Україна
21 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-3386/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Сагуна А.В.;
при секретарі -Мітіній І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Знам'янському районі Кіровоградської області про визначення розміру втраченого заробітку у зв'язку з втраченою працездатністю через нещасний випадок на виробництві, -
ОСОБА_1 ( в подальшому -позивач) звернулася в Кіровоградський окружний адміністративний суд із позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Знам'янському районі Кіровоградської області (в подальшому -відповідач), в якій, з урахування уточнень до позовних вимог (а.с.22-24), просив зобов'язати відповідача визначити розмір втраченого ним заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві, що потягнув втрату професійної працездатності на момент передачі особової справи позивача до відповідача 22.01.2001 у розмірі 295 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що у 1975 році працюючи у Знам'янському ПМК -144 отримав виробничу травму. У зв'язку із втратою працездатності роботодавець, невідомо з яких причин та розрахунків, призначив йому компенсаційні витрати із середнього заробітку, який позивач мав до ушкодження в сумі 39,73 грн., в той час як середня заробітна плата складала в радянських карбованцях 172 грн. 22.02.2001 року ПМК -144, на виконання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передав відповідачу його особову справу в якій суму втраченого заробітку на момент передачі справи складала 39,73 грн.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду від 30.09.2010 частково задоволено його позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Знам'янському районі Кіровоградської області, встановлено розмір втраченого заробітку станом на 22.02.2001 в сумі 169,80 грн. та зобов'язано відповідача провести перерахунок страхових виплат починаючи з 22.02.2001 відповідно до встановленого втраченого заробітку.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18.01.2011 рішення скасоване в задоволенні адміністративного позову відмовлено, в тому числі на підставі того, що вимога до відділення виконавчої дирекції Фонду про проведення перерахунку страхових виплат має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
В зв'язку із відсутністю документального підтвердження розміру заробітної плати на час отримання травми, позивач вважає, що розмір втраченого заробітку у зв'язку із втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, із урахуванням висновку МСЕК №3/3 від 10.01.2003, повинен складати 295 грн. = 118 х 5 : 2 ( де 118 грн. розмір мінімальної заробітної плати в Україні за лютий 2001 року).
Представником відповідача надано до суду письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог пославшись на те, що 25.06.2001 Знам'янським ПМК -144 передано до фонду справа потерпілого на виробництві ОСОБА_1, відповідно до якої сума відшкодування шкоди, на момент передачі справи, становила 38,73 грн. при 50% втрати працездатності. Страхові виплати було продовжено Фондом відповідно до переданих підприємством документів і в подальшому перераховувались згідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». До компетенції відповідача не відноситься визначення розміру втраченого заробітку потерпілим від нещасного випадку, перерахунок розміру відшкодувань при підвищені заробітної плати, до передачі справи відповідачу, повинен був здійснюватися адміністрацією підприємства ( а.с.46-48).
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та надали пояснення згідно позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову надавши пояснення згідно письмових заперечень.
Заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України розгляд зазначеного позову відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Судом встановлено, що позивач, працюючи на Знам'янській ПМК -144, отримав виробничу травму у 1975 році (а.с.14).
Підприємством сплачувалось позивачу виплати по відшкодуванню втраченого заробітку у розмірі 38,73 грн. (а.с 54, 68)
25.06.2001 Знам'янською ПМК -144, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»особову справу позивача передано до відповідача (а.с.55).
Постановою відповідача від 04.07.2001 продовжено виплату ОСОБА_1 раніше призначеної суми у розмірі 38,73 грн. ( а.с.65)., про що відповідачем, листом від 26.01.2010, повідомлено позивача, на його звернення (а.с.7).
Позивач не погодившись із сумою виплати звернувся до Знам'янського міськрайонного суду, рішенням якого від 30.09.2010 частково задоволено позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Знам'янському районі Кіровоградської області, встановлено розмір втраченого заробітку станом на 22.02.2001 в сумі 169,80 грн. та зобов'язано відповідача провести перерахунок страхових виплат починаючи з 22.02.2001 відповідно до встановленого втраченого заробітку.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 18.01.2011 рішення скасоване в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Апеляційним судом встановлено, що перевірка правильності нарахування сум, яка виплачувалася ОСОБА_1 роботодавцем - Знам'янською ПМК -144 не входить до компетенції відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Знам'янському районі (а.с.8-9)
Крім того, судом визначено що вимога до відділення виконавчої дирекції Фонду про проведення перерахунку страхових виплат має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі -Закон № 1105-XIV, від 23.09.1999) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування під нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Згідно пп.1,5 ч.3 Прикінцевих положень Закон № 1105-XIV, від 23.09.1999 ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги;
Передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.
Таким чином судом встановлено, що відповідач продовжив виплату позивачу раніше призначеної виплати у сумі яка була визначена і виплачувалась раніше роботодавцем Знам'янською ПМК -144.
Відповідно до роз'яснень Пленум Верховного Суду України в п. 1-2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" на підставі Закону № 1105-XIV від 23.09.1999 у вигляді страхових виплат відшкодовується шкода особам, які застраховані від нещасного випадку відповідно до цього Закону , та особам, право яких на отримання відшкодування шкоди, заподіяної їм унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, було встановлено раніше згідно з відповідним законодавством СРСР, Української РСР або України. Спори, що виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актом про нещасний випадок на виробництві (а.с.14) позивач, працюючи на Знам'янській ПМК -144, отримав виробничу травму у 1975 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК Української РСР (1963 року), у редакції, чинній на момент виникнення права в позивача на відшкодування шкоди, якщо працівникові у зв'язку з виконанням ним своїх трудових (службових) обов'язків заподіяно каліцтво або інше ушкодження здоров'я з вини організації або громадянина, зобов'язаних сплачувати за нього внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду в частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров'я пенсії, фактично одержуваної ним.
Згідно з п. 12 Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з їхньою роботою, затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати та Президії Всесоюзної і Центральної Ради Професійних Спілок від 22 грудня 1961 року № 483/25 (чинних на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди), середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди береться за 12 календарних місяців, що передували каліцтву чи іншому ушкодженню здоров'я. При цьому місяці, протягом яких працівник фактично не працював чи пропрацював неповну кількість робочих днів (незалежно від причини: хвороби, відпустки, тощо) виключаються з підрахунків і замінюються іншими місяцями, що безпосередньо передували.
Пунктами 22, 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 , та ст. 29 Закону № 1105-XIV від 23.09.1999 передбачено можливість коригування середньомісячного заробітку, з якого визначається або перераховується втрачений потерпілим заробіток, на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Так згідно ст.29 Закон № 1105-XIV, від 23.09.1999 (який набрав чинності з 01.04.2001) перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі:
1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;
2) зміни складу сім'ї померлого;
3) підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством;
4) підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств. У цьому разі перерахунок суми щомісячної страхової виплати у зв'язку з втраченим заробітком (у разі повної втрати професійної працездатності) здійснюється виходячи із середньомісячного заробітку, визначеного за три повних календарних місяці роботи працівника відповідної професії (посади) після підвищення тарифних ставок (посадових окладів). При цьому визначена раніше сума страхової виплати зменшенню не підлягає.
Позивачем в судовому засіданні не надано доказів наявності зазначених вище підстав для здійснення перерахунку відповідачем.
Крім того, позивачем ставиться вимога про зобов'язання відповідача визначити розмір втраченого ним заробітку внаслідок нещасного випадку на виробництві, що потягнув втрату професійної працездатності станом на 22.01.2001 у розмірі 295 грн., тобто до передачі справи відповідачу та набрання чинності Законом № 1105-XIV, від 23.09.1999.
Згідно п. 9. Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я.
Утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, тобто без урахування розміру пенсії по інвалідності, а також незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.
Тобто, відповідно до положень чинного станом на 22.01.2001 законодавства, повноваження щодо встановленого втраченого заробітку покладалися на роботодавця, а саме на Знам'янську ПМК -144.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність компетенції відповідача щодо визначення розміру втраченого заробітку станом на 22.01.2001 та відсутність підстав для здійснення перерахунку страхових виплат, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Дата складання постанови в повному обсязі - 25.11.2001.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А.В. Сагун