Іменем України
09.02.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Фазикош Г.В., Дроботі В.В.
з участю секретаря : Калинич С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Великоберезнянського районного суду від 01 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - публічне акціонерне товариство “ПроКредитБанк”, публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, публічне акціонерне товариство “Ерсте Банк” та з участю органу опіки та піклування Великоберезнянського району про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дітей та поділ спільного сумісного майна подружжя, -
У жовтні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд із вищенаведеними позовними вимогами, і при цьому посилався на те, що знаходиться з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 09.05.1992 року та проживали спільно до кінця липня 2008 року. За час спільного проживання у шлюбі народились діти: донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 і донька ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3. Старші діти проживають із ним, а менші з відповідачкою. Через постійні суперечки й сварки спільне життя не склалось, а тому із серпня 2008 року припинили будь-які шлюбні стосунки. Протягом спільного подружнього проживання набули різне рухоме та нерухоме майно. Та в грудні 2009 року збільшив позовні вимоги, і просив суд визначити місце проживання доньки ОСОБА_5, і сина ОСОБА_6 з ним. Поділити спільне сумісне нерухоме майно в рівних долях по ? частці, кожному. З рухомого майна виділити йому автомобіль Mercedes-Benz НОМЕР_2 1994 року випуску; автонавантажувач; комп'ютер у комплекті та міксер для змішування фарби. За цих обставин і просив задовольнити збільшені позовні вимоги.
Рішенням Великоберезнянського районного суду від 01 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено, частково. Шлюб між сторонами розірвано. Визначено місце проживання доньки ОСОБА_5 і сина ОСОБА_6 з ОСОБА_3, а менших дітей з ОСОБА_1. Визначено право власності на нерухоме майно за сторонами в ідеальних долях по ? частині, кожному. У решті позовних вимог, відмовлено.
На рішення суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу в частині задоволених вимог про визначення місця проживання дітей та поділу майна по ? частині. Просять рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове про відхилення вимог стосовно визначення місця проживання неповнолітніх дітей, а також частково відхилити вимоги про поділ спільного сумісного нерухомого майна. Мотивують свої вимоги тим, що рішення суду не відповідає вимогам норм матеріального права та ухвалено в порушення норм процесуального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт, ОСОБА_1 та її представник, ОСОБА_2 підтримали, вимоги апеляційної скарги й просили апеляційну інстанцію задовольнити таку з наведених підстав.
Позивач - ОСОБА_3 та його представник, ОСОБА_7 заперечили доводи апеляційної скарги, оскільки все нерухоме майно набуте, сторонами в шлюбі. Позаяк рішення суду першої інстанції вважають правомірним, а тому й просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник третьої особи, ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі ОСОБА_8 підтримала, вимоги апеляційної скарги.
Представник третьої особи, органу опіки та піклування Великоберезнянського району в особі ОСОБА_5, заперечив, вимоги апеляційної скарги, щодо визначення місця проживання дітей.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є, рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є, рішення, ухвалене на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених, тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим у цілому, що є підставою для його зміни.
Виходячи із припису ч. 1 ст. 60 СК України, майно набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Як убачається зі світлокопії Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.012.1994 року виданої ОСОБА_3, останній з 14 квітня 1997 року не працює, позаяк звільнився, /а.с. 255, Т.1/. Та після припинення спільного подружнього проживання, 16 листопада 2009 року зареєструвався як фізична особа-підприємець, що стверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_3 про державну реєстрацію, /а.с.___, Т.4/. З цього слідує, що ОСОБА_3 з 15.04.97р. і до 16.11.09р. не мав самостійного заробітку (доходу), окрім допомоги по безробіттю з 07.12.03р. по 09.06.04р.. А ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_3 нічим не займався, а тільки споживав те, що вона придбала. За цих обставин можна зробити висновок виходячи зі змісту ч. 1 ст. 60 СК України, що ОСОБА_3 на підставі вимог статей 10, 60 і 179 ЦПК України не надав суду належні докази того, що він з поважних причин не мав самостійного заробітку (доходу).
Протягом апеляційного розгляду, ОСОБА_1 у відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦПК України погодилась з тим, що житловий будинок АДРЕСА_2, гараж з мансардним приміщенням АДРЕСА_2 і квартиру АДРЕСА_1 можна віднести до спільного сумісного майна, проте не в рівних частках. Оскільки реконструкцію будинку здійснено за кредитні кошти, будівництво гаражу з мансардним приміщенням здійснено за кредитні кошти, а також квартиру придбано за кредитні кошти. Усі кредити сплачуються нею та вже виплачено значні суми за рахунок коштів від здійснення підприємницької діяльності.
Позаяк у справі не призначались судово-будівельні експертизи з приводу поділу житлового будинку, гаражу з мансардним приміщенням і квартири та земельних ділянок, що знаходяться під ними. А тому, колегія суддів уважає за доцільне залишити в силі рішення суду першої інстанції стосовно даних об'єктів нерухомого майна, так-як вони перебувають в іпотеці в банків. Проте це не являється перешкодою для ОСОБА_1 ставити питання про виділ у натурі своєї частки або визначення порядку користування майном з урахуванням сплачений нею коштів від підприємницької діяльності по кредитам.
Що ж стосується іншого нерухомого майна, то колегія суддів установила наступне.
Починаючи з 28 березня 2000 року - ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що стверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 27.03.2000 року за № 25437749ФО010124, /а.с. 18, Т.3/. Згідно нового Свідоцтва серії В00 № 397559 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 17.02.2003 року, ОСОБА_1 продовжує займатись підприємницькою діяльністю як фізична особа-підприємець, /а.с. 19, Т.3/.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 18 січня 2001 року ОСОБА_1 купила в ТзОВ “Молстар” за 7000 грн. частину площі 62,9 кв.м. приміщення в магазині “Універмаг” по АДРЕСА_3, який зареєстровано БТІ, /а.с. 108, Т.1/.
Рішенням виконавчого комітету Великоберезнянської селищної ради за № 22 від 28.02.2003 року дозволено ПП ОСОБА_1 здійснювати торгівельну діяльність у власному приміщенні по АДРЕСА_3, /а.с. ___, Т.4/.
Для поточної торгівельної діяльності, ПП ОСОБА_1 взяла, кредит у сумі 50 тис. гривень в АК Промінвестбанк, що стверджується Кредитним договором № 74/1-04 від 25 жовтня 2004 року, /а.с. 234-38, Т.1/. Знову для поточної торгівельної діяльності, ПП ОСОБА_1 взяла, кредит у сумі 100 тис. гривень в АК Промінвестбанк, що стверджується Кредитним договором № 43/3-05 від 20 квітня 2005 року. До даного договору, сторонами внесено зміни і доповнення, щодо збільшення суми кредиту ще на 50 тис. гривень, згідно Договору № 1 від 06 вересня 2005 року, /а.с. 240-44, 245, Т.1/.
У забезпечення виконання даних кредитних договорів, передано в іпотеку майно : приміщення площею 62,9 кв.м. (магазин “Купава”) у частині магазину “Універмаг” по АДРЕСА_3.
Рішенням № 187 від 30 жовтня 2003 року виконкому Великоберезнянської селищної Ради надано дозвіл ОСОБА_1 для проведення реконструкції приміщення будівлі павільйону “Тернопіль” по АДРЕСА_1, /а.с. 51, Т.3/.
На підставі цього рішення, ПП ОСОБА_1 виготовлено архітектурно-планувальне завдання від 18.01.2005 року, /а.с. 52-64, Т.3/.
Згідно Договору купівлі-продажу від 08 вересня 2004 року, ПП ОСОБА_1 придбала у Великоберезнянської селищної Ради земельну ділянку площею 650 кв.м. за 16679 грн. (сплата якої розстрочена) для обслуговування торгової точки по АДРЕСА_1, /а.с. _____, Т.4/. Частина грошей у сумі 2084,88 грн. сплачена за рахунок підприємницької діяльності, а інша частина грошей сплачена за рахунок кредитних коштів (К/д № 74/1-04 від 25 жовтня 2004 року).
Рішенням № 18 від 25 лютого 2005 року виконкому Великоберезнянської селищної Ради дано дозвіл ПП ОСОБА_1 на відкриття магазину-складу для будівельних матеріалів по АДРЕСА_1, /а.с. 65, Т.3/. Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 березня 2005 року визнано ОСОБА_1 власником будівлі магазину-складу будівельних матеріалів, /а.с. 66, Т.3/.
Реконструкцію будівлі павільйону “Тернопіль” під магазин-склад будівельних матеріалів здійснено ПП ОСОБА_1 за кредитні кошти (К/д. № 74/1-04 від 25 жовтня 2004 року, № 43/3-05 від 20 квітня 2005 року і № 1 від 06 вересня 2005 року).
У ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” згідно кредитного договору № 014/4063/82/31816 від 12 березня 2007 року отримано ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 61200 доларів США, /а.с. 169-76, Т.1/. У забезпечення виконання цього кредитного договору передано в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,11га. передану для обслуговування житлового будинку, /а.с. 177-82, Т.1/.
Частину грошових коштів у сумі 40 тис. доларів США із цього кредиту використано ОСОБА_1 для будівництва гаражу з мансардними приміщеннями під АДРЕСА_2. Будівництво гаражу з мансардними приміщеннями здійснено з метою використовування як складські приміщення для збереження товару для підприємницької діяльності.
Кредитні кошти (61200 доларів США) погашає ОСОБА_1 з коштів за здійснення підприємницької діяльності та вже сплачено 29070 дол. США тіла кредиту і 17776,70 дол. США процентів на загальну суму 46836,17 дол. США, що становить у еквіваленті 374689 гривень та стверджується платіжними дорученнями.
На розвиток підприємницької діяльності у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” згідно кредитного договору № 010/02-7/165-М від 14 травня 2007 року отримано ОСОБА_1 новий кредит у сумі 70000 дол. США, /а.с. 149-58,Т.1/. У забезпечення виконання цього кредитного договору передано в іпотеку магазин-склад для будівельних матеріалів по АДРЕСА_1, /а.с. 159-62, Т.1/.
По даному кредиту з оборотних грошей виплачено ОСОБА_1 станом на грудень 2011р. суму 57530 дол. США, що в еквіваленті становить 460240 грн., та стверджується платіжними дорученнями.
За частину кредитних коштів, ОСОБА_1 купила в АДРЕСА_2 будівлі столярних цехів й пилорами згідно договору купівлі-продажу від 01 березня 2007 року за суму 97500 грн., що еквівалентно 19500 дол. США, /а.с. 19, 20, Т.1/. Дані кошти сплатила ОСОБА_9 24.05.07р., що підтверджує розписка ОСОБА_9, /а.с. 88, Т.2/.
Відповідно до довідки № 806 від 28.09.2009 року виконкому Малоберезнянської сільради, проведено пере нумерацію будинків та перейменування вулиць у с. Малий Березний. А тому, будівля по АДРЕСА_2 перейменована і перенумерована на АДРЕСА_2, /а.с. ____,Т.4/.
Згідно договору купівлі-продажу від 22 липня 2008 року, ПП ОСОБА_1 купила у Малоберезнянської сільської Ради земельну ділянку площею 2340 кв.м., що розташована в АДРЕСА_2, (урочище “Маюрня”) для обслуговування будівель столярних цехів й пилорами за 65637 грн., /а.с. 27-31,Т.1/. Земельну ділянку ПП ОСОБА_1 придбано за кредитні кошти банку “ПроКредитБанк” отримані 28.03.2008р..
Рішенням виконкому Малоберезнянської сільради за №132 від 28 листопада 2008 року надано дозвіл ПП ОСОБА_1 на переобладнання будівель столярних цехів і пилорами по АДРЕСА_2 під готельний комплекс, /а.с. ____,Т.4/.
Рішенням виконкому Малоберезнянської сільради за №135 від 28 листопада 2008 року надано дозвіл ПП ОСОБА_1 на будівництво готельного комплексу по АДРЕСА_2, /а.с. 128,Т.3/.
Рішенням 21 сесії 5 скликання Малоберезнянської сільської Ради від 07 серпня 2009 року змінено цільове призначення земельної ділянки з виробничої на комерційне, так-як ПП ОСОБА_1 уже отримала, дозвіл на будівництво Готельного комплексу (рішення №135 від 28 листопада 2008 року).
Згідно договору № 1 про Спільну діяльність від 21 лютого 2007 року між ПП ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_10, учасники договору зобов'язуються спільно діяти в сфері готельного бізнесу з метою отримання прибутку. За цим договором ПП ОСОБА_10 зобов'язався забезпечити ПП ОСОБА_1 грошовими коштами в сумі 200000 доларів США, а ПП ОСОБА_1 як керівник спільною діяльністю, здійснює контроль за виконанням робіт, ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності. Згідно Додатків №№ 1-3 від 21.02.07р., 14.06.08р. і 10.08.09р., ПП ОСОБА_10 передав ПП ОСОБА_1 суми : 50000, 80000 і 30000 доларів США, /а.с. 55-58, Т.1/. Таким чином, будівництво Готельного комплексу здійснюють Підприємці за грошові кошти від своєї діяльності.
Договір про спільну діяльність (ст., ст. 1130-1143 ЦК) набуває, чинності з моменту його укладення в письмовій формі та досягнення конкретних умов діяльності. Зазначеним вимогам договір про спільну діяльність від 21.02.2007 року відповідає, а тому повинен виконуватись його сторонами.
Як значиться в підпункті 4.12.2 пункту 4.12 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), / затверджений Наказом ДПА України від 19.02.1998 року N 80 та зареєстрованого в МЮ України 16.03.1998 р. за N 172/2612 / Наказ втратив, чинність (згідно з наказом ДПА України від 22.12.2010 року N 979) / - органи державної податкової служби провадять облік договорів про спільну діяльність відповідно до цього Порядку та до положень наказу ДПА України від 30.09.2004 N 571 “Про затвердження форми Звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, Порядку його складання та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності”, зареєстрованого в МЮ України 29.10.2004 за N 1388/9987.
Неподання платником податків (резидентом), що призначений учасниками договору відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору для взяття на облік такого договору про спільну діяльність без створення юридичної особи є підставою для вжиття відносно цього платника, фінансових санкцій за порушення вимог податкового законодавства, а не свідчить про те, що такий договір уважається неукладеним, та через це для сторін договору відсутні правові наслідки стосовно його виконання.
За частину кредитних грошей у сумі 30000 доларів США (з 70000 дол. США) ОСОБА_1 здійснила, ремонт (реконструкцію) житлового будинку АДРЕСА_2 у період з 01.06.2007р. по 12.06.2008 року.
А іншу частину кредитних грошей у сумі 20000 доларів США (з 70000 дол. США) вклала в розвиток підприємницької діяльності (закупила, товар для реалізації).
Припинивши спільне проживання і ведення господарства з ОСОБА_3 за кредитні кошти у сумі 20000 грн., ОСОБА_1 купила 31 січня 2008 року квартиру АДРЕСА_1.
А рішенням 13 сесії 5 скликання Великоберезнянської селищної ради № 398 від 31 березня 2008 року передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0130 га. для обслуговування квартири та 06 жовтня 2008 року отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №456296, /а.с. 103, 107, Т.1/.
Квартиру ОСОБА_1 придбана для подальшої реконструкції під магазин, оскільки знаходиться в центрі селища та поряд уже є магазин.
На розвиток підприємницької діяльності в банку “ПроКредитБанк” 28 березня 2008 року, ОСОБА_1 узято кредит у сумі 282800 грн. та 25 квітня 2008 року знову нею взято кредит на суму 109080 грн., а також по цьому договору взято ще 38120 грн.. Усього в банку “ПроКредитБанк” отримала, ОСОБА_1 кредитних коштів на загальну суму 430000 гривень.
В іпотеку передано банку приміщення площею 62,9 кв.м. (магазин “Купава”) у частині магазину “Універмаг”, квартиру АДРЕСА_1, а також товар у магазині “Купава”, /а.с. 39-44, Т.1/.
Станом на грудень 2011 року, ПП ОСОБА_1 з доходів від підприємницької діяльності виплачено ПроКредитБанку суму 483480 грн., що стверджується платіжними дорученнями.
Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, ОСОБА_1 здійснюючи роздрібну торгівлю, отримувала значні виручку від реалізації товарів за періоди з 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 і 2010 роки, /а.с. 145-146, Т.3; а.с. _________, Т.4/.
Встановлюючи право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ч. 1 ст. 69 СК України визначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з положеннями п. 23 постанови ПВС України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 року № 11, судам необхідно звернути увагу на те, що при вирішенні спорів між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Як уже було вище зазначено, ОСОБА_3 з неповажних причин не мав самостійного заробітку (доходу) у період з 15.04.97р. і до 16.11.09р., окрім допомоги по безробіттю з 07.12.03р. по 09.06.04р.. Тобто в той період шлюбу, коли було набуто спірне майно.
З цього слідує, що засобами до існування сім'ї ОСОБА_3 були кошти від здійснення підприємницької діяльності, ОСОБА_1 .
Вищенаведеними обставинами стверджено, що джерелом набуття приміщення площею 62,9 кв.м. (магазин “Купава”) у частині магазину “Універмаг”; магазину-складу будівельних матеріалів “Твій дім”; будівлі столярних цехів і пилорами по АДРЕСА_2 під готельний комплекс, а також квартиру АДРЕСА_1 є грошові кошти по кредитним договорам, які сплачуються ОСОБА_1, прибутки від торгівельної діяльності та грошові кошти від спільної діяльності. Це свідчить про те, що зазначене майно набуте ПП ОСОБА_1 й використовується нею для здійснення підприємницької діяльності не за спільні сумісні кошти подружжя, а виключно за кошти фізичної особи-підприємця.
Хоча деякі спірні об'єкти і куплялись ОСОБА_1 як фізичною особою, але це було зроблено так тому, щоб нести менші витрати по сплаті платежів при нотаріальному посвідченні таких, що слідує з пояснень апелянтки. Та куплялись дані об'єкти не за спільні кошти подружжя, а за кредитні кошти, які сплачує підприємець із коштів від торгівельної діяльності. Крім цього, куплялось одне майно, а вже після реконструкції (будівництва) це вже інше майно з іншим статусом та призначенням.
Щодо надання згоди ОСОБА_3 на передачу в іпотеку майна, то дана вимога відповідно до ст. 65 СК України є обов'язковою, так-як шлюб між сторонами не було розірвано на момент отримання кредитів, а також питання стосовно поділу майна не було вирішено.
Наведене вказує на те, що ОСОБА_3 не довів свої вимоги в частині спірного майна, що таке придбано за спільні кошти подружжя чи за його власні кошти.
Як роз'яснив Пленум ВСУ в п. 29 постанови № 11 від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, майно фізичної особи-підприємця, відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК України - не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Судом першої інстанції на вище зазначені положення закону та обставини справи не звернуто уваги, належної правової оцінки їм не дано та ухвалено помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни в частині задоволених вимог і залишення без змін стосовно відхилених вимог та ухвалення нового рішення про часткове задоволення апеляційної скарги.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Великоберезнянського районного суду від 01 лютого 2010 року змінити в частині вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя.
У вимогах ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно та його поділ : Приміщення магазину “Універмаг” по АДРЕСА_3; Будівлю магазину - складу будівельних матеріалів по АДРЕСА_1 й Будівлю столярного цеху та пилорами по АДРЕСА_2, Великоберезнянського району, відмовити.
У решті рішення суду, залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________