Іменем України
14.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Власова С.О., Фазикош Г.В.
з участю секретаря : Козакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 04 червня 2009 року по справі за позовом прокурора Тячівського району, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Вільховецької сільської ради Тячівського району і ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог: Вільховецька сільська рада Тячівського району про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права та визнання недійсним, рішення виконкому та Державний акт на право приватної власності на землю, -
У вересні 2008 року прокурор Тячівського району, що діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом та як на підставу своїх вимог посилався на те, що рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільради від 22.08.1996 року передано у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,05 га. для обслуговування житлового будинку та площею 0,09 га. для ведення особистого підсобного господарства. На підставі цього рішення видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК № 032607 від 02.07.1997 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 34. Разом з цим, рішенням 15 сесії 5 скликання Вільховецької сільради від 29.02.2008 року за № 159/37 передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,07 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Згідно цього рішення, видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 449829 від 17.07.2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 2124485801-0108070900024. Згідно акту обстеження від 07.08.2008 року за № 4 Тисянського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель, ширина земельної ділянки площею 0,09 га. повинна становити 31 м.. Після оформлення Державного акту на право власності ОСОБА_2, ширина даної земельної ділянки становить вже лише 17 м., а площа земельної ділянки зменшилась до 0,05 га.. Поскільки у ОСОБА_1 не вилучалась частина земельної ділянки, а тому підстав для надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки не було. Виходячи із наведеного й просив визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 449829 від 17.07.2008 року.
Та в свою чергу у жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вищезазначеним позовом та як на підставу своїх вимог посилався на те, що рішенням 16 сесії 21 скликання Вільховецької сільради від 14.08.1992 року виділено йому в АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 0,07 га. для будівництва житлового будинку. А рішенням 15 сесії 5 скликання Вільховецької сільради від 29.02.2008 року за № 159/37 передана у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,07 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Відповідно до цього рішення сільради було ним отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 449829 від 17.07.2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 2124485801-0108070900024. Суміжний землекористувач ОСОБА_1 змістила межу земельних ділянок на стільки, що використовувати таку за призначенням, неможливо.
У травні 2009 року ОСОБА_2 уточнив та збільшив позовні вимоги з тих підстав, що виконавчий комітет Вільховецької сільради прийняв рішення від 22.08.1996 року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,09 га. для ведення особистого підсобного господарства з перевищенням своїх повноважень. Оскільки не був уповноважений Вільховецькою сільською радою на передачу в приватну власність громадянам, земельних ділянок. А звідси й виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК № 032607 від 02.07.1997 року є недійсним. Зважуючи на наведене і просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Тячівського районного суду від 04 червня 2009 року в задоволенні позову прокурора Тячівського району, що діє в інтересах ОСОБА_1, відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення вимог прокурора Тячівського району, що діє в інтересах ОСОБА_1, та повного відхилення позовних вимог ОСОБА_2. При цьому посилається на те, що рішення суду є неправосудним, оскільки має місце порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального законодавства.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав наведених в скарзі.
Представник прокуратури в особі ОСОБА_3 також підтримала доводи апеляційної скарги і просила таку задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 заперечили вимоги апеляційної скарги, так-як рішення суду є правосудним і підстав для його скасування немає.
Представник Вільховецької сільради в особі ОСОБА_5 залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд апеляційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, висновки і мотиви ухвали Верховного Суду України від 30.03.11р., ухвали ВССУ від 05.10.11р., обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із правилом ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Проте з рішенням суду першої інстанції не можна погодитись в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2. А тому в цій частині таке підлягає скасуванню з ухваленням нового про відхилення позовних вимог ОСОБА_2 та залишення без змін у решті рішення суду першої інстанції.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1, прокурор виходив з того, що Вільховецькою сільрадою безпідставно видано ОСОБА_2 Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 449829 від 17.07.2008 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за № 2124485801-0108070900024. Оскільки така вже перебувала у ОСОБА_1 на праві приватної власності на землю згідно Державного акту серії ІУ-ЗК № 032607 від 02.07.1997 року. Позаяк таку земельну ділянку не вилучала Вільховецька сільрада у ОСОБА_1, а тому Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 449829 від 17.07.2008 року виданий ОСОБА_2 є недійсним.
Відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 наявний акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 08.05.2008 р., а також акт передачі межових знаків на зберігання від 08.05.2008 р.. Дані дії вчинено на виконання вимог рішення 15 сесії 5 скликання Вільховецької сільської ради від 29.02.2008 року за № 159/37, /а.с. 9-21, Т.1/.
До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК України; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону, пункти “а”, “б”, “й”, “к”, ч. 1 ст. 12 ЗК України.
На підставі ст. 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
А право власності, громадяни України набувають на земельні ділянки, зокрема на підставі: п. “б” безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; п. “в” приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування, ст. 81 ЗК України.
На підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених ЗК, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, ч. 1 ст. 116 ЗК України.
Згідно ч. 2 ст. 118 ЗК України, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
А право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ч. 1 ст. 125 ЗК України.
З наведених правових норм у їх сукупності слідує, що підставою для отримання у приватну власність земельної ділянки є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, передбачених Земельним Кодексом. Та на підставі цього рішення, громадянин отримує державний акт, який посвідчує право власності на земельну ділянку.
Позаяк прокурор не оспорює рішення 15 сесії 5 скликання Вільховецької сільської ради від 29.02.2008 року за № 159/37 на підставі якого ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 449829 від 17.07.2008 року. А тому даний державний акт ОСОБА_2 не може бути визнаний недійсним, так-як виданий у відповідності до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації й зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, а також на підставі рішення сільської ради, яке є чинним на момент апеляційного розгляду.
Що стосується вимог ОСОБА_2 то звертаючись до суду з позовними вимогами, які уточнив та збільшив. Виходив з того, що виконавчий комітет Вільховецької сільради прийняв рішення від 22.08.1996 року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,09 га. для ведення особистого підсобного господарства з перевищенням своїх повноважень. Оскільки не був уповноважений Вільховецькою сільською радою на передачу в приватну власність громадянам, земельних ділянок. А звідси й виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК № 032607 від 02.07.1997 року є недійсним. При вирішенні даних позовних вимог слід зважити на наступні обставини справи.
Заявляючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на рішення 16 сесії 21 скликання Вільховецької сільської ради від 14.08.1992 року, яким йому виділено під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 0,07 га., /а.с. 53, Т.1/.
На підставі вимог ст. 22 ЗК України (в редакції станом на 25.12.92 р.), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Та ст. 23 ЗК України зазначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими Радами народних депутатів.
В матеріалах справи відсутні докази того і такі не надані самим ОСОБА_2 про те, що на підставі рішення від 14.08.92р. було встановлено землевпорядними організаціями межі виділеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержано ним документ, що посвідчує це право. З цього слідує, що ОСОБА_2 не набув права на земельну ділянку площею 0,07 га., виділеної під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2.
Згідно Технічних матеріалів по виготовленню державних актів на право приватної власності на землю ОСОБА_1 наявний акт погодження меж земельної ділянки, переданої у приватну власність від 02.04.1997 р.. Дані дії вчинено на виконання вимог рішення виконкому Вільховецької сільської ради від 22.08.1996 року за № 52, /а.с. 24-31, Т.1/.
А рішенням 20 сесії 5 скликання Вільховецької сільської ради від 01.05.2009 року за № 241 затверджено в цілому рішення виконкому Вільховецької сільської ради від 22.08.1996 року за № 52 “Про передачу земельних ділянок у приватну власність”, /а.с. 177, Т.1/.
Як вже вище зазначалось, що підставою для отримання у приватну власність земельної ділянки є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, передбачених Земельним Кодексом. На підставі якого, громадянин отримує державний акт, який посвідчує право власності на земельну ділянку.
А тому, на момент апеляційного розгляду, рішення 20 сесії 5 скликання Вільховецької сільської ради від 01.05.2009 року за № 241 є чинним, що свідчить про правомірність передання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,09 га.. Позаяк державний акт ОСОБА_1 виготовлено на підставі чинного рішення сільської Ради та у відповідності до “Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)” від 15.04.1993 р. за № 28. А звідси, такі не підлягають визнанню недійсними.
Як зазначено у висновку землевпорядної експертизи від 24.02.2009 року за № 1, встановити та визначити межу суміжного землекористування між сторонами неможливо. А розмір земельної ділянки якою користується ОСОБА_1 на момент здійснення обмірів становила - 0,0830 га., /а.с. 70-72, Т.1/.
Довідкою від 27.01.2012 р. № 01-15/11 стверджено, що матеріали на забудову житлового кварталу в АДРЕСА_1, відсутні у відділі Містобудування та Архітектури. Та довідкою від 30.01.2012 р. за № 20 також стверджено, що генеральний план забудови АДРЕСА_1 у Вільховецькій сільраді, відсутній, /а.с. , , Т.2/.
Актом обстеження земельних ділянок в АДРЕСА_1 від 10.02.2012 року за № 1 встановлено, що обидві земельні ділянки накладаються одна на одну, через те, що важко встановити межу, оскільки невідомо звідки слід визначати ширину дороги, /а.с. , Т.2/.
З наявних у матеріалах справи фото таблиць, убачається, що по периметру земельної ділянки ОСОБА_1 з боку вулиці та канави, наявні частини земельних ділянок, правовий статус яких не визначено.
Оскільки судом першої інстанції не було в цілому враховано наведених обставин справи та не зважено на норми матеріального права, а тому ухвалене рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відхилення позовних вимог та залишення без змін рішення суду першої інстанції у решті позовних вимог.
Зважуючи на вищезазначене та керуючись вимогами статей 10, 11, 60, 212, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.
Рішення Тячівського районного суду від 04 червня 2009 року, скасувати в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог: Вільховецька сільська рада Тячівського району про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права та визнання недійсним, рішення виконкому та Державний акт на право приватної власності на землю, відмовити.
У решті рішення суду першої інстанції, залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________