Іменем України
23.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Собослой Г.Г.,
суддів: Павліченко С.В., Куцин М.М.,
при секретарі - Калинич С.І.,
з участю - представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_3, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» про захист права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» про визнання права власності на нерухоме майно та часткове скасування свідоцтва про право на спадщину, -
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом, мотивуючи тим, що згідно договору дарування укладеного 28 липня 2006 року між ним та його батьком ОСОБА_5 йому на праві приватної власності належить Ѕ частка житлового будинку під літ.«А» загальною площею 151,7 кв.м. із господарськими спорудами та літньої кухні під літ.«Ж», яка використовується ОСОБА_6 як житловий будинок.
Відповідачка незаконно оформила за собою право власності на будівлю під літ.«Ж», який використовує як житловий будинок і право власності на Ѕ частку якого належить йому на підставі правовстановлюючих документів.
Згідно акту введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.12.2007 року № 448 спірну будівлю під літ.«Ж» було введено в експлуатацію та оформлено за ОСОБА_3 і його було позбавлено права власності на Ѕ частку житлового будинку. На підставі незаконного рішення комітету Ужгородської міської ради від 10.12.2007 року № 448 відповідачкою було виготовлено свідоцтво про право власності від 10.12.2007 року та зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода».
Посилаючись на вказані обставини та вимоги ст.ст.321, 368, 369, 382, 383, 386, 391 ЦК України ОСОБА_1 просив визнати недійсним акт введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 від 06.12.2007 року затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.12.2007 року, визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.12.2007 року № 448 про прийняття в експлуатацію та оформлення у власність житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, визнати недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_3 від 10.12.2007 року на житловий будинок АДРЕСА_1 та скасувати його реєстрацію КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» та усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні житловим будинком під літ.«Ж» в АДРЕСА_1.
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, виконавчого комітету Ужгородської міської ради, КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» мотивуючи тим, що жодного об'єкту, зокрема, під літ.«Ж» у свідоцтві не значиться, що такий об'єкт взагалі не існував і не входив до складу спадкового майна і не переходив у спільну власність спадкоємців, що стверджується технічним паспортом спірного домоволодіння, виготовленим у 1989 році. Рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 26.12.1991 року № 270 її чоловікові ОСОБА_7 дозволено провести будівництво літньої кухні та інших об'єктів у дворі домоволодіння і на підстав цього рішення ОСОБА_7 здійснив будівництво цієї кухні. Згодом ОСОБА_7 перебудував вказану літню кухню у житловий будинок, що стверджується довідкою КП «БТІ м.Ужгород» від 22.11.2007 року № 4924 і після його смерті позивачка, як спадкоємиця на підставі виданого нотаріусом свідоцтва від 15.11.2007 року про право на спадщину за заповітом у встановленому законом порядку оформила право власності на цей будинок, отримавши відповідне свідоцтво про таке право із присвоєнням будинку № 99-А.
Згідно рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26.03.1997 року № 47 ОСОБА_7 передано у приватну власність частину земельної ділянки розміром 0,10 га спірного домоволодіння, на якій розташовані збудована ним літня кухня під літ.«Ж», а згодом перебудований з нею житловий АДРЕСА_1.
У свідоцтві про право на спадщину за заповітом, за яким ОСОБА_5 отримав у власність Ѕ частину домоволодіння перейшла у власність і збудована та належна ОСОБА_7 літня кухня під літ.«Ж» у подальшому ОСОБА_5 передав на підставі договору дарування своєму синові ОСОБА_1.
Наявність свідоцтва про право ОСОБА_5 на спадщину за законом порушує її право власності на належний їй будинок № 99 «А» і створює перешкоди у розпорядженні ним.
Посилаючись на вказані обставин, просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та скасувати свідоцтво про право ОСОБА_5 на спадщину за заповітом, видане 17.06.2005 року в частині зазначення, щодо складу домоволодіння АДРЕСА_1 входить літня кухня під літ.«Ж».
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 грудня 2011 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_5, 17 червня 2005 року державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори в частині зазначення, що до складу домоволодіння АДРЕСА_1 входить літня кухня під літ.«Ж».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 17 грн., державне мито в розмірі 8, 50 грн. та витрат з оплати правової допомоги адвоката в розмірі 3 420 грн..
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки Ѕ частки зазначеної будівлі було успадковано спадкоємцями ОСОБА_8 - батьком ОСОБА_5 і виконавчий комітет Ужгородської міської ради не мав жодного права через власні рішення оформляти право власності на дане майно, як новозбудоване за ОСОБА_7 та відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4, які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
При постановленні рішення, суд першої інстанції констатував, що спадкодавець ОСОБА_7 в установленому законом порядку здійснив добудову літньої кухні під літ.«Ж», яку перебудував у житловий будинок на належній йому земельній ділянці, чим не порушив жодних прав іншого співвласника ОСОБА_8 і він став власником цих будівель. ОСОБА_3, до якої у відповідності до ст.1218 ЦК України перейшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті, оформила за собою право власності на вищезазначене майно. Наявність свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого на ім'я ОСОБА_5 і в якому зазначено, що до складу домоволодіння АДРЕСА_1 входить літня кухня під літ.«Ж» порушує право власності позивачки ОСОБА_3 на належний їй будинок № 99 «А» і створює перешкоди у розпорядженні ним, а тому в цій частині свідоцтво підлягає скасуванню.
Договір дарування від 28.07.2006 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в силу ст.215 ЦК України є нікчемним в частині зазначення щодо складу домоволодіння АДРЕСА_1 входить літня кухня під літ.«Ж» і визнання такого судом не вимагається.
Даний висновок суду не ґрунтується на фактичних обставинах справи і рішення суду постановлене всупереч вимогам ст.ст.212-215, 218, 321, 368, 369, 382, 383, 386, 391 ЦК України.
Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17 червня 2005 року спадкоємцем зазначеного у заповіті майна гр.ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_5 - син, і спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з Ѕ частини житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,10 га., що знаходиться у АДРЕСА_1 і спірної літньої кухні під літ.«Ж» (самовільно використовується як житловий будинок).
На підставі договору дарування від 28 липня 2006 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами із зазначенням спірної літньої кухні під літ.«Ж», і проведена реєстрація даного майна в КП «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода».
Скасовуючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_5 17 червня 2005 року в частині зазначення, що до складу домоволодіння АДРЕСА_1 входить літня кухня під літ.«Ж», суд в порушення вимог ст.33 ЦПК України не залучив до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_5 і вирішив питання про права і обов'язки його, який не був притягнутий до участі в справі.
При прийнятті рішення про введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.12.2007 року № 448 та оформлення у власність даного будинковолодіння за ОСОБА_3 порушеного цими рішеннями та позбавлено права власності ОСОБА_1, який на підставі вищезазначених договорів є власником Ѕ частки житлового будинку.
Таким чином, оспорювані рішення виконкому Ужгородської міської ради прийняті всупереч вимогам ст.ст.321, 386 ч.2, 383, 391 ЦК України, які призвели до позбавлення права власності на Ѕ частку житлового будинку підлягають скасуванню у зв'язку з цим підлягає визнанню свідоцтво про право власності ОСОБА_3 від 10.12.2007 року на житловий будинок АДРЕСА_1 недійсним і слід усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні, володінні та розпорядженні житловим будинком під літ.«Ж» як законному власнику.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідності до п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, яким позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а в зустрічному позові ОСОБА_3 слід відмовити із вищезазначених підстав.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.60, 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст.321, 368, 369, 382, 383, 386, 391 ЦК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 грудня 2011 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним акт введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 від 06 грудня 2007 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.12.2007 року.
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 10.12.2007 року № 448 про прийняття в експлуатацію та оформлення у власність житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_3.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 від 10.12.2007 року на житловий будинок АДРЕСА_1 та скасувати його реєстрацію Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода».
Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 та розпорядженні житловим будинком під літ.«Ж» в АДРЕСА_1
В зустрічному позові ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: