Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
30.11.2011 р. Справа № 2а-6315/11/1470
м.Миколаїв
14:35
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Асафової О.Д.,
представника позивача: ОСОБА_1 -дов. №16441/01 від 16.12.2010,
представника відповідача: ОСОБА_2 -дов. №16/1100 від 17.10.2011,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Миколаївська, 17,Миколаїв,54018
доПАТ "Ощадбанк" в особі ТВБВ № 10014/0187 філії - МОУ ПАТ "Державний Ощадбанк України", вул. Космонавтів, 55,Миколаїв,54059
простягнення надмірно сплачені кошти в сумі 17622,27 грн.,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача надмірно сплаченої суми пенсії в розмірі 17622,27 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за період з 01.06.2002 по 30.06.2009 на рахунок пенсіонерки ОСОБА_3 перераховувались пенсійні виплати на загальну суму 24717,27 грн. 17.02.2009 філія - Міське відділення №8351 ВАТ «Державний ощадний банк України»повідомило управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва, що виплата пенсій з рахунку пенсіонера ОСОБА_3 проводиться за довіреністю більше року. 03.11.2009 на рахунок Пенсійного фонду було повернуто залишок коштів з рахунку ОСОБА_3 в сумі 7095,00 грн. Залишок переплаченої пенсії становить 17622,27 грн., які відповідач має сплатити.
Відповідач проти позову заперечує (а.с.30), посилаючись на те, що переплата пенсії гр.ОСОБА_3 виникла не внаслідок порушення банком п.14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 (надалі -Порядок №1596), тобто несвоєчасного повідомлення про отримання гр.ОСОБА_3 пенсії за довіреністю понад 1 рік, не є підставою для стягнення сум переплати з відповідача за даним позовом, оскільки законодавство покладає обов'язок повідомляти органи, що призначають пенсії про зміни умов, що впливають на виплату пенсій, спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплат, саме на пенсіонера.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 30.11.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
В період з 26.09.2009 по 25.12.2009 позивачем проведено перевірку своєчасності зарахування пенсії на поточні та карткові рахунки одержувачів та порядку виплати пенсій та грошової допомоги філією -Міське відділення №8351 ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ТВБВ №10014/0187 філії -МОУ Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України».
За наслідками перевірки, позивачем складено акт №67 від 31.12.2009 (а.с.4-8), яким встановлено, що на рахунок НОМЕР_1, відкритий на ім'я громадянки ОСОБА_3, до 04.06.2009 перераховувались суми нарахованої пенсії. 15.05.2002 гр.ОСОБА_3 отримала дозвіл на виїзд на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим була знята з реєстраційного обліку за місцем проживання в Україні. Згідно виписки банка, з 05.06.2002 виплата сум пенсій з цього рахунку проводилась згідно довіреності. Друга довіреність була оформлена 27.02.2006 строком на три роки. Інформація про те, що кошти з рахунку НОМЕР_1 отримувались по довіреності надана банком лише 17.02.2009, що є порушенням п.14 Порядку №1596 та п.1 ст.7 Договору №15 від 05.01.2010. В результаті чого, за період з 01.06.2002 по 10.06.2009 на рахунок НОМЕР_1 Пенсійним фондом було перераховано загальну суму 24717,27 грн. На виконання листа Пенсійного фонду №16027/07 від 20.10.2009, кошти, що знаходилися на рахунку гр.ОСОБА_3 в розмірі 7095,00 грн. були 03.11.2009 повернуті банком на рахунок Пенсійного фонду.
Залишок переплаченої пенсії у сумі 17622,27 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Стаття 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», положення якого з 01.01.2004 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, передбачала обов'язок пенсіонерів повідомляти органи, що призначають пенсії про зміну умов, що впливають на виплату пенсій, спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплат. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодовувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду, відповідно до ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Громадянка ОСОБА_3, що отримувала пенсію (в тому числі шляхом надання довіреності іншій особі на отримання пенсійних виплат) в Ощадбанку, в порушення своїх обов'язків, не повідомила орган ПФУ про виїзд у 2002 році на постійне місце проживання за кордон.
Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003, який набрав чинності з 01.01.2004 (надалі -Закон №1058-IV), передбачено, що пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються Законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Суд погоджується з позицією відповідача, що контроль за виконанням пенсіонерами вищевказаних вимог щодо щорічного поновлення заяв про виплату пенсій за довіреністю до компетенції банку не входить.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закон№1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно п.14 Порядку №1596, в редакції, що діяла до 04.12.2008, якщо суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються з поточного рахунка більше як один рік уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідний орган Пенсійного фонду або орган праці та соціального захисту населення.
В період виникнення та існування спірних правовідносин, діяв, укладений сторонами договір №32 від 03.01.2006, параграф 1 статті 7 якого не встановлював строків, на протязі яких банк мав повідомляти Пенсійний фонд про отримання пенсіонером пенсії за довіреністю більше як один рік (а.с.81 зворотній бік).
Постановою Кабінету Міністрів України №1016 від 19.11.2008, яка набрала чинності з 04.12.2008, до п.14 Порядку №1596 були внесені зміни, згідно яких, якщо сума пенсії та грошової допомоги одержується за довіреністю більше, як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідний орган Пенсійного фонду не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини.
На виконання вказаної норми Порядку №1596, відповідач листом від 17.02.2009 повідомив Пенсійний фонд про обставини отримання пенсії гр.ОСОБА_3 При цьому, вже після отримання повідомлення банку, позивач продовжував перераховувати на рахунок гр.ОСОБА_3 пенсію 05.03.2009, 03.04.2009, 05.05.2009 та 04.06.2009 в загальному розмірі 2198,5 грн. (а.с.74).
05.01.2010 між сторонами укладено Договір №15, параграф 1 статті 7 якого передбачає, що банк зобов'язаний повідомити орган Пенсійного фонду про одержання пенсії та грошової допомоги за довіреністю більше, як один рік, не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини (а.с.42).
Таким чином, обов'язок банка повідомляти Пенсійний фонд про отримання пенсії та грошової допомоги за довіреністю більше, як один рік, виник у банків з 04.12.2008, а в період виникнення та існування спірних правовідносин, між сторонами не існувало домовленості стосовно строків, на протязі яких банк має повідомляти Пенсійний фонд про вищевказані обставини.
Крім того, Закон №1058-IV, і зокрема, стаття 106, яка передбачає відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб, не містить норми, яка б надавала позивачу право стягувати з банка виплачену останнім пенсію, у разі недотримання ним приписів п.14 Порядку №1596.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по справі відсутні, тому їх розподіл судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.11, 71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 05 грудня 2011 року.