13 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-5252/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу Держкомзему в Ульянівському районі про визнання неправомірними відповідей та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу Держкомзему в Ульянівському районі про визнання неправомірними відповідей та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що нею у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", до відділу Держкомзему в Ульянівському районі подано запити щодо надання земельно-кадастрової характеристики земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 користувачем якої вона є, а також стосовно видачі ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 Відповідачем протиправно відмовлено у наданні запитуваної інформації, у зв'язку чим позивачка, з урахуванням доповнень та уточнень (а.с. 64 - 66) просить суд:
- визнати неправомірною відповідь в.о. начальника відділу Держкомзему в Ульяновському районі Манесик К.І. за №693 від 09.08.11;
- визнати неправомірною відповідь начальника відділу Держкомзему в Ульяновському районі Мелезгінова Ю.В. від 20.09.11;
- зобов'язати начальника відділу Держкомзему в Ульяновському районі Мелезгінова Ю.В. надати земельно-кадастрову характеристику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 станом на 1987 рік, 2007 рік та на 16.09.2011 р.;
- зобов'язати начальника відділу Держкомзему в Ульяновському районі надати копію Державного акта на землю, виданого на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2;
- зобов'язати Мелезгінова Ю.В. надати можливість ознайомитись з книгою реєстрації Державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.
У судове засідання позивачка не прибула, подавши заяву про розгляду справи без її участі.
Відповідач у судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. У письмових запереченнях позов не визнав, стверджуючи, що підставою для відмови у наданні запитуваної позивачкою інформації став той факт, що вона стосувалася іншої особи - ОСОБА_2 Посилаючись на відповідність оскаржуваних відповідей вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", просив суд у позові відмовити.
Частиною 4 статті 122 КАС України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини.
Позивачка ОСОБА_1 09.08.11 звернулася до відділу Держкомзему в Ульяновському районі з запитом, у якому на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" просила підтвердити факт видачі ОСОБА_2 державного акта на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, серія ЯК №813392, виданого 25.12.09, та надати його копію, в іншому разі спростовувати факт видачі, оскільки дана інформація має значення для вирішення її порушених прав у суді. (а.с. 79)
Листом №693 від 09.08.11 відділ Держкомзему в Ульяновському районі, посилаючись на ч.3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", повідомив, що не в змозі надати запитувану інформацію. (а.с. 80).
ОСОБА_1 16.09.11 звернулася до відділу Держкомзему в Ульяновському районі з заявою, у якій на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" просила надати земельно-кадастрову характеристику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земельної ділянки, грошову оцінку земельної ділянки, державну реєстрацію, облік кількості та якості землі станом на 1987 рік, станом на 2007 рік та станом на сьогоднішній день. (а.с. 5)
Листом №852 від 20.09.11 відділ Держкомзему в Ульяновському районі повідомив, що власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 являється громадянин ОСОБА_2. Посилаючись на п.4 ч.1 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", повідомив, що не в змозі надати інформацію про земельно-кадастрову характеристику вказаної земельної ділянки. (а.с. 8).
Не погоджуючись з наданими відповідями, позивачка звернулася до суду з даним позовом. Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" (надалі -Закон).
Згідно зі статтею 1 Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Порядок оформлення запитів на інформацію передбачений статтею 19 Закону, згідно з якою запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Частиною 1 статті 20 Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Як передбачено частинами 2-5 статті 22 Закону, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачка, реалізуючи своє право доступу до інформації за інформаційним запитом, мала право отримати достовірну та повну інформацію або мотивовану відмову, передбачену статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Вбачається, що листами №693 від 09.08.11 та №852 від 20.09.11 відповідач фактично відмовив позивачці у задоволенні її запитів на інформацію, при цьому на навівши обставин, які передбачені частиною 1 статті 22 Закону.
Згідно зі статтею 23 Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень - не довів, що його відмова, як розпорядника інформації, у задоволенні запитів позивачки на інформацію, поданих 09.08.11 та 16.09.11, прийнята у відповідності з вимогами частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому відповіді відповідача на вказані запити №693 від 09.08.11 та №852 від 20.09.11 слід визнати неправомірними.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачці земельно-кадастрову характеристику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 станом на 1987 рік, 2007 рік та на 16.09.11, копію Державного акта на землю, виданого на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, а також надати можливість позивачці ознайомитися з книгою реєстрації Державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Згідно зі статтею 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Статтею 196 Земельного кодексу України передбачено, що державний земельний кадастр включає: а) кадастрове зонування; б) кадастрові зйомки; в) бонітування ґрунтів; г) економічну оцінку земель; ґ) грошову оцінку земельних ділянок; д) державну реєстрацію земельних ділянок; е) облік кількості та якості земель.
Відповідно до статті 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Статтею 204 Земельного кодексу України передбачено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.
Наразі порядок ведення державного земельного кадастру регламентується відповідним Положенням, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 №15. Згідно з пунктом 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого вказаною постановою, державний земельний кадастр ведеться Держкомземом та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Пунктом 7 цього Положення передбачено, що до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.03 №174, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.03 за №641/7962, затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель.
Як передбачено підпунктом 13.6 пункту 13 вказаного Тимчасового порядку, відомості про зміст державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі, особливі умови угод та інші відомості, які торкаються прав особи, надаються лише власникам (користувачам) земельних ділянок та уповноваженим ними особам, судовим, слідчим органам, які мають у впровадженні справи, пов'язані з земельними ділянками та/або їх власниками (користувачами).
Згідно з абзацом 8 підпункту 1.2 пункту 1 вказаного Тимчасового порядку, Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.
Пунктом 1 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.09 №1021, передбачено, що Книга записів є документом, який є власністю держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.00 №1619 затверджено Порядок виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів. Згідно з абзацом 16 пункту 5 вказаного Порядку підготовка та надання земельно-кадастрової інформації на замовлення, відомостей з бази даних державного земельного кадастру здійснюється державними органами земельних ресурсів на платній основі.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що для отримання земельно-кадастрової характеристики земельної ділянки, відомостей з бази даних державного земельного кадастру чинним законодавством встановлено особливий порядок, який передбачає зокрема оплату відповідних послуг державних органів земельних ресурсів та можливість доступу до цих даних (про зміст державного акта на право власності на земельну ділянку) лише визначених категорій осіб, і доказів додержання цього порядку позивачкою суду не надано, тому суд не вбачає підстав для задоволення її позову у цій частині.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачці можливість ознайомитися з книгою реєстрації Державних актів на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, то матеріали справи не містять доказів звернення позивачки з відповідною заявою до відповідача про надання їй можливості ознайомитися з дим документом, який є власністю держави, та того, що відповідач протиправно відмовив їй у цьому. Оскільки позивачкою не доведено порушення своїх прав протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, тому у задоволенні позову у цій частині також належить відмовити.
Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачці здійснені нею судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 36 грн.
Підстав для звернення постанови суду до негайного виконання не знайдено.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною відповідь відділу Держкомзему в Ульяновському районі №693 від 09.08.11.
Визнати неправомірною відповідь відділу Держкомзему в Ульяновському районі №852 від 20.09.11.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1 грн. 36 коп.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш