01.03.2012 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого - Машкаринця І.М.
суддів - Гошовського Г.М., Дідика В.М.
з участю прокурора - Міцовди К.Д.
захисника- ОСОБА_1
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Мукачівського району та адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 грудня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Станово Мукачівського району Закарпатської області, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, не судимого, громадянина України,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
На підставі п. «г» ст.1 Закону України « Про амністію у 2011 році» ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8194 грн. матеріальної та 60000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 30 жовтня 2008 року близько 23 год.30 хв., керуючи по дорученню автомобілем марки «Фіат 230 L», д.р.з. НОМЕР_1, на ділянці автодороги «Мукачево-Рогатин» (10 км+190 м) поблизу с.Пістрялово Мукачівського району Закарпатської області, порушив вимоги пунктів 1.10, 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, не забезпечив безпеки дорожнього руху, не витримав безпечний інтервал між керованим автомобілем та велосипедистом ОСОБА_4, який, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, рухався на велосипеді в попутньому напрямку, вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_4, який від одержаних травм помер наступного дня в лікарні.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку та закриття провадження в справі за відсутністю в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
На обгрунтування своїх доводів захисник посилається на упередженість та необ»єктивність досудового та судового слідства.
Захисник, зокрема, вказує на фальсифікацію слідчим протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_2, необ»єктивність висновків проведених по справі судово-автотехнічних експертиз, для проведення яких експертам були надані завідомо недостовірні вихідні дані, що обумовили помилковість експертних висновків про наявність у водія ОСОБА_2 технічної можливості уникнути зіткнення з потерпілим ОСОБА_4, піддає сумніву достовірність висновку судово-медичної експертизи щодо можливої траєкторії руху велосипедиста ОСОБА_4, який перебував у стані сильного алкогольного сп»яніння, безпідставне задоволення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка ним частково була відшкодована сім»ї загиблого під час досудового слідства.
При цьому апелянт вказує також на допущені слідчим порушення права обвинуваченого ОСОБА_2 на захист, яким заява про відмову від захисника була писана під наполяганням та диктовку слідчого. Окрім того слідчий не ознайомив ОСОБА_2 з матеріалами кримінальної справи при закінченні досудового слідства.
В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, вказує, що суд безпідставно постановив щодо останнього обвинувальний вирок, звільнивши його від призначеного покарання, тоді як кримінальна справа щодо ОСОБА_2, який досяг 60-річного віку, підлягала закриттю із звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст.1 Закону України » Про амністію у 2011 році», про що підсудний заявив відповідне клопотання під час судового розгляду.
З цих підстав прокурор просить вирок скасувати, звільнивши ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності внаслідок вказаного акта амністії, закривши провадження в справі.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника , який підтримав подану ним в інтересах засудженого ОСОБА_2 апеляцію, думку прокурора про необгрунтованість апеляції захисника та задоволення апеляції державного обвинувача, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція захисника частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які належно оцінені судом, кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст.286 КК України є правильною.
Зокрема, висновками проведених у справі судово-автотехнічних експертиз стверджено, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди були дії водія ОСОБА_2, який під час обгону велосипедиста ОСОБА_4 не витримав безпечний боковий інтервал, внаслідок чого передньою частиною автомобіля вчинив наїзд на потерпілого.
Доводи апеляції захисника засудженого щодо необ»єктивності цих експертних висновків із-за неправильно встановлених досудовим і судовим слідством і наданих для експертного дослідження вихідних даних щодо механізму даної ДТП, колегія суддів вважає непереконливими.
Як убачається з матеріалів справи повторна та додаткова комісійні судово-автотехнічні експертизи проводились з урахуванням додаткових вихідних даних про механізм пригоди, отриманих при проведенні 8.09.2009 року та 11.05.2010 року повторного відтворення обстановки і обставин даної ДТП з участю засудженого, а 8.09.2009 року і з участю його захисника, від яких не надійшло жодних заяв і зауважень з приводу цих слідчих дій ( т.2, а.с.-17-20, 131-138).
На підставі проведених досліджень і розрахунків експерти прийшли до обґрунтованого висновку про технічну неспроможність вихідних даних, за яких велосипедист ОСОБА_4 «вильнув» вліво на відстань 1 м 84 см в момент, коли автомобіль під керування ОСОБА_2 знаходився від нього на віддалі до 2,2 м ( т.2, а.с.-208), чим спростовуються доводи апеляції засудженого про відсутність у засудженого технічної можливості уникнути наїзду в разі такої неадекватної поведінки велосипедиста.
За висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 смерть потерпілого настала внаслідок тяжких тілесних ушкоджень, отриманих в дорожньо-транспортній події, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 за участю водія ОСОБА_2, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що допущені засудженим порушення Правил дорожнього руху знаходяться в безпосередньому причинному зв»язку з наслідками і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України.
Як убачається з матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_2 як підозрюваному роз»яснювались його процесуальні права, в тому числі мати захисника та порядок реалізації цього права, проте ця особа виявила бажання здійснювати захист своїх прав самостійно, про що свідчить його власноручний підпис в протоколі про відмову від захисника ( т.1, а.с.118-120).
Жодних даних, які б свідчили про наявність у засудженого будь-яких психічних вад або іншим чином викликали сумнів у його психічній повноцінності та могли служити підставою для визнання обов»язкової участі захисника при провадженні досудового слідства, матеріали справи не містять.
З протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред»явлення йому матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 31.10.2008 року протягом 2 год.30 хв. ознайомився з матеріалами однотомної кримінальної справи, жодних доповнень і зауважень не мав ( т.1, а.с.-134).
За таких обставин колегія суддів не може визнати обґрунтованими доводи захисника засудженого ОСОБА_2 про порушення права останнього на захист та на ознайомлення з матеріалами справи при закінченні досудового слідства.
Враховуючи, що висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді судом всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для скасування вироку та закриття провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу вказаного злочину колегія суддів не знаходить.
Водночас обґрунтованим є доводи апеляції прокурора про наявність підстав для закриття справи внаслідок звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії.
Відповідно з ст.6 Закону України « Про амністію у 2011 році» підлягають звільненню від кримінальної відповідальності особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи щодо яких не розглянуті судами.
Засуджений ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг 60-річного віку, чинив тяжкий злочин з необережності у тверезому стані та не залишав місця події, а тому є суб»єктом амністії відповідно до п.«г» ст.1 Закону «Про амністію у 2011 році», про застосування якої в судовому засіданні подав заяву, яку, до речі, підтримав і його захисник - адвокат ОСОБА_1(т.3, а.с.-33).
Разом з тим, визнавши наявними всі умови для застосування амністії, суд безпідставно постановив щодо ОСОБА_2 обвинувальний вирок, звільнивши його від призначеного покарання, тоді як вказана особа підлягала звільненню від кримінальної відповідальності внаслідок вказаного акта амністії.
За таких обставин вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню із звільненням його від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії, а провадження в справі закриттю.
З цих підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляція захисника - частковому задоволенню в частині скасування оскарженого вироку.
Керуючись ст.ст.365 та 366 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляцію прокурора задовольнити.
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати.
На підставі п. «г» ст.1 Закону України « Про амністію у 2011 році» звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу щодо нього провадженням закрити.
Судді: