Справа № 2а/1770/5175/2011
03 лютого 2012 року 16год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Баглика В.С., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивач: не прибула,
представник позивача: ОСОБА_1,
представники відповідача Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України: Горбенко Л.А., Каверін С.М.,
відповідач: старший інспектор прикордонної служби 2-го відділення ІПС ВПС "Пархоменкове" Львівського прикордонного загону Дунець О.П.,
представник третьої особи: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_6 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради
до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, старшого інспектора прикордонної служби 2-го відділення ІПС ВПС "Пархоменкове" Львівського прикордонного загону капітана Дунець Оксани Петрівни
про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_6 звернулася з адміністративним позовом в інтересах малолітньої дочки - ОСОБА_7, до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, 2-го відділення ІПС ВПС «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, старшого інспектора прикордонної служби 2-го відділення ІПС ВПС «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону капітана Дунець Оксани Петрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач просила суд: визнати нечинним та скасувати рішення старшого інспектора прикордонної служби 2-го відділення ІПС ВПС «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону капітана Дунець О.П. від 13.11.2011р. про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який не досяг 16-річного віку (серія УС №000123); відновити порушене право на виїзд з України (перетинання державного кордону) громадянину, який не досяг 16-річного віку, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. у супроводі матері - ОСОБА_6, без згоди та супроводу другого з батьків; зобов'язати відповідача 1 внести інформацію у відповідну базу даних про надання позивачу та її дочці дозволу на перетинання державного кордону.
У ході розгляду справи судом за згодою позивача допущено заміну первинного відповідача - 2-ге відділення ІПС ВПС «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, на належного відповідача - Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що 13.11.2011р. при перетинанні державного кордону України ОСОБА_7, 01.10.010р.н., було відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України, про що прийнято оспорюване рішення. Вказане рішення вмотивоване тим, що матір'ю дитини ОСОБА_6 не пред'явлено довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (під час виїзду за кордон у супроводі одинокої матері). Позивач вважає таке рішення незаконним, оскільки її дочка народилася на території Чеської Республіки поза шлюбом. Тобто, позивач є одинокою матір'ю, отримує відповідну соціальну допомогу від держави. У виданому Чеською Республікою свідоцтві про народження у графі «батько дитини» внесено прочерки, тобто відсутні відомості про батька дитини. Реєстрація народження ОСОБА_7 відбулася не за нормами Сімейного кодексу України, а за правилами, які встановлені Чеською Республікою. Зважаючи на те, що народження дитини та реєстрація її народження відбулися на території Чеської республіки, то вимога відповідача про надання довідки є недоцільною, незаконною та такою, яку не можливо виконати. Органи РАЦС України не мають жодної можливості видати довідку, яку вимагала державний інспектор прикордонної служби, оскільки актовий запис про народження дитини в Україні відсутній. На звернення до Відділу РАЦС Рівненського міського управління юстиції про отримання відповідної довідки позивач отримала відмову, оскільки актові записи про народження знаходяться в Чеській республіці. Вказали, що незаконним рішенням державного інспектора прикордонної служби порушено права малолітньої дочки позивача. Просили позов задовольнити повністю.
Представник третьої особи не заперечила проти виїзду дитини ОСОБА_7 за кордон та пояснила суду, що органи РАЦС України не уповноважені видавати у даному випадку довідку, яку вимагала відповідач, оскільки народження дитини зареєстровано у Чеській Республіці.
Представники відповідача, Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, та відповідач, старший інспектор прикордонної служби 2-го відділення ІПС ВПС «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону капітан Дунець О.П., у судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема, пояснили суду, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення від 13.11.2011р. про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянину України, який не досяг 16-річного віку (серія УС №000123), відповідачем прийнято правомірно та в межах наданих повноважень. При прийнятті такого рішення старший інспектор прикордонної служби керувалася Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.1995р. №57. Інформації від органів РАЦС України, або від органів РАЦС Чеської Республіки щодо порядку здійснення запису про батька дитини позивачем під час перетину кордону інспектору пред'явлено не було. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 13.11.2011р. старшим інспектором прикордонної служби 2-го відділення ІПС ВПС «Пархоменкове» Львівського прикордонного загону капітаном Дунець Оксаною Петрівною було прийнято рішення (серія УС №000123) про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку, яким відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_7, що перетинала державний кордон у супроводі матері ОСОБА_6 (а.с.40-42).
Згідно з вказаним рішенням причиною відмови стало те, що під час здійснення прикордонного контролю матір'ю дитини ОСОБА_6 не було пред'явлено довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька дитини, відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері)
Як вбачається зі свідоцтва про народження, виданого 06.10.2010р. відділом РАЦС міського округу Плзень 3 м.Плзень Чеської Республіки, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Плзень Чеської Республіки. Матір'ю дитини є ОСОБА_6, що народилася у м.Рівне ІНФОРМАЦІЯ_2., батько дитини у вказаному свідоцтві не зазначений (а.а.с.10, 13).
ОСОБА_7 є громадянином України, що підтверджується довідкою про реєстрацію особи громадянином України Посольства України в Чеській Республіці від 12.10.2010р. №61313/19-536-723 (а.с.12).
З талону реєстрації за місцем проживання вбачається, що ОСОБА_7 зареєстрована у АДРЕСА_1 (а.с.11).
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Відповідно до ч.3 ст.313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994р. N3857-XII (далі - Закон N3857-XII).
Відповідно до ст.3 Закону N3857-XII правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
На виконання вимог вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995р. №57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила №57).
Пунктом 2 Правил №57 визначено перелік документів, що дають право перетинання громадянами України державного кордону, якими, зокрема є:
1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
2) дипломатичний паспорт;
3) службовий паспорт;
4) проїзний документ дитини;
5) посвідчення особи моряка;
6) посвідчення члена екіпажу.
У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
Пункт 4 Правил №57 передбачає, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків здійснюється у разі пред'явлення одного з таких документів або їх нотаріально засвідчених копій:
свідоцтва про смерть другого з батьків;
рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
Стаття 135 Сімейного кодексу України передбачає порядок провадження у Книзі реєстрації народжень запису про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене.
Суд приймає посилання позивача на ту обставину, що органи РАЦС України не мають правових підстав видати їй як матері довідку про народження дитини із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, оскільки реєстрація народження дитини відбулася у Чеській Республіці.
Проте, зазначені посилання не вказують на неправомірність дій старшого інспектора прикордонної служби у момент перетину позивачем з дитиною державного кордону України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003р. №661-IV (далі - Закон №661-IV) органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право його перетинання (ст.20 Закону).
Таким чином, відповідачем правомірно при виїзді за кордон України громадянина України, ОСОБА_7, яка не досягла 16 років, у супроводі матері, вимагалася довідка про народження дитини, видана відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, оскільки пред'явлення такої довідки передбачено Правилами №57.
У ході судового розгляду встановлено, що позивачем під час перетину державного кордону було пред'явлено старшому інспектору прикордонного контролю лише свідоцтво про народження дитини ОСОБА_7, видане органом РАЦС Чеської Республіки.
Однак, свідоцтво про народження дитини, в якому замість прізвища, імені та по батькові будь-якого з батьків зазначено прочерки, не належить до документів, які згідно з чинним законодавством України, дають право іншому з батьків на виїзд за кордон з дитиною.
Відповідь відділу ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції від 16.12.2011р. №41-02-08-03-84 (а.с.105), та довідка про відомості, внесені до Книги реєстрації актів цивільного стану розпорядження Міністерства внутрішніх справ №207/2011, Зводу законів параграф 25, в редакції з подальшими положеннями від 05.01.2012р., видана відділом РАЦС м.Плзень (а.а.с.107-108), на які посилається позивач, бути отримані нею вже після спроби перетину кордону та прийняття відповідачем оспорюваного рішення, а також після відкриття провадження у даній адміністративній справі.
У момент перетину кордону 13.11.2011р. вказані документи як можливі аналоги довідці, передбаченій Правилами №57, відповідачу надані не були.
Тобто, здобути будь-яку інформацію про порядок внесення у Книгу реєстрації народжень відомостей про батька ОСОБА_7, а також про відсутність правових підстав у органів РАЦС України видати позивачу обумовлену довідку, відповідач у даному випадку не мала жодної можливості.
Відповідно до ст.14 Закону №661-IV, громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення.
Таким чином, відповідачем правомірно, за наявності законних підстав та в межах наданих повноважень, було прийнято рішення від 13.11.2011р. (серія УС № 000123) про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку.
Зважаючи на те, що відповідачем право ОСОБА_7 на виїзд з України (перетинання державного кордону) не було порушено чи обмежено, то і підстави для відновлення такого права відсутні.
Щодо ж позовної вимоги про надання дозволу на виїзд з України громадянину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1., яка не досягла 16-річного віку, у супроводі матері - ОСОБА_6, без згоди та супроводу другого з батьків, то надання такого дозволу не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак, вказана вимога до задоволення Рівненським окружним адміністративним судом не підлягає.
Вимога до відповідача 1 щодо внесення інформації у відповідну базу даних про надання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дозволу на перетинання державного кордону також не підлягає до задоволення.
Відповідно до п.13 Правил №57 під час здійснення прикордонного контролю уповноважені службові особи підрозділу охорони державного кордону використовують бази даних Держприкордонслужби про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені та втрачені паспортні документи, а також інші передбачені законом бази даних. Інформація про громадян, яким уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби або Головою Державної прикордонної служби надано дозвіл на перетинання державного кордону, вноситься до відповідної бази даних.
Тобто, інформація про перетин державного кордону громадянами України вноситься до бази даних за умови надання дозволу на перетинання державного кордону.
Зважаючи на те, що на момент розгляду даної справи судом ОСОБА_7 уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби або Головою Державної прикордонної служби не надано дозволу на перетинання державного кордону, то підстави для внесення такої інформації до баз даних відсутні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивач не довела ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваного рішення доказана повністю.
Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради до Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, старшого інспектора прикордонної служби 2-го відділення ІПС ВПС "Пархоменкове" Львівського прикордонного загону капітана Дунець Оксани Петрівни про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.