Справа № 2а/1770/4921/2011
08 лютого 2012 року 16год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача: ОСОБА_1,
представник відповідача: Троянчук Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м.Рівне
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2011р. №0056591744 про визначення податкового зобов'язання за платежем земельний податок у сумі 19281,50грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у суб'єкта малого підприємництва, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, відсутній обов'язок щодо сплати земельного податку за земельну ділянку, яка використовується ним у підприємницькій діяльності.
Під час розгляду адміністративної справи судом, за згодою позивача, здійснено заміну неналежного позивача - суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на належного - ОСОБА_3.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що ОСОБА_3 є суб'єктом малого підприємництва та в порядку, передбаченому Указом Президента України від 03.07.1998р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності та є платником єдиного податку. Відповідно до п.6 вказаного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю. У п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98" визначено, що суб'єкт малого підприємництва звільняється від плати (податку) на землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. У власності позивача знаходиться отримана на підставі договору купівлі-продажу земельна ділянка, яку, відповідно до положень ст.230 ЦК України та 134 ГК України, вона використовує для здійснення підприємницької діяльності, що передбачена у свідоцтві про сплату єдиного податку, а саме: здавання в найм нежитлових приміщень площею понад 100 кв.м. Факт сплати позивачем єдиного податку, який включає податок на земельну ділянку, не був перевірений ДПІ у м.Рівне та не був прийнятий до уваги, що призвело до безпідставного та неправомірного нарахування податкового зобов'язання. За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011р. №0056591744 про визначення гр.ОСОБА_3 податкового зобов'язання за платежем земельний податок у розмірі 19281,50грн. є протиправним та підлягає до скасування. Просив позовні вимоги задовольнити.
ДПІ у м.Рівне позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням. Зокрема, пояснив що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Вказав, що нарахування податковим органом ОСОБА_3 земельного податку було проведено відповідно до розділу XII Податкового кодексу України. Зазначив, що відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Відповідно до ст.ст.269, 270 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток, землекористувачі, а об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Підставою для нарахування земельного податку ОСОБА_3 є дані державного земельного кадастру. Відповідно до вказаних даних державного земельного кадастру за ОСОБА_3 зареєстровано на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2009р. земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Рівне, вул.Грушевського,77, площею 0,0726га. Цільове призначення вказаної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування адміністративно-фінансового центру. Відтак, податковим органом законно визначено ОСОБА_3, як власнику земельної ділянки, суму податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 19281,50грн. Вказав, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення форми "Ф" від 02.09.2011р. №0056591744 про визначення ОСОБА_3 податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 19281,50грн. (а.с.6).
Не погодившись із отриманим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його в адміністративному порядку. Рішеннями ДПА в Рівненській області про результати розгляду скарги від 03.11.2011р. №22089/25-16/447 скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, а прийняте ДПІ у м.Рівне податкове повідомлення-рішення від 02.09.2011р. №0056591744 - без змін (а.а.с.22-24).
Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на землю визначено відповідачем відповідно до належної позивачу на праві власності земельної ділянки площею 0,0726га.
Як встановлено судом, нормативна грошова оцінка належної позивачу землі становить у 2009р. - 689252,13грн., у 2010р. та у 2011р. - 729918,01грн. (а.а.с.32-33).
З врахуванням нормативної грошової оцінки ДПІ у м.Рівне було здійснено розрахунок сплати ОСОБА_3 податкового зобов'язання із земельного податку за 2009-2011 роки в загальній сумі 19281,50грн.
Суд не погоджується з такими висновками податкового органу.
У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 16.11.2001р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (а.с.9), перебуває на обліку як платник податків в органі державної податкової служби.
Відповідно до свідоцтв про сплату єдиного податку серії 3 №НОМЕР_1, серії Є №НОМЕР_2 та серії Ж №НОМЕР_3 ОСОБА_3 у 2009-2011 роках перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку й звітності та була платником єдиного податку за видом діяльності: здавання в найм нежитлових приміщень площею понад 100 кв.м (а.а.с. 10-12).
27.04.2009р. між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (реєстровий №979), згідно з яким позивач отримала у власність земельну ділянку площею 0,0726га, розташовану у м.Рівне, вул.Академіка Грушевського, 77, цільове призначення - для будівництва та обслуговування адміністративно-фінансового центру, кадастровий номер 5610100000:01:030:0120 (а.с.8).
Право власності позивача на обумовлену земельну ділянку підтверджується також державним актом на право власності на земельну ділянку від 08.09.2009р. серії ЯЗ №210394 (а.с.7).
Отримавши всі документи та дозволи на будівництво адміністративно-фінансового центру, позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, розпочала будівництво центру, що підтвержується договором генпідряду від 07.09.2009р. №07/09-09 (а.а.с.52-54), дозволом на виконання будівельних робіт від 08.10.2009р. №1133 (а.с.64), довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 та актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в (а.а.с.65-98).
23.11.2010р. вищевказаний закінчений будівництвом об'єкт прийнято в експлуатацію, що підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 23.11.2010р. №464 (а.а.с.13-14).
10.02.2011р. позивач на дане приміщення отримала свідоцтво про право власності серії САС № 589067 (а.с.15).
Упродовж 2009р. - 2010р. розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку було врегульовано Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. №2535-XII (далі - Закон №2535-XII), а починаючи з 01.01.2011р. - Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до вимог ст.2 Закону №2535-XII використання землі в Україні є платним, і плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Обов'язок по сплаті земельного податку вказаним Законом покладався на власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів.
Згідно з пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Разом з тим, абзацом п'ятим частини першої ст.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98 (далі -Указ №727/98) звільнено від сплати ряду податків і зборів (обов'язкових платежів) , у тому числі земельного податку, суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок.
У пункті 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. №507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98", в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що суб'єкт малого підприємництва звільняється від плати (податку) на землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Пунктом 1 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу ХІV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98 та абзаци шостий -двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92 застосовуються з урахуванням певних особливостей, а саме, абзацом г) підпункту 1 даного пункту визначено, що платники єдиного податку не є платниками такого податку, визначеного Податковим кодексом України, як земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
Таким чином, законодавством встановлені дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником плати (податку) за землю:
- перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку;
- земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, використовуються для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Аналогічне визначення містить Державний класифікатор України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р. №97, у якому підприємницька діяльність визначається, як самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Як вбачається зі свідоцтв про сплату єдиного податку, позивачу надавалося право провадити такі види діяльності, як здавання в найм нежитлових приміщень площею понад 100 кв.м. Доказів того, що позивач не здійснювала таких чи інших видів підприємницької діяльності відповідачем не здобуто і суду не надано.
Згідно з укладеними договорами оренди нежитлових приміщень №1/10 від 15.12.2010р., №2/10 від 15.12.2010р., №3/10 від 15.12.2010р. та актами прийому-передачі приміщень в найм (оренду) від 15.12.2010р. та від 01.01.2011р. (а.а.с.18-21, 55-63) частина приміщень за адресою: м.Рівне по вул.Грушевського, 77, які належать ОСОБА_3 та розташовані на земельній ділянці, що в даному випадку стала об'єктом оподаткування, передавалися позивачем у строкове платне володіння, обумовленим вказаними договорами наймачам.
Оскільки операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг, а орендна плата включає в себе відповідний прибуток орендодавця, операції з оренди за визначенням є підприємницькою діяльністю.
Фіксація у свідоцтвах про сплату єдиного податку, які видавалися податковим органом позивачу, такого виду діяльності як здавання в найм нежитлових приміщень площею понад 100 кв.м., свідчить про те, що такий вид діяльності для позивача є основним.
Зважаючи на це, а також на те, що Указ №727/98 не містить будь-яких застережень чи приміток, за яких суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, буде сплачувати плату (податок) за землю, платник єдиного податку не є платником земельного податку при здаванні в оренду земельної ділянки.
Відповідно, ОСОБА_3 згідно з Указом №727/98 та з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98" №507 від 16.03.2000р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, звільнена від сплати земельного податку.
Зважаючи на те, що, ОСОБА_3, укладаючи вищевказані договори оренди діяла як суб'єкт підприємницької діяльності, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, нарахування останньому податковим органом земельного податку є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства.
Та обставина, що земельна ділянка згідно з державним актом належить на праві власності ОСОБА_3 як фізичній особі, а не як суб'єкту підприємницької діяльності, не вказує на відсутність зв'язку володіння такою земельною ділянкою з господарською діяльністю, оскільки ст.80 ЗК України та пп.14.1.34 п.14.1 ст.14 ПК України обмежують коло суб'єктів права власності на землю, визначаючи, що такими на землі приватної власності є громадяни та юридичні особи.
Враховуючи вказане обмеження та вимоги до документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002р., в редакції постанови №1019 від 12.11.2008р., реєстрація права власності на земельну ділянку за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, або фізичною особою - підприємцем, не передбачена. Разом з тим, для використання земельної ділянки у власній господарській діяльності фізичною особою не вимагається, щоб така ділянка була зареєстрована на праві власності саме за нею, і саме як за суб'єктом підприємницької діяльності чи приватним підприємцем.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ДПІ у м.Рівне є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990р.
Згідно до пп.54.3.3 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до п.286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Обов'язок самостійного визначення суми податкового зобов'язання окремих платників податків, який покладається на податкові органи нормами ПК України, повинен був реалізовуватися з дотриманням вимог іншого чинного законодавства, зокрема і Указу №727/98.
Оскільки сума податкового зобов'язання із земельного податку від сплати якого ОСОБА_3 звільнена в силу використання земельної ділянки у підприємницькій діяльності та поширення на неї дії Указу №727/98, самостійно визначена відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням, таке податкове повідомлення-рішення є незаконним.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.098.2011р. №0056591744 про визначення податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 19281,50грн., а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 02.09.2011р. №0056591744 про визначення податкового зобов'язання за платежем земельний податок у сумі 19281,50грн.
Присудити на користь позивача ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.