Іменем України
23.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Власова С.О.
з участю секретаря : Васильцюн І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду від 14 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини, -
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась у суд з вищенаведеним позовом та як на підставу своїх вимог посилалась на те, що з відповідачем мають повнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається у Великоберезнянському ПТУ № 33. Дочка ніде не працює, оскільки навчається на денному відділенні, а тому потребує матеріальної допомоги на навчання. Оскільки на її утриманні знаходиться також ще й інша неповнолітня дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому не спроможна самостійно забезпечувати дочку ОСОБА_3, необхідним приладдям і підручниками для навчання. На підставі наведеного й просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 400 грн. щомісячно на навчання дочки.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 14 грудня 2011 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2.
ОСОБА_1 подав на рішення суду, апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування, та закрити провадження в справі. Мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не взято до уваги його заперечення із приводу неможливості сплачувати аліменти ще й на навчання дочки. А звідси, рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав, вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити таку з наведених підстав.
Позивачка ОСОБА_2 заперечила, вимоги апеляційної скарги, так-як вважає, що апелянт повинен також надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці в зв'язку з її навчанням.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є, рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є, рішення, ухвалене на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених, тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим стосовно визначення розміру аліментів, та через це підлягає зміні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні діти продовжують навчання й у зв'язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані їх утримувати до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надати матеріальну допомогу.
Довідкою за № 623 від 28.101.2011 року стверджено, що ОСОБА_3 навчається в ПТУ з 01.09.11р. та по 30.06.12р. за професією ТУ швачка й знаходиться на не повному державному утриманні, /а.с. 4/.
Та довідкою про доходи за № 437 від 07.12.11р. встановлено, що ОСОБА_1 працює в ПП “СІО” на посаді оператор-наладчик та має мінливий дохід, який у середньому становить за вирахуванням податків - 1502 грн., /а.с. 11/. З даної довідки також убачається, що ОСОБА_1 сплачує аліменти на дочку ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2.
За цих обставин у сукупності з вимогами абзацу 2 ч. 3 ст. 70 ЗУ “Про виконавче провадження” розмір відрахувань із доходів апелянта на стягнення аліментів на навчання може бути здійснено не більше п'ятдесят відсотків доходу.
Таким чином, визначаючи розмір аліментів на навчання у відсотку від заробітку (доходу) судом враховано вимоги зазначені в ст. 182 СК України та взято до уваги вимоги ст. 200 СК України й вважає за можливе встановити такі аліменти у твердій грошовій сумі для повнолітньої дитини в сумі 250 гривень, щомісяця до закінчення навчання.
Посилання апелянта на те, що дочка ОСОБА_3 отримує стипендію, і забезпечується навчальним матеріалом, і підручниками не знайшло свого підтвердження.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам норм процесуального й матеріального права, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 14 грудня 2011 року, змінити.
Позов ОСОБА_2, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 для утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно аліменти на період навчання (без урахування часу канікул) в твердій грошовій сумі у розмірі по 250 ( двісті п'ятдесят ) гривень починаючи з 11 листопада 2011 року і до досягнення нею двадцяти трьох років або припинення навчання.
У решті позовних вимог ОСОБА_2, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________