Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
07.02.2012 р. Справа № 2а-7895/11/1470
11:00
Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Асафової О.Д.,
представника позивача: ОСОБА_1 -дов. №05-254/05 від 20.01.2012,
відповідача: ОСОБА_2 -паспорт НОМЕР_3 від 28.10.10,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомЖовтневий районний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, вул. Металургів, 8,Миколаїв,54050
доОСОБА_2, АДРЕСА_1
простягнення незаконно отриману допомогу в сумі 4991,58 грн.,
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача надміру виплаченої допомоги по безробіттю за період з січня по вересень 2010 в сумі 4991,58 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про реєстрацію відповідача суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідач про той факт, що вона була у період з січня по вересень 2010 року фізичною особою-підприємцем заперечувала.
Під час розгляду справи, позивач підтримав доводи, викладені у адміністративному позові.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 07.02.2012 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
У відповідності з ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.
Згідно припису ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Одним з обов'язків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
14.01.2010 до Жовтневого районного центру зайнятості в пошуках роботи звернулася громадянка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка с.Котлярево, з заявою про надання статусу безробітного (арк.спр.10).
21.01.2010 ОСОБА_2 був наданий статус безробітної, з 21.01.2010 призначена допомога по безробіттю на підставі п. 1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
В той же час, громадянин ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Жовтневому районному центру зайнятості, маючи статус безробітного, та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, не повідомив позивача про те, що з 29.05.2002 відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (арк.спр.12), чим порушив вимоги ч.2 ст.36 Закону №1533-ІІІ, в частині обов'язку своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ст.1 Закону України №803-ХІІ, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Тобто, у період з січня по вересень відповідач був працевлаштований і в той же час був зареєстрований як безробітний, і отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: допомогу по безробіттю, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства праці та соціального захисту населення №307 від 20.11.2000 (п.5.5, 6.14), не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Між тим, відповідач за період з січня по вересень отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача (допомогу по безробіттю) на суму 4991,58 грн., про що свідчить довідка позивача (арк.спр.11). Відповідачем сума матеріальної допомоги в сумі 4991,58 грн. не повернута.
У відповідності з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.
04.08.2010 Жовтневим РЦЗН була прийнята претензія №05-1340/05 про повернення матеріальних виплат по безробітній ОСОБА_2 (арк.спр.13).
Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Жовтневим районним центром зайнятості склала 4991,58 грн.
Надані у судовому засідання відповідачем докази свідчать про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 за судовим рішенням від 27.10.2009 лише 20.09.2011.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач своїм правом скористався, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.71, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, ІНН НОМЕР_2) на користь Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, вул.Металургів, 8, м.Миколаїв, 54050 (р/р 37177001000490 в ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, одержувач: Жовтневий РЦЗ, МФО 826013, код ЄДРПОУ 22441377) 4991,58 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з січня по вересень 2010 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 10 лютого 2012 року