Іменем України
07.03.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ЛЕСКА В.В., ЧУЖІ Ю.Г.
при секретарі МОЛНАР Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачки за зустрічним позовом Чорноголівська сільська рада Великоберезнянського району Закарпатської області, про визнання права власності на будівлю, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великоберезнянського районного суду від 29 вересня 2011 р., -
01.02.2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Мотивувала тим, що вона орендувала земельну ділянку площею 0,015 га за адресою АДРЕСА_1, на якій розташована належна позивачці будівля кафе-магазину. Рішенням Чорноголівської сільської ради від 15.11.2009 р. № 197 позивачці надано право викупу ділянки. Однак, вільно користуватися земельною ділянкою та реалізувати своє право на її викуп позивачка не може, позаяк приблизно у 2007 р. ОСОБА_2 незаконно, без будь-яких дозвільних документів установив на ділянці огорожу, яку влітку 2010 р. замінив на капітальну, і унеможливив доступ до частини ділянки. Виконком сільради пропонував ОСОБА_2 знести огорожу, однак, той не бажає цього робити. Посилаючись на ці обставини та на положення ст.ст. 152, 158 ЗК України, позивачка просила усунути їй перешкоду в користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши ОСОБА_2 демонтувати незаконно встановлену огорожу.
ОСОБА_2 14.03.2011 р. звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання права власності на будівлю. Зазначав, що рішенням від 19.03.1993 р. № 17 Виконкому Чорноголівської сільської ради було дозволено продаж будівлі колишнього спортзалу школи гр-нам ОСОБА_3 і ОСОБА_4, будівлю було оцінено у 96720,00 карбованців, що їх позивач у грудні 1993 р. сплатив до каси сільради. На даний час квитанція про сплату цих коштів відсутня, але факт сплати коштів можуть підтвердити свідки. Тому позивач є добросовісним набувачем будівлі спортзалу за адресою АДРЕСА_1. Потім будівля перейшла у користування ОСОБА_5, який зі згоди ОСОБА_2 у 2005 р. передав будівлю в користування ОСОБА_1 Остання в подальшому незаконно заволоділа будівлею, де потім обладнала кафе-магазин «Зустріч». Крім того, відповідачка не є власницею земельної ділянки і така була передана їй у користування без погодження із сусідами та встановлення кола осіб, які можуть претендувати на ділянку. ОСОБА_1 також не навела достатніх даних про те, які саме створюються перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Посилаючись на ці обставини, на норми ст.ст. 316, 325, 328 ЦК України, позивач просив визнати за ним право власності на будівлю спортзалу за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 29.09.2011 р. первісний позов задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоду в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 шляхом демонтування незаконно встановленої огорожі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 38,50 грн., в решті первісного позову та у зустрічному позові - відмовлено.
ОСОБА_2 порушує в апеляції питання про скасування рішення суду та ухвалення рішення - про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного. Вважає, що суд не встановив обставини справи, необґрунтовано відмовив йому в позові, тоді як докази, необхідні для визнання права власності апелянта на нерухоме майно, у справі є.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, яка апеляцію не визнала, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до такого.
Задовольняючи первісний позов і відмовляючи в зустрічному, суд першої інстанції виходив із необхідності захисту цивільного права ОСОБА_1 та із необґрунтованості й недоведеності зустрічного позову ОСОБА_2 Висновки суду вірні, ґрунтуються на законі та відповідають обставинам справи.
У справі встановлено наступне:
витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 578465, виданим 19.05.2003 р. Великоберезнянським районним підприємством технічної інвентаризації, стверджується факт належності ОСОБА_1 нежитлової будівлі магазину-кафе за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 7);
Чорноголівська сільська рада Великоберезнянського району рішенням від 20.09.2005 р. № 12 надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,015 га, яка знаходиться під належними їй будівлями і спорудами кафе-магазину «Зустріч» за адресою АДРЕСА_1 (колишня будівля спортзалу), рада вирішила матеріали відведення ділянки оформити в оренду строком на два роки з наступним викупом (а.с. 11);
на підставі належно укладеного договору оренди землі від 07.05.2009 р., узгодивши попередньо межі ділянки, Чорноголівська сільська рада надала в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,015 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8-9, 12);
рішенням від 15.11.2009 р. № 197 Чорноголівська сільська рада надала ОСОБА_1 дозвіл на викуп земельної ділянки площею 0,015 га за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування кафе-магазину «Зустріч» (а.с. 13);
з акту обстеження земельної ділянки від 22.12.2010 р. комісією, утвореною розпорядженням Чорноголівського сільського голови, що було здійснене у присутності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 14), складеного до акту ситуаційного плану, з експлікації земельної ділянки (а.с. 10), фотографій на а.с. 35, 36, 43, інших матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, будучи незгодним із конфігурацією та межами наданої у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, встановив капітальну глуху огорожу з оцинкованої бляхи висотою 2 м і довжиною 2,8 м по межі орендованої ОСОБА_1 земельної ділянки із дорогою (відтинок довжиною 2,8 м по лінії «А-Б»), чим унеможливив ОСОБА_1 доступ до частини земельної ділянки та обслуговування будівлі, документів на підтвердження своєї правоти ОСОБА_2 не надав;
06.05.2011 р. Чорноголівська сільська рада і ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки із розстроченням платежу, рада продала земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 150 кв. м за адресою АДРЕСА_1 із кадастровим номером 2120887201:02:001:0001, за яку протягом одного року належить внести платежі, до повної їх сплати ділянка перебуває в користуванні у ОСОБА_1 (а.с. 116-121);
постановою Великоберезнянського районного суду від 24.05.2011 р., що набрала законної сили 06.06.2011 р. і враховується за правилами ст. 61 ч. 3 ЦПК України, у адміністративній справі № 2-а-252/11 за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_6 до Чорноголівської сільради і КП «Великоберезнянське РБТІ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_1, про визнання протиправними та скасування рішення виконкому сільради, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, реєстрації права власності на нежитлову будівлю, договору оренди земельної ділянки, дій по складанню протоколу узгоджувальної комісії сільради і рішення про надання дозволу на продаж земельної ділянки встановлено, що:
- на підставі рішення Виконкому Чорноголівської сільради від 19.03.1999 р. № 17 «Про продаж приміщення старого фіззалу» договір купівлі-продажу не укладався, письмових доказів сплати ОСОБА_2 коштів за придбання приміщення немає, позивачі не оформили і не набули права власності на це майно;
- станом на січень 2003 р. позивачі не володіли спірним приміщенням спортзалу школи, а тому підстав, які б перешкоджали ухваленню рішення та оформлення права власності на майно за ОСОБА_1 у Чорноголівської сільради не було, позивачами не доведено, що цим зачеплені їхні права чи охоронювані законом інтереси;
- наявні матеріали підтверджують право власності ОСОБА_1 на будівлю, ані правових, ані фактичних підстав для позбавлення її права власності - не встановлено;
- позивачі не доведи, що вони є власниками або землекористувачами спірної земельної ділянки, тому договір оренди землі від 07.05.2009 р., відповідні рішення і дії сільради прав, свобод чи інтересів позивачів не порушують, підстав для визнання неправомірними таких договору, актів і дій - немає.
Відповідно до ЦПК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст. 3 ч. 1, ст. 15 ч. 1); особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст.ст. 10, 11, 57-61); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215).
ОСОБА_1 правомірно набула у власність нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1, а також набула в користування належну до будівлі земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 150 кв. м, після чого уклала відповідний договір купівлі-продажу. Неправомірним установленням глухої огорожі по межі зазначеної земельної ділянки створено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні землею, обслуговуванні будівлі. Ці обставини не спростовані, протилежного - не встановлено, а посилання позивача за зустрічним позовом на неправомірність набуття та оформлення ОСОБА_1 у користування та/або у власність відповідного майна - безпідставні та ґрунтуються на припущеннях. Доказів щодо прав ОСОБА_2 на спірне приміщення, а також на згадану земельну ділянку у справі немає, не може слугувати таким і рішення Виконкому Чорноголівської сільради від 19.03.1999 р. № 17 (а.с. 23), якому вже давалася оцінка судом у адміністративній справі і яке, крім іншого, приймалося щодо «ОСОБА_3 та ОСОБА_4», а не щодо ОСОБА_2 Оскільки факти придбання нерухомого майна за договором та його оплати підтверджуються відповідними документальними доказами, показання свідків щодо цього не є належними та допустимими доказами (ст.ст. 58, 59 ЦПК України), тому посилання ОСОБА_2 на такі показання, його клопотання про виклик свідків - значення не мають. Таким чином, доказів порушення цивільних прав ОСОБА_2 у справі немає, він не має підстав вимагати захисту права, що не виникло, шляхом пред'явлення до ОСОБА_1 вищезазначеного позову.
В силу вимог ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 11-16, 316-318, 321, 328, 377, 386, 391, 396, 397, 415 ЦК України, ст.ст. 78-80, 90, 93, 95, 116, 120, 122-126, 152, 153 ЗК України, право власності, рівно як і фактичне володіння, користування майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності, користування не встановлена судом; набуте відповідно до закону право землекористування та/або право власності на землю підлягає захисту, власник ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відтак, рішення суду першої інстанції правильне по суті, доводи апеляції цього не спростовують. Помилкове зазначення в резолютивній частині рішення про частковість задоволення первісного позову на правильність вирішення спору про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою несільськогосподарського призначення площею 150 кв. м із кадастровим номером 2120887201:02:001:0001, що розташована за адресою АДРЕСА_1, не впливає, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. ОСОБА_2 належить усунути перешкоду шляхом демонтажу глухої огорожі довжиною 2,8 м по межі вищезазначеної земельної ділянки. Передбачених законом підстав для задоволення зустрічного позову, позбавлення ОСОБА_1 права власності суд не мав. За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляцію слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Великоберезнянського районного суду від 29 вересня 2011 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскар жена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді