрагентами-покупцями є нікчемними по ланцюгу до вигодо набувача (а.с.24)
З цього приводу суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Реальність здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договором із ТОВ “Промспец Консалтинг”, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.
Так судовим розглядом встановлено, що на виконання умов договору, укладеного між позивачем та ДП «Красиловхіммаш»ВАТ «Красилівський машзавод»,між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» укладено договір на розробку конструкторської документації (розрахунок та обґрунтування конструкції ролика для раскатки днищ»№ 1ТД від 01.09.2010 року. На виконання означеного договору ТОВ «Промспец Консалтинг»видані податкові накладні від 10.09.2010 року № 134 на загальну суму 76666,67 грн., в т.ч. ПДВ 15,3 тис.грн., № 344 від 30.09.2010 року на загальну суму 70 тис.грн., в т.ч. ПДВ 14 тис. грн, № 209 від 20.09.2010 року на загальну суму 83,3 тис.грн., в т.ч. ПДВ 16,6 тис.грн., на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту віднесено 46,00 тис.грн.
Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.
Щодо розрахунків за зазначеним договором, то суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Із дослідженого в судовому засіданні договору між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг»встановлено, що оплата товару здійснюється за допомогою векселів (п.2.2 Договору). Вказані вище векселі передані ТОВ «Промспец Консалтинг»(а.с. 76-78) та згідно дослідженого акту перевірки на момент проведення останньої встановлено, що на момент проведення перевірки заборгованість перед контрагентом у позивача відсутня (а.с.21)
Суд звертає увагу на те, що в силу вимог пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній діяльності. Тобто факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків встановлюється з врахуванням якісних характеристик послуг, які б свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали змісту цієї діяльності.
Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності згідно довідки КВЕД АА № 124586 є загальні механічні операції (28.52.0), ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших угрупувань (74.20.1), виробництво машин та устаткування спеціального призначення (29.56.1), який згідно наказу Держкомстату України від 26.12.2005 року № 375 "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005" включає в себе в т.ч. виробництво екструдерів, прес-форм, машин для виробництва та відновлення пневматичних шин та інших машин для виробництва виробів з ґуми або пластмасс
Факт отримання позивачем послуг за вказаними договорами та їх подальше використання позивачем у його господарській діяльності підтверджується копіями актів приймання - здачі виконаних робіт, затвердженими керівниками підприємств-контрагентів (а.с.60-62), видатковими накладними, виданими на адресу контрагента-замовника, довіреностями на отримання ТМЦ (а.с.42-48), дослідженим в судовому засіданні розрахунку (а.с.63-75), довідкою перевірки позивач по взаємовідносинам з ДП «Красиловхіммаш»ВАТ «Красилівський машзавод»(а.с.52-55).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ “Промспецконсалтинг” мали реальний характер, придбані у ТОВ «Промспец консалтинг»послуги були використані позивачем у подальшій господарській діяльності, а висновки податкової інспекції про нікчемність договорів та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за придбаними послугами, які не пов'язані з власною господарською діяльністю є помилковими.
У пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, ст.ст. 1,4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, який несе персональну відповідальність з порушення правил ведення податкового обліку.
Суд звертає увагу на те, що податковим законодавством, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.
В судовому засіданні представник відповідача в силу положень ст.71 КАС України не надав суду доказів того, що на момент укладення договорів з позивачем ТОВ “Промспец Консалтинг” свідоцтво платника податку на додану вартість останнього на момент укладення спірних договорів було анульовано.
Інших доказів на підтвердження наявності факту обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по послугах отриманих від ТОВ “Промспец Консалтинг” на момент укладення договорів та видачі податкових накладних відповідачем в силу положень ст..71 КАС України суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.
Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та вважає його таким, що підлягає скасуванню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАС України .
Керуючись ст.ст.8-14,35,160-163,185-186 КАС України суд
постановив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Універсал-сервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення № 000152302 від 26.12.2011 року винесене Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 24.02.2012 року
Суддя Зоркіна Ю.В.