Рішення від 11.11.2011 по справі 2-1067/11

Справа № 2-1067/11

Категорія 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2011 р. Ленінський районний суд міста Севастополя в складі

головуючого судді - Лушнікова В.Ф.,

при секретарях - Галій О.В., Коршак І.В., Бойко І.Ю.,

розглянувши|розгледівши| у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання право власності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому вказує, що 01.07.2010 року уклала з відповідачами договір, за яким подарувала належну їй квартиру АДРЕСА_1. Просить визнати недійсним договір дарування та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 посилаючись на те, що при укладенні угоди її волевиявлення не було вільним, оскільки відповідач навмисно ввела її в оману відносно угоди, її наслідків, в момент здійснення угоди вона не могла давати об'єктивну оцінку того, що відбувається про що відповідач розуміла.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідачі та їх представник позов не визнали в повному обсязі, пояснивши, що при укладенні договору дарування волевиявлення між сторонами було вільним, під час укладення договору ОСОБА_1 не скаржилась на стан здоров'я, добровільно збирала необхідні документи для оформлення правочину, особисто їх підписувала, точно описує день, коли відбувалась угода, тому немає підстав вважати, що правочин здійснений під впливом омани.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1 на підставі права власності за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу 02.03.2007р. за реєстровим номером 488.

01.07.2010 року був укладений договір дарування за яким ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 і ОСОБА_2 по Ѕ частки кожній цілу квартиру АДРЕСА_1

26.08.2010р. квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради за ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Позивачем заявлено, що підставою недійсності договору дарування є його вчинення під впливом помилки (ст. 229 ЦК України), яка виразилась в тому, що відповідач скористався її довірою та навмисно вів її в оману відносно угоди, її наслідків, та розумів, що в момент здійснення угоди вона не могла давати об'єктивну оцінку того, що відбувається.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні, пояснили, що їм стало відомо з телефонних розговорів з ОСОБА_1, що вона переписала свою квартиру на внучку, про що жалкує, адже у неї є син і як тепер бути з ним вона не знає.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що йому стало відомо про те, що мати ОСОБА_1 переписала квартиру на внучку і колишню дружину і для його це було несподіванкою.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що знає ОСОБА_1 особисто, оскільки надавала їй допомогу вдома. В день коли мала статися угода вона була у ОСОБА_1, яка повідомила їй, що збирається їхати щоб оформити договір дарування квартири на внучку, була весела, чисто вдягнута та причепурилася.

З матеріалів справи вбачається, що за даними електронної бази заяви ОСОБА_1 зареєстрованої не значиться, про що свідчить відповідь Ленінського районного відділу Управління МВС України в місті Севастополі і це спростовує пояснення її представника, що вона зверталась за допомогою. Згідно довідки Севастопольської міської психіатричної лікарні ОСОБА_1 не знаходиться під наглядом психіатру, за медичною допомогою не зверталась.

Відповідно квитанцій, які долучені до матеріалів справи, оплату за користування квартирою АДРЕСА_1 здійснює відповідач у справі ОСОБА_2

Щодо обставин введення ОСОБА_1 в оману, суд вважає недоведеними, оскільки договір дарування вчинявся у нотаріуса, який вияснював дарувальнику дійсний намір щодо його майна і роз'яснював права і обов'язки, тому ОСОБА_1 розуміла всі істотні умови договору і не заперечувала проти його укладення. Суд вважає, що доказів введення ОСОБА_1 в оману немає, і навпаки дослідженими докази підтверджується її добровільність у здійсненні угоди з даруванням квартири.

Крім того, аналіз зібраних доказів в їх сукупності, свідчать про те, що спірний договір дарування відповідає вимогам чинного законодавства, тому немає підстав для визнання цього договору недійсним.

На підставі ст. 203, 215 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним, визнання право власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя