Іменем України
07.03.2012 м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Джуги С.Д., Панька В.Ф.,
при секретарі: Васильцюн І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції та апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 грудня 2011 року по справі за позовом СК «Allianz Versicherungs-AG» до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третьої особи - ОСОБА_2 про визнання права власності та виключення його з-під арешту, -
Міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції (далі - ДВС) та прокуратура Закарпатської області оскаржили в апеляційному порядку рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 грудня 2011 року, яким позов СК «Allianz Versicherungs-AG» до міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третьої особи - ОСОБА_2 про визнання права власності та виключення його з-під арешту - задоволено повністю. Визнано за СК «Allianz Versicherungs-AG» право власності на автомобіль BMW M3, кузов НОМЕР_1. Виключено даний автомобіль з-під арешту. Зобов'язано ДВС повернути автомобіль СК «Allianz Versicherungs-AG».
В апеляційній скарзі ДВС просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що з позовної заяви слідує, що власником автомобіля є фірма «Вернеке КГ», а тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на автомобіль. Вказує, що суд не обґрунтовано застосував законодавство іншої держави. Крім того, звертає увагу на порушення судом норм процесуального права, зокрема, судом не залучено до участі у справі прокуратуру Закарпатської області та державну податкову інспекцію.
В своїй апеляційній скарзі прокуратура Закарпатської області просить рішення суду скасувати, а провадження по справі закрити. На обґрунтування зазначає, що суд не враховував той факт, що учасниками правовідносин є юридичні особи, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами.
Встановлено, що вироком Великоберезнянського районного суду від 29.04.2011 року визнано винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 201 КК України. Автомобіль марки «BMW M3», кузов НОМЕР_1 конфісковано як речовий доказ (а.с.61-65). На підставі даного вироку видано виконавчий лист № 1-38/11 ввід 19.07.2011 року та відкрито виконавче провадження по конфіскації автомобіля в дохід держави (а.с.57, 58, 60).
Актом від 01.08.2011 року описано та накладено арешт на вищезазначений автомобіль (а.с.51, 52).
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно роз'яснень викладених в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (далі - Постанова Пленуму) сама по собі вказівка у вироку про звернення стягнення на конкретне майно або про його конфіскацію, незалежно від підстав її застосування, не позбавляє зацікавлених осіб можливості доказування свого права власності на це майно шляхом пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.
Оскільки, в даному випадку, з позовом про звільнення майна з-під арешту звернулася іноземна юридична особа, то суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, дійшов правильного висновку, що норма права, яка підлягає застосуванню, визначається ЗУ «Про міжнародне приватне право».
Згідно ч.1 ст. 39 ЗУ «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний автомобіль належав на праві власності німецькі фірмі «Wernecke KG», що підтверджується відповідним нотаріально засвідченим апостильованим свідоцтвом (а.с.13, 30).
Згідно заяви про злочин, 20.09.2010 року даний автомобіль було викрадено з автосалону «Wernecke KG». Позивачем по справі, в рамках договору страхування каско, було виплачено страхове відшкодування у розмірі 52 901,26 Євро, що підтверджується матеріалами справи (а.с.7, 12, 25, 29).
Відповідно до § 13, п. 7 загальних Правил страхування транспортних засобів Німеччини, якщо викрадене майно протягом одного місяця з моменту отримання заяви на відшкодування (викрадення) буде повернуто назад, то застрахований зобов'язаний забрати його назад, після закінчення цього терміну, воно стає власником страховика.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач, після виплати страхового відшкодування, став власником даного автомобіля в силу приписів § 13, п. 7 загальних Правил страхування транспортних засобів Німеччини та ст. 39 «Про міжнародне приватне право», у зв'язку з чим у нього наявне право вимагати звільнення цього автомобіля з-під арешту. Тобто, дане рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального права. Таким чином, всі доводи апеляційної скарги ДВС щодо відсутності підстав для визнання права власності за позивачем та необґрунтованості застосування права іноземної держави не заслуговують на увагу.
Однак, при розгляді даної справи, судом було допущено ряд порушень норм процесуального права.
Так, згідно п.4 Постанови Пленуму відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.
Всупереч вищезазначеному, суд першої інстанції, не залучив до справи державну податкову інспекцію, а боржник (особа від якої конфіскували майно) зазначений по даній справі як третя особа. Також судом не було залучено прокуратуру, як орган, що представляє інтереси держави.
В той же час, оскільки, як уже було вищезазначено, дане рішення суду першої інстанції є правомірним та ухвалене з дотриманням норм матеріального права, то дані порушення норм процесуального права, відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, так як вони не призвели до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДВС підлягає відхиленню.
Що стосується апеляційної скарги прокуратури Закарпатської області, в якій апелянт зазначає, що дана справа повинна була розглядатися в порядку господарського судочинства, то колегія суддів з цього приводу констатує наступне.
Компетенція господарських судів щодо розгляду справ з участю іноземних підприємств і організацій врегульована ст. 124 ГПК України і має обмежений характер.
Підвідомчість і підсудність справи за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими ст.ст. 12-17 цього Кодексу.
Відповідно до положень вказаних норм, господарські суди мають право розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо:
- місцезнаходження філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України;
- іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.
За таких обставин, оскільки даний спір за участю іноземного підприємства виник щодо автомобіля, який є рухомим майном в розумінні ЦК України, то він не відноситься до компетенції господарських судів.
Таким чином доводи апеляційних скарг не дають підстав для скасування чи зімни судового рішення, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційних скарг та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції та прокуратури Закарпатської області відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 грудня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач
Судді