Іменем України
10.01.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Фазикош Г.В., Власова С.О.
з участю секретаря : Козакової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Іршавського районного суду від 25 жовтня 2011 року по справі за позовом Кредитної спілки “Хосен” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
Рішенням Іршавського районного суду від 25 жовтня 2011 року задоволено позовні вимоги.
ОСОБА_1 й ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на рішення суду в якій клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового про відхилення вимог. Мотивують її тим, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача в особі ОСОБА_5 заперечила, вимоги апеляційної скарги і просила відхилити таку.
Апелянти та відповідачі в судове засідання не з'явились, і не подали заяви про відкладення розгляду справи, хоча повідомлені належним чином про час, і місце судового розгляду, що стверджується розписками про вручення судових повісток.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що 28.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір кредиту на суму 16600 гривень. В якості забезпечення виконання основного зобов'язання укладено між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які є майновими поручителями за зобов'язанням апелянтки, договори поруки від 26.03.2008 року. Згідно договорів поруки, відповідачі зобов'язались перед позивачем відповідати солідарно всім своїм майном у випадку невиконання основного зобов'язання. Оскільки, ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому станом на 12.10.2011 року в неї виникла заборгованість по кредиту та відсоткам на загальну суму 29304,10 гривень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у справі, дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Виходячи з положень ч.3 ст.10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводом апеляційної скарги є посилання апелянта на те, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не були повідомлені про час і місце судового розгляду. Пред'явлена до стягнення сума нічим не підтверджена, а позивач не зумів пояснити наявність даної суми. Позивач відмовляє їм в ознайомленні з матеріалами кредитної справи.
Проте такі доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Виходячи із припису ч. 2 ст. 11 ЦПК - особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити, або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, ч. 2 ст. 31 ЦПК.
КС “Хосен” звернулась в суд до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з позовними вимогами про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
За загальним правилом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
На підставі пунктів 1.2. і 2.2. Договору кредиту № 247*30 від 28.03.08р. ОСОБА_1 сплачує КС “Хосен” за користування кредитними коштами 26,4 % річних. Кредит видано на термін з 28.03.08р. по 28.03.10 року /а.с. 8/.
Відповідно до змісту п.6.2. Договору кредиту, у разі порушення ОСОБА_1 строків сплати, передбачених п.2.3. Договору більше ніж на один місяць процентна ставка, указана в п.1.2. Договору, подвоюється (52,8%) до моменту повного погашення простроченої заборгованості. Та п.6.3. Договору передбачено, що в разі порушення ОСОБА_1 строків сплати, передбачених у п.2.2. Договору, плата за користування кредитом, що встановлена в п.1.2. цього Договору, становить 10% у місяць за весь період користування кредитом після закінчення строків, передбачених у п.2.2. Договору.
Зазначені розрахунки заборгованості наведені у таблиці станом на 31.07.2011 року, які доповнювались заявами від 12.08.11р., 30.09.11р. і 14.10.11р. /а.с. 10, 65-67, 74-76, 91-92/.
Факт отримання коштів у сумі 16600 гривень стверджується заявою-анкетою від 27.03.2008 року та видатковим касовим ордером № 890 від 28.03.2008 року на яких міститься підпис позичальниці /а.с. 11,12/.
КС “Хосен” уклала з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 26 і 27 березня 2008 року договори поруки. Згідно цих договорів, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зобов'язались нести солідарну відповідальність із ОСОБА_1 перед КС “Хосен” за виконання нею своїх зобов'язань /а.с. 18-20/.
З наявних у матеріалах справи попереджень слідує, що КС “Хосен” попереджала відповідачів про наявність заборгованості та її погашення, а в разі не вчинення таких дій, стягнення боргу буде вирішуватись в судовому порядку /а.с. 21-26/.
Як передбачено ст. 543 ЦК - у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Наведене вказує на те, що відповідачі є солідарними боржниками, оскільки зобов'язання по договору кредиту ними не виконано. А одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як передбачено ч. 1 ст. 625 ЦК - боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
КС “Хосен” надіслала відповідь 04.08.11р. за № 531 на лист ОСОБА_1 від 22.07.2011 року в якій здійснила повний розпис виниклої заборгованості /а.с. 40-41/.
Таким чином, посилання апелянтів на те, що судом не враховано того, що пред'явлена до стягнення сума нічим не підтверджена, а позивач не зумів пояснити наявність даної суми й те, що позивач відмовляє їм в ознайомленні з матеріалами кредитної справи, спростовується матеріалами справи та вищенаведеними обставинами. А неявка відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у судове засідання не являється підставою для скасування рішення суду. Крім цього, самі відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не оскаржували до апеляційної інстанції судове рішення.
Та оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного й висновків суду першої інстанції, а тому, колегія суддів у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін .
Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Іршавського районного суду від 25 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________