Іменем України
21.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Власова С.О., Фазикош Г.В.
з участю секретаря : Козакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду від 10 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за договором доручення і відшкодування моральної шкоди та стягнення плати за договором доручення, -
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищенаведеними позовними вимогами, і при цьому посилався на те, що 16.12.2008 року ОСОБА_2 надав йому довіреність на представництво його інтересів у судах та інших установах. Згідно усного договору, ОСОБА_2 зобов'язався перед ним відшкодувати всі понесені транспортні, судові витрати та оплатити за надання правової допомоги. Узяті на себе зобов'язання виконав, але ОСОБА_2 ухилився від виконання своїх обов'язків за усним договором.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 10 травня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Мотивує її тим, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки ухвалено в порушення вимог норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 липня 2011 року задоволено частково, апеляційну скаргу. Рішення Великоберезнянського районного суду від 10 травня 2011 року залишено в силі в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, а в решті вимог рішення суду скасовано та закрито провадження в цій частині.
Ухвалою ВСС України від 19 жовтня 2011 року задоволено частково касаційну скаргу. Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 липня 2011 року скасовано в частині закриття провадження, а справу в цій частині передано на новий апеляційний розгляд. У решті ухвалу апеляційного суду, залишено без змін.
У судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, хоча повідомлялись про час та місце судового розгляду, але заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, висновки і мотиви ухвали ВССУ від 19.10.11р., обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Проте з рішенням суду першої інстанції не можна погодитись в частині стягнення плати за виконання обов'язків повіреного. А тому в цій частині таке підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та залишення без змін у решті рішення суду першої інстанції.
Доводом апеляційної скарги на є те, що згідно усного договору, відповідач зобов'язався відшкодувати всі витрати пов'язані із захистом інтересів останнього в Перечинському районному суді, витрати на проїзд до суду, витрати по ІТЗ розгляду справи.
Відповідно до змісту ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі й щодо яких у сторін, виникає спір. Та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно довіреності від 16 грудня 2008 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2270, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси сторони в справі з усіма правами, /а.с. 11/.
Виходячи із цього, між сторонами виникли правовідносини пов'язані із представництвом, яке виникає на підставі договору про доручення.
Як убачається зі змісту заочного рішення Перечинського районного суду від 05.02.2009 року, ОСОБА_1 виступав представником позивача ОСОБА_2, /а.с. 12-13/.
Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту представників сторін, а також наймання житла, несуть сторони, ч. 1 ст. 85 ЦПК України.
Ставлячи вимогу про відшкодування 204 грн. витрат на проїзд до суду, ОСОБА_1 представив світлокопії чеків на придбання палива на загальну суму - 204,98 гривень, /а.с. 11 на звороті/.
Проте, позивачем не надано суду доказів витрат пального автомобілем, а також доказів того, що це пальне використано саме при здійсненні поїздок до суду.
Також, позивачем не представлено доказу того, що саме він за свої кошти сплатив за ОСОБА_2 витрати на ІТЗ розгляду справи в Перечинському районному суді.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 приймав участь у справі в Перечинському райсуді в якості адвокати або юриста (фахівця в галузі права). Тоді як наявні докази того, що він у справі виступав як представник інтересів ОСОБА_2 по довіреності.
Таким чином, ОСОБА_1 не вправі вимагати відшкодування витрат на правову допомогу.
Та разом із цим, ОСОБА_1 має право на плату за виконання обов'язку повіреного на підставі договору доручення.
Відповідно до ст. 1002 ЦК України, повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Як убачається із заперечення від 28.04.11р. на позов, ОСОБА_2 визнав, що між ними існували зобов'язання представницького характеру та був укладений усний договір, що по завершенню розгляду судового спору, ОСОБА_1 отримає половину суми від задоволених позовних вимог, /а.с. 20/.
Заочним рішенням Перечинського районного суду від 05.02.2009 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 на загальну суму 2246 гривень. А половина із цієї суми становить - 1123 гривні, які й слід стягнути на користь ОСОБА_1 як плату за виконання обов'язків повіреного по договору доручення, виходячи з домовленостей сторін.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам норм процесуального й матеріального права, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує із другої сторони понесені нею й документально підтверджені судові витрати.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 10 травня 2011 року змінити в частині вимог про стягнення плати за виконання обов'язків повіреного.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1123 грн. плати за виконання обов'язків повіреного та 25 грн. 50 коп. судового збору й 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
У решті рішення суду першої інстанції, залишити без змін.
Рішення ухвалене в порядку ч. 3 ст. 209 ЦПК України набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________