м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого судді Марчук В. Т.
суддів Литвинюк І.М., Міцнея В.Ф.
при секретарі Скрипник С.В.
за участю представника відповідача Прокопця Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод»про зобов'язання внести зміни до трудової книжки про підстави звільнення та стягнення вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України у зв'язку з вступом на військову службу за контрактом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 02 грудня 2011 року,-
В липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Машзавод»про зобов'язання внести зміни до трудової книжки про підстави звільнення та стягнення вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України у зв'язку з вступом на військову службу за контрактом в розмірі двохмісячної середньої заробітної плати в сумі 5571 грн.
Посилався на те, що 04.04.2011 року він був звільнений з роботи у ТОВ «Машзавод»у зв'язку з вступом на військову службу за контрактом.
У його трудовій книжці відповідачем був зроблений запис за №16 від 04.04.2011 року, наказ №26/2 від 04.04.2011 року (п.3 ст.36 КЗпП України) про його звільнення у зв'язку з призовом на військову службу, що не відповідає наданому йому повідомленню з Чернівецького міського військкомату в частині підстав для звільнення.
Крім того, у відповідності до вимог ст.44 КЗпП України та ст.21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»він мав право на виплату вихідної допомоги у зв'язку з вступом на військову службу за контрактом, однак у виплаті такої допомоги відповідачем йому було відмовлено.
Просив зобов'язати ТОВ «Машзавод»внести зміни до трудової книжки про підстави його звільнення; стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу згідно ст.44 КЗпП України у зв'язку з вступом на військову службу за контрактом в розмірі двохмісячної середньої заробітної плати в сумі 5571 грн. та судові витрати.
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 02.12.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Машзавод»про стягнення вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України у зв'язку з вступом на військову службу відмовлено.
Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 13.02.2012 року в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Машзавод»про зобов'язання внести зміни до трудової книжки про підстави звільнення відмовлено.
На вказане вище рішення суду першої інстанції від 02.12.2011 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Посилається на необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального та процесуального права.
Просив рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 02.12.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу при звільненні у зв'язку з вступом на військову службу у встановленому чинним законодавством розмірі та зобов'язати відповідача змінити запис у трудовій крижці про звільнення з запису «звільнений у зв'язку з призовом на військову службу»на запис «звільнений у зв'язку з вступом на військову службу».
Зазначене вище додаткове рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 13.02.2012 року позивачем ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції від 02.12.2011 року -без змін.
При цьому, колегія суддів виходить з наступного:
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Машзавод»про стягнення вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України у зв'язку з вступом на військову службу, суд першої інстанції виходив з того, що з 22.05.2008 року вихідна допомога при призові або вступі на військову службу чи направленні на альтернативну (невійськову) службу законодавством не передбачена.
Такі висновки суду першої інстанції є по суті правильними.
Відповідно до ст.44 КЗпП України (в редакції Закону №1356-XIV від 24.12.1999 року) передбачалось, що у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36), працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше двомісячного середнього заробітку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військового обов'язку і військової служби»від 11.05.2007 року №1014-V внесено зміни до ряду законодавчих актів України, зокрема у Кодексі законів про працю України у статті 44 слова та цифри «у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - не менше двомісячного середнього заробітку»виключено. Пунктами 75 та 96 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»28.12.2007 року №107-VI внесено зміни у Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу»та Кодекс законів про працю України.
Зокрема, частину першу статті 21 вказаного Закону викладено в такій редакції: «громадянам України, які звільняються з роботи у зв'язку з призовом або прийняттям на військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат».
Текст статті 44 КЗпП України викладено в такій редакції: «При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 75 та 96 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, станом на 04.04.2011 року, тобто на день припинення трудового договору, діяли норми ст.44 КЗпП України (із змінами, внесеними згідно із Законом №1014-V від 11.05.2007 року) та ст.21 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(в редакції від 01.01.2007 року), якими не передбачалась будь-яка виплата працівникові вихідної допомоги при його звільненні з роботи у зв'язку із вступом на військову службу за контрактом.
За таких обставин, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення вихідної допомоги у зв'язку з вступом на військову службу.
Згідно абз.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»№12 від 24.10.2008 року рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.
Відповідно до абз.7 п.4 вказаної Постанови Пленуму не можуть бути об'єктом апеляційного оскарження судові рішення, якщо вони судом не ухвалювались.
Оскільки судом першої інстанції 02.12.2011 року не ухвалювалось рішення в частині позовних вимог про зобов'язання внести зміни до трудової книжки про підстави звільнення, а ухвалене 13.02.2012 року судом першої інстанції додаткове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалось, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в цій частині не може бути предметом апеляційного розгляду.
Крім того, як вбачається із долученої до справи копії трудової книжки ОСОБА_2, відповідачем в добровільному порядку внесено до неї зміни про підстави звільнення позивача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у рішенні від 02.12.2011 року.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 02.12.2011 року ухвалено з дотриманням вимог ст.213 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: підпис Марчук В.Т.
Судді: підпис Литвинюк І.М.
підпис Міцней В.Ф.