Справа № 230/273/2012
іменем України
14 березня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді - Славінської Н.Л.
при секретарі Бабиній І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей та на утримання дружини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому зазначила, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 29.07.2010 року. Від даного шлюбу вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно на кожну дитину, з часу звернення до суду і до досягнення ними повноліття, та на її утримання в твердій грошовій сумі - 200 грн. щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_4 трирічного віку, посилаючись на те, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, добровільної угоди щодо сплати аліментів між нею та відповідачем не досягнуто, а їй одній важко утримувати дітей, так як вона не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку. Відповідач є працездатним, тому може і повинен виконувати обов'язки по утриманню малолітніх дітей. Також просить стягнути понесені нею судові витрати в сумі 100 грн. на правову допомогу при зверненні в суд.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, посилаючись на ті самі обставини. Просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно на кожну дитину, з часу звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття, а також на своє утримання аліменти в сумі 200 грн. щомісячно до досягнення сином ОСОБА_4 трирічного віку, а також витрати на правову допомогу адвоката при зверненні в суд в розмірі 100 грн.
Відповідач ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення йому судових повісток про виклик у суд, які надсилалися йому за адресою, вказаною у позовній заяві, та за зареєстрованою адресою проживання, встановленою в порядку вимог ч.3 ст.122 ЦПК України (а.с.15,21-25). Про причини неявки в суд відповідач не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин чи розгляд справи у його відсутності від відповідача не надходило. Пропозиція суду, викладена в ухвалі від 17.01.2012 року, про надання заперечень на позовну заяву, відповідачем залишена без належного реагування.
Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Вирішуючи спір суд встановив, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29.07.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.3).
Від даного шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких в свідоцтвах про народження зазначений відповідач, а матір'ю - позивачка, що вбачається із свідоцтв про народження серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3 (а.с.4,7).
Протягом останнього часу, як відповідач залишив сім'ю, тобто з грудня 2011 року, він добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Діти сторін проживають з позивачкою та знаходяться на її утримання, що підтверджується довідкою виконкому Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с.6).
Доказів того, що відповідач є непрацездатним, або що він має постійне місце роботи та постійний дохід, відповідачем суду не подано, так як пропозиція суду про надання заперечень останнім проігнорована.
З пояснень позивачки в судовому засіданні вбачається, що відповідач працездатний, їздить на заробітки, має нерегулярний дохід.
Відтак, суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості забезпечувати на рівні з позивачкою інтереси дітей та їх утримання, тобто може надавати допомогу на утримання дітей, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, весь обсяг обов'язків, пов'язаних з утриманням дітей, покладений на позивачку, що ставить сторони у нерівні умови.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України.
Так, відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтями 180-182, 184, 191 СК України, передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У разі ухилення батьків від утримання дитини, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються судом у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При призначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Зазначений розмір, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно положень ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.212 ЦПК України, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що право позивачки на матеріальне утримання дітей з боку батька порушене та підлягає судовому захисту, суд приходить до висновку про те, що позов про стягнення аліментів на утримання дітей підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивачка наполягала на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей в повному об'ємі, тобто в розмірі по 400 грн. щомісячно на кожну дитину, зазначаючи, що сама несе обсяг витрат на утримання дітей, без участі відповідача, а відповідач від матеріального утримання дітей ухиляється.
Враховуючи, що усі обставини, які становлять предмет доказування, мають бути підтверджені визначеними у ч.2 ст.57 ЦПК України засобами доказування, суд вважає достовірно встановленими ті факти та обставини, які визнаються обома сторонами та підтверджуються письмовими доказами. Зокрема, що сторони мають спільних дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком яких в свідоцтвах про народження зазначений відповідач, а матір'ю - позивачка, що вбачається із свідоцтв про народження серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3, утримання яких є предметом даного спору, що діти з грудня 2011 року знаходяться на повному утриманні позивачки, що відповідач протягом вказаного часу добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач не приймає участі у матеріальному утриманні дітей з грудня 2011 року і весь обсяг обов'язків по утриманню дітей покладено на позивачку, то це ставить сторони у нерівні умови.
Тому, при визначенні розміру аліментів, суд вважає, що він повинен бути визначений у твердій грошовій сумі, оскільки позивачка наполягала, а відповідач не подав заперечень щодо визначення аліментів у такому розмірі.
Крім того, розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача, повинен бути визначений сумі 400 грн., щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16.01.2012 року, тобто з часу пред'явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення дітьми повноліття.
При цьому суд виходить також із захисту інтересів дітей, забезпечення одержання дітьми сторін коштів, необхідних для їх життєдіяльності, збереження того рівня життя, який діти мали б тоді, коли б утримувалися обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі якраз і забезпечить надійний захист інтересів дітей та отримання ними надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст.184 СК України).
Відповідно до ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Позивачка наполягає на стягненні на своє утримання коштів у розмірі 200 грн. на місяць, заперечень з приводу цього відповідачем не подано.
Тому, з врахуванням викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації на правову допомогу встановлюється законом.
Статтею 1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій по за судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відтак, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати на надання правової допомоги при зверненні в суд в сумі 100 грн. (а.с.5).
Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 107,30 грн. відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215,224-227,84,88 ЦПК України, на підставі ст.ст.84, 180-183, 191 СК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 (чотириста) гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16.01.2012 року і до їх повноліття, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 200 (двісті) гривень щомісячно, починаючи з 16.01.2012 року, до досягнення сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, трирічного віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на надання юридичної допомоги при зверненні в суд в сумі 100 (сто) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 107,30 грн.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя