Справа № 230/529/2012
Постанова
іменем України
12 березня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді - Славінської Н.Л.
за участю секретаря Бабиної І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби 2 взводу 2 батальйону ДПС полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві Сидоренка Андрія Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 19.01.2012 року серії ВС1 №157974,
ОСОБА_1 звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому зазначив, що 19.01.2012 року відповідачем щодо нього було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що о 13 годині 19.01.2012 року він, керуючи автомобілем Хонда Акорд з держномером НОМЕР_1, на перехресті вулиць Набережно-Хрещатицька та Боричів узвіз, проїхав перехрестя на заборонний жест регулювальника, і, на думку відповідача, порушив вимоги п.8.8.Б ПДР України, у зв'язку із чим відповідачем накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Проте, із вказаною постановою він не погодився, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Жодних порушень Правил дорожнього руху він не вчиняв. Відповідач не врахував його пояснень щодо того, що під час проїзду перехрестя вул. Набережно-Хрещатицька і Боричів узвіз жест регулювальника було змінено, коли керований ним автомобіль уже переїхав більшу частину перехрестя, а сам регулювальник, в порушення вимог ПДР, знаходився у частині дороги, яка не дозволяє його бачити усім учасникам дорожнього руху з трьох рядів, тому він мав право, відповідно до вимог п.п.8.10, 8.11, 16.5 ПДР України, закінчити проїзд перехрестя. На його прохання покликати свідків, котрі б посвідчили відсутність порушень з його боку, відповідач відмовив.
Крім того, відповідачем відмовлено йому у роз'ясненні прав і обов'язків, визначених ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України. В порушення п. 11.17 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідач склав постанову не розбірливим почерком і не друкованими літерами.
Також, при складанні постанови відповідач керувався статтею 14-1 та частиною 6 статті 258 КпАП України, які визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 19.01.2012 року серії ВС1 №157974, яка складена відповідачем щодо нього з численними порушеннями законодавства.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги. Просив скасувати постанову відповідача в справі про адміністративне правопорушення серії ВС1 №157974 від 19.01.2012 року про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, відповідно до якої на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., посилаючись на ті самі обставини, що і в позовній заяві. Зазначив, що при проїзді перехрестя керувався вимогами п.п.8.11. та 16.5.ПДР України, має великий водійський стаж, тому жодних порушень ПДР не допустив, пояснення в протоколі про адміністративне правопорушення писав зі слів відповідача, який не надав йому можливості викласти пояснення так, як він вважав за потрібне, а також не надав можливості зазначити, що відсутні свідки правопорушення.
Відповідач - інспектор дорожньо-патрульної служби 2 взводу 2 батальйону ДПС полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві Сидоренко А.В. в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду адміністративного позову був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення йому судової повістки (а.с.26), причини неприбуття в суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надходило, з пояснень (а.с.16), вбачається, що відповідач просить розглянути справу у його відсутності, тому суд, вислухавши думку позивача, вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідачем надіслано до суду заперечення на позовну заяву, викладені в формі пояснення, в яких він позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивачем було порушено вимоги ПДР, а саме: було здійснено рух на заборонний жест регулювальника 19.01.2012 року о 13 годині м. Київ на перехресті вулиць Набережно-Хрещатицька та Боричів узвіз, під час керування транспортним засобом Хонда Акорд з державним номерним знаком НОМЕР_1, у зв'язку із чим і було складено протокол про адміністративне правопорушення. На підставі протоколу про адміністративне правопорушення, при вивченні всіх матеріалів, врахування характеру вчиненого позивачем правопорушення, його особи, ступеню його вини, було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КпАП України та застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу, який не є максимальним за вказане правопорушення. Вважає, що постанова відповідає вимогам закону, є підставною та обґрунтованою. Хоча позивач і заперечує щодо обставин, які викладені в постанові про адміністративне правопорушення, але вони підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, копія якого була на місці вручена позивачу, йому було роз'яснено його права, повідомлено про час і місце розгляду протоколу, про що в протоколі є власноручний підпис позивача. Позивач був не позбавлений можливості надати пояснення, які власноручно записав в протоколі про адміністративне правопорушення. Обставини, викладені в постанові у справі про адміністративне правопорушення, відповідають дійсним обставинам, його дії відповідали нормам Закону як при складанні протоколу, так і при винесенні постанови. При розгляді справи про адміністративне правопорушення ним з'ясовано всі обставини та дотримано всіх вимог, що передбачені КпАП України, щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи спір суд встановив, що 19.01.2012 року в м. Києві на вул. Боричів узвіз, 13 ІДПС 2 взводу 2 батальйону ДПС полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві Сидоренком А.В. відносно позивача винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВС1 №157974, з якої вбачається, що 19.01.2012 року о 13 годині водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем у м. Києві по вул. Набережно-Хрещатицька, проїхав перехрестя із вказаної вулиці на вул. Боричів узвіз на заборонний жест регулювальника, в порушення вимог п.8.8. «б» Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України, за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.8).
Підставою для винесення вказаної постанови став розгляд відповідачем матеріалів про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії АА1 № 633727, що вбачається із заперечень відповідача, складений відповідачем щодо позивача 19.01.2012 року о 13 годині 05 хвилин в м. Києві на вул. Боричів узвіз,13, з якого вбачається, що того ж дня о 13 годині ОСОБА_1 в м. Києві на перехресті вулиць Набережно-Хрещатицька та Боричів узвіз, керуючи автомобілем, проїхав перехрестя на заборонний жест регулювальника, чим порушив вимоги п.8.8. «б» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КпАП України.
Свідки адміністративного правопорушення в протоколі не зазначені ні особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, ні особою, щодо якої складався протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст. 268 КпАП України, повідомлено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що стверджується його підписом в протоколі серії АА1 № 633727, другий примірник якого оглянуто в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 надано можливість надати пояснення по суті справи, де в відповідній графі останнім зроблено письмовий запис з приводу обставин справи про те, що він їхав, здійснював поворот направо і не помітив регулювальника. Відсутні записи ОСОБА_1 з приводу того, що йому відмовлено у залученні свідків правопорушення, що він вже проїхав перехрестя і регулювальник залишився позаду, тому він не бачив заборонного жесту регулювальника, про що стверджував позивач в адміністративному позові та в судовому засіданні.
При цьому, в постанові серії ВС1 №157974, що складалася на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, розкрита об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України. Оскаржувана постанова містить найменування посадової особи, яка винесла постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Таким чином, судом встановлено, що постанова, винесена відповідачем 19.01.2012 року серії ВС1 №157974 відносно ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.2 ст.122 КпАП України відповідає вимогам закону, оскільки, відповідно до вимог ст. 280 КпАП України, ґрунтується на повно з'ясованих обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: відповідачем з'ясовано, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене саме ч.2 ст.122 КпАП України, що ОСОБА_1 винен у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст.122 КпАП України, що він підлягає адміністративній відповідальності саме за ч.2 ст.122 КпАП України, та враховано обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, оскільки на позивача накладено мінімальне стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.122 КпАП України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач Сидоренко А.В. посилається на протокол серії АА1 № 633727 від 19.01.2012 року про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 19.01.2012 року, як на підставу для винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВС1 №157974.
При цьому доказів того, що вказаний протокол складений з порушенням вимог законодавства, що відповідачем докази отримані незаконним шляхом, або що ним при складанні протоколу перевищено його повноваження, чи щодо інших протиправних дій відповідача, позивач суду не надав, посилаючись на те, що дії працівника ДАІ при складанні протоколу не оскаржував.
Відтак, докази зазначених обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог - відсутні, а в даній справі не може розглядатися законність чи незаконність складеного щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки це питання не є предметом спору і виходить за межі заявлених позовних вимог, так як предметом спору є рішення у справі про адміністративне правопорушення, тобто постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
Встановленому судом факту відповідають адміністративно-правові відносини, що регулюються ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, ст.ст.280, 287, 289, 293 КпАП України.
Відповідно до ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування і до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена КАС України. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Проте, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Докази в адміністративному судочинстві мають бути належними та допустимими. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Суд може визнати протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.ст. 280, 287, 289, 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, та інше. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне із таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки судом встановлено, що постанова, винесена відповідачем 19.01.2012 року серії ВС1 №157974 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України і про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. відповідає вимогам законодавства, тому вона скасуванню не підлягає.
За вказаних обставин суд вважає, що право ОСОБА_1 на використання його конституційних прав у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача не порушено і судовому захисту не підлягає, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
При цьому, суд не приймає до уваги ствердження позивача, викладене в позовній заяві та підтримане в судовому засіданні про те, що відповідач не роз'яснив йому права, визначені ст.63 Конституції України та ст.268 КпАП України, а також відмовився залучити та зазначити свідків вчиненого правопорушення, оскільки позивачем не представлено доказів на підтвердження вказаних обставин.
Також, суд залишає по за увагою ствердження позивача, викладене в позовній заяві, про те, що постанова підлягає скасуванню внаслідок того, що ґрунтується на положеннях ст.ст.14-1 та 258 ч.6 КпАП України, які визнані Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 неконституційними. Вказане ствердження є безпідставним, оскільки вчинене позивачем порушення Правил дорожнього руху України фіксувалося за допомогою протоколу про адміністративне правопорушення, а не за допомогою спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі і мають функції фото- і кінозйомки чи відеозапису, що стверджував сам позивач в судовому засіданні і що вбачається із заперечень відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 171-2 КАС України, на підставі ст.ст.280, 283, 287, 289, 293 КпАП України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби 2 взводу 2 батальйону ДПС полку ДПС ДАІ ГУМВС України в м. Києві Сидоренка Андрія Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 19.01.2012 року серії ВС1 №157974 - відмовити.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: