Іменем України
06.03.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Фазикош Г.В.
з участю секретаря : Козакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ “Євро-Гарант” на заочне рішення Берегівського районного суду від 12 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ “Євро-Гарант” про визнання недійсною, угоди № 103516 від 17 липня 2010 року, стягнення суми вступного внеску та відшкодування моральної шкоди, -
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вищезазначеним позовом та як на підставу своїх вимог посилалась на те, що 17.07.2010 року між нею та ТзОВ “Євро-Гарант” було укладено угоду, згідно якої упродовж 10 днів повинна була отримати грошові кошти в сумі 50000 гривень, після сплати вступного внеску в розмірі 2100 гривень. Дана угода укладена під дією тяжкої обставини та застосування нечесної підприємницької практики. Коли б спеціалісти ТзОВ “Євро-Гарант” роз'яснили положення угоди, обставини отримання грошових коштів, та наслідки здійснення даного правочину, не погодилась би на підписання подібної угоди. Скориставшись наявними в неї тяжкими наслідками та використовуючи нечесну підприємницьку діяльність, яка ввела її в оману з метою спонукання до підписання угоди на невигідних умовах та маючи умисел на не видавання обіцяних грошей, а лише скористатися залученим початковим внеском, ТзОВ “Євро-Гарант” було спричинено їй моральну шкоду. Із цих підстав і просила задовольнити позовні вимоги.
Заочним рішенням Берегівського районного суду від 12 вересня 2011 року задоволено позовні вимоги.
ТзОВ “Євро-Гарант” подало апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відхилення позовних вимог. При цьому посилається на те, що рішення суду є неправосудним, оскільки має місце порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального законодавства.
У судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, але повідомлені, належним чином про час та місце судового розгляду. Хоч заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Проте з рішенням суду першої інстанції не можна погодитись, а тому таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що угоду № 103516 від 17.07.2010 року про надання послуг із придбання товару вартістю 50000 гривень укладено саме між ОСОБА_1 та ТзОВ “Євро-Гарант”. Що свідчить про використання нечесної підприємницької практики.
Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи, і не ґрунтується на вимогах норм чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 і ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Та згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
А звідси, цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених, чи оспорюваних іншою особою (відповідачем), /ч.1 ст. 118 ЦПК України/.
Таким чином, сторонами в цивільній справі є, особи, які перебувають між собою в матеріальних правовідносинах, у яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого, і матеріально-правовий спір між якими є предметом судового розгляду.
Виходячи зі змісту угоди № 103516 від 17 липня 2010 року про надання послуг з оформлення Угоди та включення Замовника до Спілки Учасників програми “Євро-Гарант”, така укладена між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством “Євро-Захід” ТзОВ “Євро-Гарант”, а не між ОСОБА_1 та ТзОВ “Євро-Гарант” як про це зазначив, суд і позивачка, /а.с. 7/.
Та на підставі п. 1.4 Статуту ДП “Євро-Захід” ТзОВ “Євро-Гарант”, дане підприємство є юридичною особою, користується правами й виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, має розрахунковий та валютні рахунки, круглу печатку з власною назвою. А згідно п. 1.6 цього Статуту, підприємство несе відповідальність відповідно до діючого законодавства за результати своєї господарської діяльності, /а.с. 110-112/.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності цивільного процесу, особа, яка бере участь у справі (сторона), розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивачка ОСОБА_1 звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсною, угоди № 103516 від 17 липня 2010 року, відповідачем зазначила ТзОВ “Євро-Гарант”, яке не являлось стороною даної угоди. А звідси, останнє не є належним відповідачем у правовідносинах по даній угоді, а тому й не може нести відповідальність за іншу юридичну особі.
Пред'явлення ОСОБА_1 такого позову, свідчить про безпідставність позовних вимог до юридичної особи, яка не перебуває з нею в матеріальних правовідносинах по даній угоді, у яких суб'єктивному праву одного відповідає суб'єктивний обов'язок іншого.
Задовольняючи позовні вимоги до ТзОВ “Євро-Гарант”, судом першої інстанції не звернуто увагу на дані обставини, що призвело до покладення відповідальності із встановлених правовідносин на особу, яка не є належним відповідачем. Дане порушення призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвалене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зважуючи на вищезазначене та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
апеляційну скаргу ТзОВ “Євро-Гарант” - задовольнити.
Заочне рішення Берегівського районного суду від 12 вересня 2011 року, скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_1 до ТзОВ “Євро-Гарант” про визнання недійсною, угоди № 103516 від 17 липня 2010 року, стягнення суми вступного внеску та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________